Примітки

Месть верховинця (Повістка з правдивого случаю). Вперше надруковано у львівському тижневику «Галичо-руський вісник», 1849, №№ 75 — 78; 1850, № 1. Новий, перероблений автором варіант твору надруковано у виданні: «Повісті Николая Устияновича», накладом «Зорі», Львів, 1879. В цій редакції Устиянович залишив первісну сюжетну канву твору, але значно розширив різні описи та ввів багато авторських ліричних відступів, від чого художність твору не поліпшилась. У наступних виданнях упорядники повернулися до первісного тексту, визнавши його кращим. За первісним текстом з урахуванням дрібних авторських поправок у інших прижиттєвих виданнях твору, надруковано повість у виданні: «Твори Николи Устияновича і Антона Могильницького». Видання друге, Львів, 1913, стор. 169 — 194. В 1913 р. видана повість окремою книжечкою також за первісним текстом.

1 В наших верховинах є ще до днесь бобона, що родичі, котрим не ховаються діти, скоро їм дитина уродиться, з сусідами за ню торгуються і ніби продають, і тая дитина називається потомуПродан. (Прим. М. Устияновича).

Кладні — копи на полі; осінньою порою роз’їдають медведі збіжа на полі в горах. (Прим. М. Устияновича).

3 Глухий тетерець, дикий когут, знаходиться часто на полонинах у нас, єго підійти дуже трудно. (Прим. М. Устияновича).

 

Магура, Клива, Зелемінь, Трісцян, Секули, Пітроси суть найвищі гори в Стрийськім окрузі. (Прим. М. Устияновича).

 

3 наших верховин Стрийських виходять часто люде до Угорщини на зарібки, як ся ломле кукурудза. (Прим. М. Устияновича).