Глава 20 затримання підозрюваного, обвинуваченого

Стаття 109. Підстави затримання підозрюваного, обвинуваченого

1. Затримання може бути застосовано:

1) у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи перепинити його;

2) якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти втечі особи після вчинення злочину;

3) з метою припровадження особи до органу дізнання, досудового слідства чи суду на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину чи іншого суспільно небезпечного діяння;

4) з дозволу слідчого судді для забезпечення явки особи до суду.

2. Особа також може бути затримана у випадку, коли встановлено, що вона розшукується компетентними органами іноземної держави з метою виконання рішення про взяття під варту або вироку, що набрав законної сили, крім випадків, коли видача не може бути здійснена.

3. Підозра у всякому разі визнається обґрунтованою, якщо:

1) особу застали на місці вчинення злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) очевидці прямо вказують на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) на особі або на її одязі, при ній, у її житлі, транспортному засобі чи іншому її володінні виявлено знаряддя чи явні сліди злочину або об’єкти злочинних дій.

Стаття 110. Порядок затримання

1. Затриманому повинно бути негайно повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання і у вчиненні якого злочину він підозрюється. Одночасно йому роз’яснюється право оскаржувати у суді підстави такого затримання, надаються усно роз’яснення частини першої статті 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді - роз’яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав затриманих осіб, встановлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника; забезпечується можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

2. Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, негайно складається протокол у трьох примірниках.

3. У протоколі про затримання особи зазначаються підстави і мотиви затримання; місце, дата і година затримання; дані про осіб, які її затримали; місце, дата і час складання протоколу та результати особистого обшуку; місце її утримання. Затриманому роз’яснюються права і обов’язки, з’ясовується, чи бажає він мати захисника з моменту затримання. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу з переліком прав та обов’язків негайно вручається затриманому, про що робиться відмітка в протоколі.

4. Про затримання особи як підозрюваного особа, яка здійснює дізнання, слідчий зобов’язані протягом доби з моменту затримання повідомити прокурора у письмовому вигляді. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання.

5. Після невідкладного встановлення обставин злочину, у якому затриманий підозрюється, він повинен бути звільнений або негайно доставлений до слідчого судді для розгляду питання про обрання запобіжного заходу.

6. Затриманий підозрюваний повинен бути допитаний у відповідності з вимогами, передбаченими статтями 239 і 240 цього Кодексу.

Стаття 111. Особистий обшук затриманого

Затриманий підлягає особистому обшуку, який здійснюється з додержанням вимог, передбачених статтями 263 і 264 цього Кодексу.

Стаття 112. Порядок тримання під вартою затриманого

1. Доставлення затриманого до місця тримання затриманих виконується органом, який здійснив затримання.

2. Затримані тримаються в місцях тимчасового тримання затриманих в порядку, встановленому законом.

3. У разі необхідності проведення оперативно-розшукових заходів допускаються зустрічі працівників органу дізнання, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, із затриманим за письмовим дозволом особи, яка здійснює дізнання, слідчого. За клопотанням затриманого при зустрічі може бути присутнім його захисник.

Стаття 113. Повідомлення про затримання особи

1. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, і місце її перебування особа, яка здійснює дізнання, слідчий негайно повідомляє одного з її близьких родичів, а у разі їхньої відсутності – іншу близьку особу, визначену затриманим.

2. За клопотанням затриманого особа, яка здійснює дізнання, слідчий сповіщає про затримання за місцем роботи затриманого. Про затримання військовослужбовця повідомляється командування військової частини або іншого військового формування, а про затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов’язків негайно повідомляється відповідний розвідувальний орган.

3. Про затримання неповнолітнього особа, яка здійснює дізнання, слідчий негайно повідомляє його батьків, а у разі їхньої відсутності - його усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування або адміністрацію дитячої установи, де навчається (виховується) неповнолітній, службу у справах неповнолітніх.

4. Якщо затриманий є іноземним громадянином або особою без громадянства, яка постійно проживає в іншій країні, про його затримання протягом доби повідомляється через Консульське управління Міністерства закордонних справ України місцева консульська установа цієї держави або, за відсутності такої установи, дипломатичне представництво цієї держави.

Стаття 114. Заходи піклування про неповнолітніх дітей затриманого чи інших осіб, які потребують його постійного догляду, та щодо охорони його майна

1. Коли у затриманого є неповнолітні діти чи інші особи, які потребують його постійного догляду, особа, яка здійснює дізнання, слідчий вносить подання до відповідного органу чи служби у справах неповнолітніх або органу опіки та піклування про вжиття необхідних заходів щодо передачі зазначених неповнолітніх чи інших осіб під опіку або влаштування до відповідної установи.

2. У разі затримання жінки, яка є матір’ю-годувальницею своєї дитини віком до трьох років, за її письмовим клопотанням дитина може бути залишена з нею в місці тимчасового тримання затриманих, де забезпечуються умови для нормальної життєдіяльності та розвитку дитини.

3. Якщо при затриманні особи її майно та житло залишаються без нагляду, особа, яка здійснює дізнання, слідчий вживає необхідних заходів до їх охорони та збереження.

4. Про вжиті заходи, передбачені частинами першою-третьою цієї статті, особа, яка здійснює дізнання, слідчий письмово повідомляє прокурора та затриманого, копії цих повідомлень долучаються до матеріалів справи.

Стаття 115. Порядок і строки перевірки обгрунтованості затримання

1. Кожний затриманий має право оскаржити затримання до суду.

2. У разі оскарження затримання до суду скарга затриманого негайно передається начальником місця тримання затриманих слідчому судді і розглядається ним одночасно з поданням про обрання запобіжного заходу або окремо не пізніше сімдесяти двох годин з моменту затримання.

3. Якщо скарга на затримання подана після звільнення затриманого, вона розглядається слідчим суддею протягом доби з моменту її надходження до суду.

4. Одержавши скаргу на затримання, слідчий суддя невідкладно викликає особу, яка здійснює дізнання, слідчого з матеріалами, що стали підставою для затримання, прокурора і захисника, якщо він є у справі. У судовому засіданні слідчий суддя вивчає витребувані матеріали, опитує особу, яка була затримана, за необхідності особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо вони з’явилися, після чого виносить постанову:

1) про задоволення скарги, визнання затримання незаконним і за відсутності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - про звільнення затриманого, якщо його не було звільнено на момент розгляду;

2) про залишення скарги без задоволення.

Стаття 116. Підстави і порядок звільнення затриманого

1. Затриманий підлягає звільненню у разі, якщо:

1) не підтверджено підозру у вчиненні злочину;

2) суд визнав затримання незаконним або необгрунтованим;

3) протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання не прийнято рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;

4) обрано запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою, або прийнято рішення не обирати запобіжний захід.

2. Звільнення затриманого здійснюється за постановою слідчого судді, прокурора, слідчого, начальника органу дізнання, особи, яка здійснює дізнання. Постанова слідчого судді про звільнення виконується в залі судового засідання, а постанова прокурора, слідчого, начальника органу дізнання, особи, яка здійснює дізнання, - начальником місця тримання затриманих негайно після надходження її в місце тримання затриманих.

3. Якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання особи до місця тримання затриманих не надійшла постанова слідчого судді, прокурора, слідчого, начальника органу дізнання, особи, яка здійснює дізнання, про звільнення затриманого чи постанова слідчого судді про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова слідчого судді про взяття під варту відповідно до частини третьої статті 137 цього Кодексу, начальник місця тримання затриманих негайно звільняє затриманого, про що складає протокол, і направляє повідомлення про це службовій особі чи органу, що здійснили затримання, і відповідному прокурору.

4. У разі винесення слідчим суддею, прокурором, слідчим, начальником органу дізнання, особою, яка здійснює дізнання, постанови про звільнення затриманого копія цієї постанови видається йому при звільненні.

5. Начальник місця тримання затриманих при звільненні особи з-під варти видає їй довідку, у якій зазначається, ким було здійснено затримання; дата, час і підстави затримання; місце утримання; дата, час і підстави звільнення. У разі необхідності начальник місця тримання затриманих забезпечує звільнену особу безкоштовним проїздом до місця її проживання.

6. Постанова про звільнення вважається виконаною з моменту залишення звільненою особою території місця тримання затриманих.