Ю. І. Колопельник

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Науковий керівник: канд. філол. наук, доцент В. В. Жуковська

Індивідуальний стиль письменника

Стиль є досить суперечливим і дискусійним питанням на сучасному етапі розвитку стилістики. Категорія “стиль” убирає в себе основні тенденції та закономірності розвитку літературних напрямів, течій, угруповань, а також особливості творчості окремих митців. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених стилю, на сьогодні ще немає єдиного та усталеного визначення стилю. Як слушно зауважив В. В. Виноградов, «важко знайти термін більш багатозначний та суперечливий і відповідне йому поняття – більш мінливе й суб’єктивно-невизначене, аніж термін і поняття “стиль” [1, 34].

Важливим у лінгвістичному досліджені стилю є з’ясування такого поняття, як індивідуальний стиль. Проблема індивідуального стилю письменника та стильових складників творчості митця не менш дискусійне, аніж поняття “стиль” у широкому значенні. Дискусії щодо сутності індивідуального стилю автора сягають античності. Так, давньогрецький мислитель Платон зазначав, що яким є стиль, таким є й характер митця, а давньогрецький філософ Сенека вважав, що індивідуальний стиль є відображенням “обличчя душі” [1, 92].

На думку М. Храпченка, кожен письменник створює свій стиль, шукає „оригінальних шляхів і засобів втілення своїх ідей та образів” [3, 239]. Стиль виступає показником того, наскільки володіє митець життєвим матеріалом. Водночас індивідуальний стиль не є таким, що свідомо обирається літератором у тому сенсі, що реалізується як суто раціональний вибір певної моделі творчості. Індивідуальний стиль є показником вищого ступеня розвитку творчої особистості. Вироблення, формування індивідуального стилю є актом творчого освоєння, вбирання культури.

Індивідуальний стиль – це системність засобів вираження мови окремого письменника, діяча культури чи іншого індивіда, яка вирізняє, виділяє його мову серед інших мовців. Ця системність індивідуального мовного стилю ґрунтується на взаємозв'язку і взаємозалежності мови і мислення, на когнітивному характері мови. Письменник не тільки вибирає мовні засоби, він мислить та переживає ними і тому здатен витворювати у своїй уяві і викликати в уяві читачів індивідуальні художні образи або їх відмінні риси. Ідіостиль письменника відображає його індивідуальне світобачення і світосприйняття через окремі специфічні мовні засоби чи оригінальне авторське використання їх [3, 165].

Лінгвостилістичні особливості творчої манери письменника на загальному фоні художнього стилю мови визначаються суб'єктивно-психологічними та соціолінгвістичними чинниками [2, 246].

До суб'єктивно-психологічних чинників належать особисті якості автора: тип мислиннєвої діяльності і рівень інтелекту та освіти, темперамент, характер, ступінь емоційного напруження, чуттєвість, інтуїція та ерудиція. Втілюючи художньо-естетичний задум в образну систему твору, спираючись на стилістику національної мови, письменник ніби заповнює мовним матеріалом свою стилістичну систему, породжену його суб'єктивно-психологічною природою.

Соціолінгвістичні чинники також позначаються на індивідуальному стилі: це стан літературної мови, і зокрема художнього мовлення, естетичні орієнтації, мовна мода тощо.

Таким чином, індивідуальний стиль письменника – це єдина, неповторна, притаманна тільки цьому автору манера письма, яка допомагає читачеві пізнати глибини літературної мови, зрозуміти твір, його ідею, мету і цінність. Дослідження авторського стилю посідало й посідає одне з чільних місць у сучасній лінгвістичній науці. Зокрема, актуальними залишаються проблеми вивчення лінгвостилістичних особливостей того чи іншого письменника.