Глава 54 особливості провадження у справах неосудних і обмежено осудних осіб та осіб, у яких психічний розлад виник після вчинення злочину

Стаття 507. Підстави для застосування примусових заходів медичного характеру

1. Підставами для застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених статтею 94 Кримінального кодексу України, є:

1) вчинення особою у стані неосудності суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України;

2) вчинення особою у стані обмеженої осудності злочину;

3) вчинення злочину у стані осудності особою, у якої психічний розлад виник до ухвалення вироку.

2. Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння неосудної особи чи злочину обмежено осудної особи повинна ґрунтуватися лише на даних, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше злочину, за який особу звільнено від відповідальності, факт застосування до неї примусового заходу медичного характеру, вчинення адміністративних проступків.

Стаття 508. Порядок провадження досудового слідства у справах про суспільно небезпечні діяння та злочини неосудних осіб

Досудове слідство у справах про суспільно небезпечні діяння та злочини неосудних осіб провадиться органом досудового слідства за правилами глав 30, 32, 33, 35-37 цього Кодексу і, крім того, правилами цієї глави.

Стаття 509. Обставини, що підлягають встановленню під час досудового слідства

Під час досудового слідства у справах про суспільно небезпечні діяння та злочини неосудних осіб, крім обставин, передбачених частиною першою статті 145 цього Кодексу, встановлюються:

1) наявність у цієї особи психічного розладу в минулому, на час вчинення суспільно небезпечного діяння чи злочину і на час розслідування справи;

2) поведінка особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння чи злочин, як до його вчинення, так і після нього.

Стаття 510. Права особи, щодо якої здійснюється провадження про застосування примусового заходу медичного характеру

1. Неосудна особа користується правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного в обсягу, який визначається характером психічного розладу відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи.

2. Права, зазначені в частині першій цієї статті, особа, яка здійснює дізнання, слідчий роз’яснює особі після встановлення факту психічного розладу. Про роз’яснення прав особа, яка здійснює дізнання, слідчий складає протокол, а при судовому розгляді справи про це зазначається в протоколі судового засідання.

3. Якщо характер психічного розладу особи перешкоджає їй користуватися своїми правами і за її участю неможливо проводити слідчі дії чи брати участь у судовому засіданні, особа, яка здійснює дізнання, слідчий складає про це протокол, суддя виносить постанову, а суд - ухвалу.

Стаття 511. Участь захисника

1. У справах осіб, щодо яких здійснюється провадження про застосування примусового заходу медичного характеру, участь захисника є обов’язковою з моменту встановлення судово-психіатричною експертизою факту психічного розладу особи.

2. Захисник особи, щодо якої здійснюється провадження про застосування примусового заходу медичного характеру, має ті ж права, що і захисник обвинуваченого.

Стаття 512. Запобіжні заходи

1. До неосудних осіб можуть бути застосовані такі запобіжні заходи:

1) передача на піклування родичам чи опікунам при обов’язковому лікарському нагляді;

2) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну їхню поведінку.

2. Передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються до особи з моменту встановлення факту психічного розладу. Запобіжний захід, передбачений пунктом 1 частини першої цієї статті, застосовується за постановою особи, яка здійснює дізнання, слідчого, а запобіжний захід, передбачений пунктом 2 частини першої цієї статті, - слідчим суддею в порядку, передбаченому частиною другою статті 137 чи частиною третьою статті 137 цього Кодексу.

Стаття 513. Судово-психіатрична експертиза

1. У справах про застосування примусового заходу медичного характеру проведення судово-психіатричної експертизи є обов’язковим.

2. Направлення особи на судово-психіатричну експертизу допускається лише за наявності достатніх даних про те, що саме ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, у зв’язку з яким порушено провадження в кримінальній справі.

3. Підставами для призначення судово-психіатричної експертизи можуть бути:

1) медичний документ про наявність в особи психічного розладу;

2) неадекватність поведінки особи при вчиненні суспільно небезпечного діяння або після нього (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).

4. Про призначення щодо особи судово-психіатричної експертизи ставляться до відома її захисник, законний представник чи близькі родичі.

5. У разі необхідності за постановою особи, яка здійснює дізнання, слідчого чи судді або за ухвалою суду може бути призначена стаціонарна судово-психіатрична експертиза. У стадії розслідування справи в цьому випадку особа, щодо якої призначено експертизу, направляється до відповідного медичного закладу з додержанням вимог, передбачених статтею 142 цього Кодексу, на строк не більше двох місяців. У виняткових випадках за клопотанням експертної комісії, яка здійснює експертизу, цей строк може бути продовжено постановою слідчого судді, судді чи ухвалою суду.

Стаття 514. Об’єднання в одне провадження кримінальної справи і справи про застосування примусових заходів медичного характеру

Кримінальна справа щодо особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, і справа про застосування примусових заходів медичного характеру щодо іншої особи за наявності підстав, передбачених статтями 224 і 225 цього Кодексу, можуть бути об’єднані в одне або виділені в окремі провадження.

Стаття 515. Закінчення досудового слідства у справі про застосування примусових заходів медичного характеру

1. Після виконання необхідних слідчих дій слідчий пред’являє матеріали досудового слідства для ознайомлення захисникові і законному представнику, а особі, щодо якої ведеться провадження, - у разі, якщо характер її психічного розладу цьому не перешкоджає. Про ознайомлення цих осіб із матеріалами справи складаються протоколи. Після цього слідчий складає постанову про направлення справи прокурору для вирішення питання про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

2. У постанові зазначаються прізвище, ім’я, по батькові та інші дані про особу, щодо якої ведеться провадження, обставини вчинення нею суспільно небезпечного діяння чи злочину, докази, які підтверджують його вчинення даною особою та наявність у неї психічного розладу. До постанови додається список осіб, які підлягають виклику до суду.

3. Справа з постановою слідчого направляється прокурору, який з’ясовує питання, зазначені у статті 299 цього Кодексу, і приймає одне з рішень, передбачених пунктами 2, 4, 5 частини першої статті 299 цього Кодексу.

Стаття 516. Закриття провадження в кримінальній справі про застосування примусових заходів медичного характеру

1. Закриття провадження у справі про застосування примусових заходів медичного характеру допускається:

1) з підстав, передбачених статтею 169 цього Кодексу;

2) якщо за характером вчиненого суспільно небезпечного діяння та її психічного стану особа, яка вчинила це діяння, не є небезпечною для суспільства.

2. Закриваючи провадження у справі у випадку, зазначеному в пункті 2 частини першої цієї статті, прокурор повідомляє про це місцеві органи охорони здоров’я.

3. Постанова про закриття провадження у справі може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтею 313 цього Кодексу.

Стаття 517. Порядок судового розгляду справи

1. Справу, яка надійшла до суду від прокурора в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 298, статтею 308 цього Кодексу, суддя своєю постановою призначає до розгляду в судовому засіданні у строк не пізніше десяти діб із моменту її надходження.

2. Розгляд справи здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника. У судовому засіданні заслуховуються показання потерпілого, свідків, пояснення законного представника, досліджується висновок судової експертизи про психічний стан особи, перевіряються інші докази. Якщо в судовому засіданні бере участь особа, щодо якої розглядається справа, суд заслуховує її пояснення.

3. Після закінчення дослідження обставин справи свою думку щодо застосування примусового заходу медичного характеру висловлюють прокурор, потерпілий та його представник, особа, щодо якої розглядається справа, якщо вона бере участь у судовому засіданні, її законний представник і захисник.

4. Заслухавши думку учасників судового розгляду, суддя видаляється до нарадчої кімнати для винесення постанови.

5. У разі об’єднання в одне провадження справ щодо осудної і неосудної осіб вони розглядаються в судовому засіданні в одному провадженні з додержанням вимог глав 40-45 цього Кодексу і цієї глави. Після закінчення в такій справі судового слідства суд, заслухавши думку прокурора і захисника з питань, зазначених у статті 518 цього Кодексу, та виконавши вимоги статей 398 і 399 цього Кодексу, видаляється до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо підсудного та постанови про застосування примусового заходу медичного характеру щодо неосудного.

6. При розгляді кримінальної справи, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, суд приймає рішення про застосування примусового заходу медичного характеру щодо особи, визнаної судом неосудною у зв’язку з виникненням під час судового розгляду психічного розладу, і може прийняти таке рішення щодо особи, визнаної ним обмежено осудною.

Стаття 518. Постанова судді у справі про застосування примусового заходу медичного характеру

1. При винесенні постанови про застосування примусового заходу медичного характеру суддя з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння чи злочин;

2) чи вчинено це діяння чи злочин особою, щодо якої розглядається справа;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння в стані неосудності чи злочин у стані обмеженої осудності;

4) чи не виник у неї після вчинення злочину психічний розлад;

5) чи не вимагає наявність в особи тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану зупинення провадження в справі;

6) чи слід застосовувати до цієї особи примусовий захід медичного характеру і якщо слід, то який саме.

2. Визнавши доведеним, що дана особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або після вчинення злочину у неї виник психічний розлад, який виключає можливість застосування покарання, суддя виносить постанову про застосування примусового заходу медичного характеру. Встановивши, що суспільно небезпечне діяння чи злочин не було вчинено або вчинено іншою особою, а також коли не доведено, що дана особа вчинила суспільно небезпечне діяння чи злочин, суддя постановою відмовляє в застосуванні примусового заходу медичного характеру.

3. Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила в стані неосудності, а на момент розгляду справи видужала або внаслідок змін у стані її здоров’я відпала потреба в застосуванні примусового заходу медичного характеру, суд закриває справу.

4. Коли неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння або злочину не встановлена, а так само в разі видужання особи, у якої після вчинення злочину виник психічний розлад, суд повертає справу прокурору. Справа також повертається прокурору в разі, якщо після вчинення злочину в особи настав тимчасовий розлад психічної діяльності, який носить нестійкий характер, і вона через незначний час зможе нести кримінальну відповідальність за свої дії.

Стаття 519. Припинення застосування або зміна примусового заходу медичного характеру

1. Припинення застосування або зміна примусового заходу медичного характеру здійснюється постановою судді за місцем застосування цього заходу чи за місцем лікування.

2. Застосування примусового заходу припиняється або він змінюється, коли особа, щодо якої він застосовувався, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров’я відпала потреба в раніше застосованому заході медичного характеру.

3. Розгляд питання про припинення застосування чи зміну примусового заходу медичного характеру здійснюється за правилами, передбаченими статтею 601 цього Кодексу, за поданням керівника органу охорони здоров’я, якому підпорядкована медична установа, де утримується особа. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів.

Стаття 520. Відновлення провадження в кримінальній справі

1. У разі видужання особи, у якої після вчинення злочину виник психічний розлад або в неї настав тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляли її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суддя на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів у порядку, передбаченому статтею 517 цього Кодексу, своєю постановою припиняє застосування примусового заходу медичного характеру і направляє справу для провадження досудового розслідування чи судового розгляду.

2. У разі засудження цієї особи до позбавлення волі, виправних робіт чи направлення до військової дисциплінарної частини, час перебування її в медичній установі зараховується в строк відбування покарання.

3. Якщо на час розгляду питання про відновлення провадження у справі скінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності або прийнято закон, який усуває кримінальну відповідальність за вчинене діяння, чи акт амністії, який усуває застосування покарання за вчинене діяння, чи акт помилування, провадження у справі підлягає закриттю, якщо особа, щодо якої розглядається питання, не заперечує проти цього.

Стаття 521. Оскарження постанови судді

На постанову про застосування чи відмову в застосуванні примусового заходу медичного характеру, про закриття провадження у справі, припинення застосування чи зміну примусового заходу медичного характеру може бути подано апеляцію особою, щодо якої винесено постанову, її законним представником і захисником, потерпілим та його представником, прокурором.