Глава 68 інші питання кримінального судочинства, пов’язані з міжнародними відносинами

Стаття 690. Вирішення питань, пов’язаних із транзитним перевезенням осіб або речей по території України

Питання, пов’язані з транзитним перевезенням по території України осіб або речей, які видаються або передаються однією іноземною державою іншій іноземній державі, вирішуються Міністерством внутрішніх справ України.

Стаття 691. Вирішення питань, пов’язаних із транзитним перевезенням осіб або речей по території іноземних держав

За дозволом на транзитне перевезення по території іноземних держав осіб або речей, які видаються або передаються в Україну, до компетентних органів цих держав звертаються Міністерство юстиції України, Генеральний прокурор України або його заступник.

Стаття 692. Витрати, пов’язані з транзитним перевезенням

Витрати, пов’язані з транзитним перевезенням, відшкодовує держава, яка порушила клопотання про таке перевезення.

Стаття 693. Повідомлення про затримання чи взяття під варту громадянина іноземної держави

Про кожний випадок затримання або взяття під варту громадянина іноземної держави негайно повідомляється місцева консульська установа цієї держави або за відсутності такої установи - дипломатичне представництво цієї держави.

Стаття 694. Інформування про злочинні терористичні організації

1. Орган дізнання, слідчий, прокурор при одержанні під час попередньої перевірки заяви, повідомлення чи іншої інформації про злочин або розслідування справи відомостей про підготовку або вчинення терористичного акту на території іншої країни, до яких причетна злочинна терористична організація, а також про місця переховування організаторів, підбурювачів, учасників та пособників цієї організації, виявлення належних цій організації знарядь злочину, зброї, документів та грошових коштів готівкою або на банківських рахунках, повинні терміново повідомити про це Міністерство закордонних справ України для інформування керівництва зацікавленої країни для вжиття невідкладних заходів щодо запобігання терористичним актам чи щодо їх розкриття.

2. При надходженні інформації про те, що організатори, підбурювачі, учасники та пособники злочинної терористичної організації, знаряддя злочину, зброя, документи та грошові кошти готівкою або на банківських рахунках знаходяться на території України, орган дізнання, слідчий, прокурор повинні терміново здійснити всі можливі передбачені цим Кодексом заходи щодо зриву злочинних посягань, викриття і затримання зазначених осіб, вилучення зброї, знарядь злочину, документів, грошових коштів, арешту банківських рахунків.

3. Контроль за розслідуванням кримінальних справ про тероризм, до якого причетні злочинні терористичні організації, покладається виключно на Генеральну прокуратуру України.

4. Видача (екстрадиція) організаторів, підбурювачів, учасників та пособників злочинних терористичних організацій, знарядь злочину, зброї, документів та грошових коштів проводиться згідно з міжнародними угодами за дорученням зацікавленої країни на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2008 року, за винятком глави 43 та інших норм щодо суду присяжних, які набирають законної сили з 1 січня 2014 року.

2. Визнати такими, що втратили чинність з 1 січня 2008 року:

Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., № 2, ст.15) зі змінами, внесеними до нього;

Закон Української РСР від 28 грудня 1960 року "Про затвердження Кримінально-процесуального кодексу Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., № 2, ст. 15).

3. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

4. Винесені до 1 січня 2008 року постанови осіб, які здійснюють дізнання, слідчих, прокурорів про порушення кримінальної справи, постанови суддів про порушення кримінальних справ у порядку, передбаченому частиною третьою статті 98 Кримінально-процесуального кодексу 1960 року, після набрання ними законної сили мають силу нарівні з постановами про порушення провадження у кримінальних справах.

5. Винесені до 1 січня 2008 року постанови осіб, які здійснюють дізнання, слідчих, прокурорів, постанови (ухвали) судів про закриття кримінальних справ, про відмову у порушенні кримінальних справ, після набрання ними законної сили мають силу нарівні з відповідно постановами (ухвалами) про закриття провадження у кримінальних справах та висновками про відсутність підстав для порушення провадження у кримінальній справі.

6. Кримінальні справи, що на момент набрання цим Кодексом законної сили перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства, за винятком органів прокуратури, при зміні їх підслідності цим Кодексом порівняно з Кримінально-процесуальним кодексом України від 28 грудня 1960 року залишаються в провадженні цих же органів до завершення розслідування.

7. Генеральному прокурору України забезпечити визначення підпорядкованими прокурорами підслідності справ, що перебувають у провадженні органів прокуратури, та їх передачу для подальшого розслідування при набранні цим Кодексом законної сили.

8. Кримінальні справи про злочини, прийняті судами до провадження до набрання цим Кодексом законної сили, при зміні їх підсудності цим Кодексом порівняно з Кримінально-процесуальним кодексом України від 28 грудня 1960 року розглядаються тими ж судами.

9. Апеляційний порядок оскарження та перевірки ухвалених як судами першої інстанції рішень Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя запроваджується не раніше початку діяльності Апеляційного суду України. У разі набрання цим Кодексом законної сили до початку діяльності Апеляційного суду України щодо таких рішень застосовується передбачений главою 31 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року касаційний порядок оскарження та перевірки судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року.

10. На судові рішення, які набрали законної сили в період з 1 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, можуть бути подані касаційні подання та касаційні скарги протягом 6 місяців з дня набрання ними законної сили.

11. Касаційні подання та касаційні скарги на судові рішення, які набрали законної сили, призначені до 1 січня 2008 року до судового розгляду, підлягають розгляду у строки, визначені судом касаційної інстанції.

12. Клопотання в порядку виключного провадження, подані до 1 січня 2008 року, підлягають розгляду відповідно до глави 59 цього Кодексу.

13. Постанови прокурорів про призначення розслідування за нововиявленими обставинами, винесені до 1 січня 2008 року, мають силу нарівні з постановами суддів про направлення справи прокурору чи у відповідний орган досудового слідства, винесеними відповідно до статті 592 цього Кодексу. Нерозглянуті судами подання прокурорів про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, внесені до 1 січня 2008 року, підлягають направленню судам першої інстанції для розгляду відповідно до статей 593 та 594 цього Кодексу.

14. Рішення судів про повернення кримінальних справ на додаткове розслідування, ухвалені до 1 січня 2008 року, підлягають виконанню, а в разі оскарження перевіряються за відповідними нормами Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року.

15. Кабінету Міністрів України до 1 липня 2007 року:

1) подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення чинного законодавства у відповідність з цим Кодексом, зокрема щодо Державного фонду відшкодування збитків, адміністративної відповідальності поручителів, осіб, які порушують порядок у судовому засіданні, про формування списків присяжних тощо;

2) вирішити питання забезпечення діяльності судів присяжних, включаючи відповідне фінансування цих заходів;

3) надати пропозиції щодо створення та фінансування Державного фонду відшкодування збитків;

4) розробити порядок зберігання, обліку, передачі та реалізації речових доказів у вигляді предметів, які в силу громіздкості або інших причин не можуть зберігатися при кримінальній справі, у тому числі великих партій товарів, зберігання котрих утруднено або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання котрих прирівнюються до їх вартості;

5) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом;

6) забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Кодексу.

- 104 -