~
Рідненьке і прилегле
Зміст, дорогенькі
Славське – шо воно за село – с.1
Федір Заревич – шаований славчанин – с. 3
Де ми є – Сколівські Бескиди – с.4
Що поруч – славне село Тухля – с.5
Опір як власна назва – с. 6
Річечка, що нас поїла – Рожанка – с. 6
Урочище Обнога – шо воно таке – с. 7
Писана криниця – легенди, факти і взагалі – с. 7
Волосянка, Хащованя, Ялинкувате – с. 8
Високий Верх – с.9
Наша церковця – гордість наша, бойківчаночка – с.10
Старожили про Рожанку – розповіді на гостині – с. 11
І. Франко. Моя вітцівська хата. Етнографія.
Тисячолітні традиції бойків. (про те, що забули, може) – с.18
М. Устиянович. Месть верховинця (Повістка з правдивого случаю) – с.23
Слáвське — селище міського типу у Сколівському районі Львівської області, розташоване у Високому Бескиді над річкою Опір; відомий гірськолижний курорт.
У 1966 році налічувалося 2700 мешканців, у 2001 — 3207 мешканців. Діє лісопильний завод, з краденого лісу.
Працюють заклади харчування, готелі, аптеки, магазин.
У період водопілля та паводків Опір (ріка) стає придатною для заняття водним туризмом(очищення річища від сміття та пласмаси) тарафтингом.
За сприяння місцевої влади, компанії «Спортивні та культурні ініціативи» (СКІ) та інвесторів з 2007 року проходить міжнародний рок-фестиваль Славське Рок.
В рамках заявки Львова на проведення Олімпійських ігор у 2022 році, яку Уряд України має намір подавати, у Славському планується провести змагання зі сноубордингу.Розбиті дороги, розкрадені землі,знищено ліси,розрито пагорби.
Територія Славського була заселена давно. Про це свідчать археологічні знахідки — крем'яні знаряддя праці епохи неоліту. Деякі дослідники вважають, що поселення виникло близько Х ст., а сама назва пішла від слова "славні", яким називали воїнів князя Святослава, які відзначалися хоробрістю у походах, а після загибелі князя тут оселилися. Перша документальна згадка про Славське як про поселення відноситься до 1483 р. у записках Перемиського земського суду. У записі йдеться про поміщика з Криниці Іванка, який передає своїй дружині Марусі право на поломину майна в Криниці і Славському.
Історія Славська, як зимового курорту розпочалася ще XVIІІ ст. У ХІХ ст. — вже відомий курорт, завдяки прокладанню залізниці зі Львова до Мукачева у 1887 р. Тут відпочивали і лікувалися Н.Устиянович, І.Франко, В.Гнатюк, І.Труш, Й.Курилас, О.Новаківський, О.Кульчицька та інші.
Селище Славсько розкинулося в сонячній долині у Сколівських бескидах на злитті річок Опір і Славка, н ависоті 590-600 м. над рівнем моря. Зі всіх сторін селище оточене горами. Найвищі вершини - Кічерка (845 м.), Плай (876 м.), Присліп (990 м.), Плішка (1038 м.), Ільза (1066 м.), Клива (1069 м.), Писана Криниця або Довбушанка (1236 м.), Високий Верх (1245 м.), і знаменитий Тростян (1235 м.).
Територія Славська була заселена давно. Про це свідчать археологічні знахідки - кремінні знаряддя праці епохи неоліту.
Деякі дослідники стверджують, що поселення виникло в Х ст., а його назва - Славсько - древнього словянського походження. Видно, воно походить від слова "славні". Так називали воїнів, що відзначались хоробрістю в походах київських князів і які пізніше тут поселились. Історичною датою заснування Славська вважається 1483 рік.
Гніт польських феодалів, часті наскоки і грабунки татар, угорських завойовників об'єднали славчан у боротьбі за свободу. В XVII-XVII ст. історики відзначають тут найбільші хвилі селянського опору. На території Карпат в Сколівських Бескидах діяли загони народних месників під проводом Олекси Довбуша і Андрія Дзигановича.
В ХІХ ст. до Славська приїжджає багато видатних людей - письменників, учених, діячів культури. Тут довший час жив письменник Микола Устиянович (1811-1885 рр.). Уперше Устиянович жив у Славську в 1842-1848 рр. У другій половині ХІХ ст. сюди неодноразово приїздив поет Володимир Шашкевич (син Маркічна Шашкевича), найяскравіший представник так званого другого покоління "Руської трійці".
В різні роки тут бував І.Я.Франко (1856-1916 рр.). Вивчаючи етнографію Бойківщини, Франко організував експедицію маршрутом Мшанець-Лютовисько-Локоть-Бориня- Сможе-Лавочне-Славсько-Тухля-Гребенів-Сколе-Крушельниця. Письменник збирав матеріали для історичної повісті "Захар Беркут", в 1890 р. він пройшов шляхом від Стрия до Верхнього Синьовидного, щоб зібрати матеріал про життя бойків. В 1904 р. І.Я Франко відвідав Славсько, досліджуючи етнографію Бойківщини.
Тут побували В. Шашкевич, В. Гнатюк, О. Роздольський, І Труш, І Курилас, О. Новаківський, О. Кульчицька, М. Сосенко і багато інших видатних діячів української культури. Вони збирали фольклорний, етнографічний матеріал, писали художні твори, створювали чудесні полотна пейзажів.
У Славську народивсяукраїнський письменник і журналіст Ф. Заревич (1835-1879 рр.), який творив під псевдонімом Юрко Ворона. Більше четверті віку прожив у Славську М. Л. Устиянович (1811-1885 рр.). Крім повісті "Згадка про Маркіяна Шашкевича" Устиянович переклав тут українською мовою драму польського письменника Ю. Коженьовського "Karpaccy gorale", назвавши її "Верховинці Бескидів". Саме до неї він написав пісню, яка стала народною "Верховино, світку ти наш".
Немало часу провів у селі К. М. Устиянович, син письменника М. Л. Устияновича, видатний художник і письменник (1839-1903рр.). Він створив тут ряд портретів, пейзажів, картин на побутові та історичні теми. В місцевій церкві збереглись роботи художника.
В 1901 р. в Славську працював талановитий художник М. Д. Сосенко (1875-1920 рр.). Він розписував церкви, широко використовуючи зразки українського народного орнаменту.
В 1920 р. славчани під керіництвом Федора Бекеша підняли повстання проти польського гніту та влади.
З гори Менчіл вдікривається вид на гору Маківку. На цій горі збереглись поховання воїнів першої світової війни. В 1915 р. тут 5 місяців тривали жорстокі бої між російською та австрійською арміями. В роки німецько-фашистської окупації Славсько було ареною боротьби проти німців. Тут діяли збройні формування УПА, а також партизанський загін Червоної Армії під проводом М. І. Шукаєва. Після 1944 р., коли була встановлена Радянська влада, продовжилась боротьба їз загонами ОУН-УПА.
Багато страждань принесла людям війна та боротьба в післявоєнний час, особливо 1946-1949 рр. Рік 1946 - це був третій рік партизанської збройної боротьби УПА проти московсько-більшовицьких окупантів України, рік, який завершив п'ятиріччя повстанської боротьби українського народу за своє національне визволення, що її він провадив спочатку проти німецьких, а потім більшовицьких загарбників. УПА постійно вели боротьбу не тільки проти Червоної Армії, а й з військами НКВД. Вона здійснювала несподівані напади на енкаведистські з'єднання, на адміністративні центри, де були сконцентровані частини НКВД та ЧА. В багатьох селах Сколівщини, в тому числі у Славську, стояли великі загони енкаведистів та частини Червоної Армії. Запеклі бої велися в навколишніх лісах біля сіл нижня і верхня Рожанка, в районі Сколе, Тухольки і Оряви та інших селах. Ось як описано в "Літописі укр.повст. Армії" (25 т., 18 стор.) засідку на автомашини з енкаведистами між селами Тухолька - Орява.
"Сили повстанців - 16 осіб, ворожі сили - 80 осіб. Підвідділ зайняв позицію у кущах біля гостинця між Тухолькою і Орявою на терені Славського району. Перщою машиною переїздив Сколівський спецвідділ у кількості 27 осіб, другою і третьою машиною їхали війська МВД Славського району. Підвідділ, не знаючи сил ворога відкрив сильний вогонь по першій машині. Вороже військо з двох інших автомашин, які їхали позаду, зіскочило і спробувало відтяти підвідділвід лісу. Підвідділ, не встряваючи у фрональний бій, скоро відступив до лісу."
Втрати ворога: 19 убитих, 3 поранених. Незважаючи на великі жертви, боротьба ОУН-УПА велась до 1953 року. Звіріли окупанти. З божевільною завзятістю вони винищували українців, поєднюючи це з моральними тортурами. А щоб ще більше залякати населення та борців за волю, вони виставляли на показ тіла убитих і помордованих на придорожньому схилі на Млаках. Там знайшли вічний спокій багато сотень патріотів не тільки зі Славська, а й з навколишніх сіл. В 1992 році тут збудовано пам'ятник борцям за волю України.
В 1940 р. Славське стало районним центром Славського району (згодом, в 1959 р. район було ліквідовано, а його ткриторію включено до складу Сколівського району).