
- •2. Російське питання на Паризькій конференції.
- •3. Трехсторонние советско-франко-британские переговоры в Москве.
- •4. Аншлюс Австрії, його міжнародні наслідки.
- •5. Боротьба Радянської Росії за нейтралізацію прибалтійських держав після 1 світової війни. Отношения Советской России с Финляндией
- •Признание Россией Эстонии
- •Советско-латвийская нормализация
- •6 Версальсько-Вашингтонська система, її особливості та недоліки.
- •8. Віденський арбітраж 1940р.
- •10. Встановлення дипломатичних відносин між Радянською Росією і країнами Сходу.
- •11. Вступ радянських військ на територію Польші. Зміст радянсько-німецького договору про дружбу і кордони.
- •12. Вступ сша у війну і прискорення процесу створення антигітлерівської коаліції.
- •13. Локарнські угоди, двоїстий стандарт безпеки в Європі.
- •14. Дипломатична боротьба за нейтральні країни напередодні та в роки першої світової війни.
- •17. Загострення суперечностей на Далекому Сході наприкінці 20-хх рр., політика буферизму.
- •19. Зміст і мета політики колективної безпеки в Європі у 1933 -1935 рр.
- •20. Зміст Версальського мирного договору.
- •23. Італо-ефіопська війна і позиції Ліги Націй і сша.
- •25. Конференція в Думбартон-Оксі.
- •26. Конференція в Монтре, конвенція про режим чорноморських проток.
- •27. Конфренція в Сан-Франціско і створення оон.
- •28. Криза репараційної системи й «план Дауеса».
- •29. Курс Великобританії на компроміс з Німеччиною. Англо-німецька морська угода.
- •30. Лозаннська конференція та її договори.
- •31. Лондонська морська конференція 1930р., посилення суперечностей між її учасниками.
- •32. Мета створення Ліги Націй, її задачі та роль у новій післявоєнній системі міжнародних відносин, суперечності держав Антанти з приводу її Статуту.
- •33. Мирні переговори Радянської Росії з Німеччиною та її союзниками в Бресті.
- •34. Міжнародна конференція з питань роззброєння у Женеві в 1932-33рр.
- •35. Міжнародні відносини під час громадянської війни в Іспанії, політика невтручання в іспанські справи.
- •36. Міжсоюзницькі конференції сша і Англії в 1942-43 рр.
- •39. Московська конференція міністрів іноземних справ сша, срср і Англії.
- •40. Мюнхенська угода як наслідок політики умиротворення Німеччини. Позиция срср.
- •41. Напад фашистської Німеччини на срср, процес створення антигітлерівської коаліції в 1941 р.
- •43. Пакт Бріана—Келлога. Проблеми боротьби за мир і роззброєння наприкінці 20-х рр.
- •45. Передумови Радянсько-Німецького зближення. Рапалльський договір.
- •46. Смуга дипломатичного визнання срср.
- •49. Підходи країн переможниць до вироблення умов мирних договорів з країнами Четвертного блоку. Створення Версальської системи договорів.
- •51. План Юнга та його наслідки.
- •54. Політика сша і Англії на Далекому Сході в 1943 – 1944 роках. Каїрська декларація від 1 грудня 1943 р.
- •57. Потрійний пакт агресорів і візит Молотова до Берліну.
- •59. Початок агресії Японії проти Китаю, розгляд Китайського питання у Лізі Націй. Позиції срср і сша.
- •60. Початок другої світової війни. "Дивна війна" на Заході.
- •63. Вступ у війну Сполучених Штатів Америки, її завершення і наслідки.
- •65. Причини створення Далекосхідної Республіки, її зовнішня політика у 1921-22 рр.
- •67. Відкриття другого фронту і міжсоюзницькі відносини в 1944 р.
- •68. Проект Східного пакту та вступ срср до Ліги Націй.
- •71. Радянсько-монгольський протокол 1936 року, його значення.
- •72. Радянсько-німецький пакт про ненапад, його зміст і наслідки.
- •73. Радянсько-польська війна та завершення процесу конфігурації західного кордону Росії.
- •75. Радянсько-фінляндські переговори в 1939 р.
- •Радянсько-фінляндська війна і позиція Ліги Націй, сша і Німеччини.
- •77. Розгром і капітуляція Німеччини. Потсдамська конференція.
- •78. Розгром і капітуляція Японії. Закінчення другої світової війни.
- •79. Післявоєнна розстановка сил на Далекому Сході, причини скликання Вашингтонської конференції.
- •81. Співвідношення сил напередодні та під час Паризької мирної конференції.
- •82. Спроба включення Радянської Росії до Версальської системи на умовах Заходу. Русский вопрос в ходе версальских обсуждений
- •83. Створення англо-американського блоку після капітуляції Франції.
- •84. Тегеранська конференція, її рішення.
- •85. Територіальне та колоніальне питання на Паризькій конференції.
- •86. Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки.
- •87. Створення і діяльність панамериканського союзу
- •1. Особливості
- •89. Ялтинська конфренція.
- •90. Японо-американські переговори 1940р. Місія Курусу
87. Створення і діяльність панамериканського союзу
У сфері міжамериканських стосунків прагнення латиноамериканських країн до незалежності проявилося і в діяльності Панамериканського союзу (ПАС). Хоча ця організація була створена в 1910 р. за ініціативою США для зміцнення політичної і економічної координації з державами Латинської Америки, ПАС з часом став перетворюватися на орган, у рамках якого самі латиноамериканські країни стали намагатися виробити заходи для міжнародно-правового захисту інтересів власної національної безпеки. Хоча до 1928 р. ПАС не мав офіційних засновницьких документів, він працював досить активно і в 20-30-х роках панамериканські конференції-сесії ПАС проводилися регулярно.
25 березня - 3 травня 1923 р. в Сантьяго-де-Чилі на п'ятій Панамериканській конференції латиноамериканські представники (в особі президента Уругваю б.Брума) спробували навіть перетворити ПАС в Континентальну лігу американських держав так, щоб в процесі реорганізації процедурних механізмів для перегляду засадничих документів унеможливити диктату США і зробити стосунки у рамках організації рівноправнішими. У основу Ліги пропонувалося покласти принципи "абсолютної рівності усіх країн", що об'єдналися, і невтручання у внутрішні справи.
Проект Брума, окрім іншого, передбачав, що країни, що "позбулися своїх володінь, отримають їх назад на законній підставі". У цьому формулюванні містився прямий натяк на можливість постановки Мексикою, Панамою і деякими іншими країнами питання про повернення територій, відторгнутих у них свого часу Сполученими Штатами. Слід визнати, що американська дипломатія уміло заблокувала проект Брума, переконавши латиноамериканські країни передати його для "подальшого вивчення" в керівні органи Панамериканського союзу. Надалі до його розгляду вже не поверталися
На п'ятій конференції було прийнято рішення з процедурних питань. Встановлювалося, що ті латиноамериканські держави, які не мали своїх дипломатичних місій у Вашингтоні, отримували право делегувати свого дипломатичного представника в Керівну раду ПАС. Закріплювався також принцип виборності голови і заступника голови Ради (раніше ці пости завжди займали держсекретар США і чиновник його відомства).
88. Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин [1] - прийняте в геополітиці позначення системи міжнародних відносин, закріпленої договорами та угодамиЯлтинській і Потсдамської конференції [2]
Вперше питання післявоєнного врегулювання на вищому рівні був поставлений в ході Тегеранської конференції 1943 р., де вже тоді досить чітко проявилося посилення позиції двох держав - СРСР і США, до яких все більше переходить вирішальна роль у визначенні параметрів повоєнного світу. Тобто, ще в ході війни зароджуються передумови формування основ майбутнього біполярного світу. Повною мірою ця тенденція проявилася вже на Ялтинській і Потсдамській конференціях, коли головну роль у вирішенні ключових проблем пов'язаних з формуванням нової моделі МО грали дві, тепер уже наддержави СРСР і США.
Потсдамська епоха стала історичним прецедентом, оскільки ніколи раніше весь світ цілком не був штучно розділений на сфери впливу між двома державами. Біполярний розклад сил швидко призвів до початку протистояння між капіталістичним і соціалістичним таборами, іменованому в історії холодною війною.
Для Потсдамської епохи характерна надзвичайна ідеологізованість міжнародних відносин а також постійна загроза початку прямого військового протистояння між СРСР іСША.
Кінець Потсдамської епохи ознаменувався розвалом світового соціалістичного табору, що послідував за провальною спробою реформувати економіку Радянського Союзу, і був закріплений Біловезькі угоди 1991.