Глава 61 виконання вироку, постанови, ухвали суду

Стаття 595. Набрання вироком законної сили та його виконання

1. Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а вирок суду апеляційної інстанції - негайно після його проголошення. У разі подачі апеляції вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

2. Коли оскаржено або внесено подання тільки на частину вироку або не щодо всіх засуджених у справі, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили в інших частинах і щодо інших засуджених після проголошення рішення суду апеляційної інстанції.

3. Обвинувальний вирок після набрання ним законної сили виконується відповідними органами, установами чи особами згідно з вимогами Кримінально-виконавчого кодексу України, а в частині майнових стягнень - відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.

4. До набрання вироком законної сили засуджений, який перебуває під вартою, не може бути переведений у місця позбавлення волі, що знаходяться в іншій місцевості.

5. Вирок, яким підсудний звільняється з-під варти, у цій частині виконується негайно в залі судового засідання.

Стаття 596. Набрання постановою і ухвалою суду законної сили та їх виконання

1. Постанова і ухвала суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляції, набирають законної сили після закінчення строку на їх апеляційне оскарження. У разі подачі апеляції постанова, ухвала, якщо їх не скасовано, набирають законної сили після проголошення рішення суду апеляційної інстанції

2. Ухвали суду апеляційної і касаційної інстанцій набирають сили після їх проголошення.

Стаття 597. Звернення вироку до виконання

1. Вирок суду першої інстанції, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніш як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи із суду апеляційної інстанції. Вирок суду апеляційної інстанції, що набрав законної сили, звертається до виконання у той же строк судом першої інстанції.

2. Вирок не може бути звернено до виконання або виконуватися в частині засудження за діяння, караність якого була усунена нововиданим кримінальним законом.

3. Своєчасне звернення до виконання вироку, який набрав законної сили, покладається на суддю або голову відповідного суду, який ухвалив вирок, а звернення до виконання вироку суду апеляційної інстанції - на суддю або голову відповідного суду, який ухвалив скасований вирок у справі. Суд разом зі своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку надсилає копію вироку відповідному органу чи установі, на який покладено обов’язок виконати вирок.

4. У разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням відповідно до статей 75 і 104 Кримінального кодексу України суд надсилає копію вироку органу виконання покарань за місцем проживання засудженого, а щодо неповнолітнього - також службі у справах неповнолітніх для здійснення контролю за його поведінкою, а щодо засуджених військовослужбовців - командирам військових частин, які відповідно до частини другої статті 76 Кримінального кодексу України здійснюють контроль за поведінкою таких засуджених.

5. Якщо у виправданого або в особи, щодо якої провадження у справі закрито, були вилучені документи, цінності та інші предмети чи був накладений арешт на майно, копія судового рішення, що набрало законної сили, направляється відповідним органам для повернення вилучених документів, цінностей та інших предметів, а також для зняття арешту з майна.

6. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

Стаття 598. Питання, пов’язані з виконанням вироку, що вирішуються судом, який звертав вирок до виконання

Суд, який звертав вирок до виконання, вирішує такі питання, пов’язані з виконанням вироку:

1) про відстрочку виконання вироку (стаття 603 цього Кодексу);

2) про застосування кримінального закону, який має зворотну силу (частини 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України);

3) про всякого роду сумніви і суперечки, що виникають при виконанні вироку.

Стаття 599. Питання, пов’язані з виконанням вироку, що вирішуються судом за місцем відбування покарання

Місцевий суд за місцем відбування покарання вирішує такі питання, пов’язані з виконанням вироку:

1) про умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання (статті 81, 107 Кримінального кодексу України);

2) про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким (стаття 82 Кримінального кодексу України, частина 5 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України);

3) про звільнення від відбування покарання осіб, які досягли пенсійного віку, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 83 Кримінального кодексу України, частина 3 статті 37 і частина 6 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України);

4) про звільнення від покарання за хворобою (стаття 84 Кримінального кодексу України, частина 3 статті 37, частина 5 статті 47, стаття 85 Кримінально-виконавчого кодексу України);

5) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення (стаття 21 Кримінально-виконавчого кодексу України);

6) про виконання вироку суду іноземної держави (стаття 682 цього Кодексу).

Стаття 600. Питання, пов’язані з виконанням вироку, що вирішуються судом за місцем проживання особи

1. Суд за місцем проживання особи вирішує такі питання, пов’язані з виконанням вироку:

1) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання на підставі статті 83 Кримінального кодексу України (частина 4 статті 83 Кримінального кодексу України);

2) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком, чи повне звільнення його від покарання (стаття 78 Кримінального кодексу України);

3) про направлення до місця відбування покарання засуджених до обмеження волі (частина 4 статті 57 Кримінально-виконавчого кодексу України);

4) про заміну штрафу (частина 4 статті 53 Кримінального кодексу України).

2. Коли вирок виконується за межами діяльності суду, який звертав вирок до виконання, зазначені у частині першій цієї статті питання вирішує районний, міський суд, а щодо осіб, засуджених військовим судом, - військовий суд гарнізону.

Стаття 601. Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку

1. Зазначені у статтях 598-600 цього Кодексу питання, які виникають при виконанні вироку і віднесені законом до компетенції суду, вирішуються за клопотанням засудженого, його законного представника та захисника, поданням керівника органу чи установи, які виконують покарання, адміністрації медичного закладу чи спеціальної навчально-виховної установи у відповідності з нормами Кримінального і Кримінально-виконавчого кодексів.

2. Питання, пов’язані з виконанням вироку, суд зобов’язаний вирішити у строк до двадцяти діб із моменту надходження клопотання засудженого, його законного представника та захисника або подання відповідного органу, установи чи закладу.

3. Питання, пов’язані з виконанням вироку, вирішуються суддею одноособово в судовому засіданні за участю прокурора, засудженого, законного представника або захисника засудженого, представника органу чи установи, які виконують покарання, або адміністрації медичного закладу чи спеціальної навчально-виховної установи.

4. Якщо справа розглядається за поданням органу чи установи, які виконують покарання, суд повідомляє спостережну комісію або службу в справах неповнолітніх про час і місце розгляду.

5. При вирішенні судом питань про звільнення від відбування покарання у зв’язку з хворобою, про примусове лікування в судовому засіданні бере участь представник лікарської комісії, що дала висновок про стан здоров’я засудженого.

6. Якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, при необхідності викликаються цивільний позивач і цивільний відповідач. Неявка цих осіб або їхніх представників не зупиняє розгляду справи.

7. Розгляд справи починається з доповіді судді, після чого заслуховуються пояснення представника органу чи установи, які виконують покарання, представників спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, пояснення засудженого, його захисника, законного представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їхніх представників, представника лікарської комісії, при необхідності - свідків, досліджуються документи. Потім суд заслуховує думку прокурора, захисника, якщо він є у засудженого, прохання самого засудженого і видаляється до нарадчої кімнати для винесення постанови, і після виходу оголошує її.

8. У судовому засіданні ведеться журнал.

9. На постанову судді протягом семи діб може бути подано апеляцію засудженим, його законним представником і захисником, прокурором, а також цивільним позивачем, цивільним відповідачем або їхніми представниками в частині, що стосується вирішення цивільного позову.

10. Подання апеляції зупиняє виконання постанови.

Стаття 602. Відстрочка виконання вироку

1. Виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарній частині, позбавлення волі може бути відстрочено:

1) при тяжкій хворобі засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання;

2) при вагітності засудженої або при наявності у неї малолітніх дітей - відповідно на час вагітності та на період до досягнення дитиною трьох років, якщо її засуджено за злочин, що не відноситься до особливо тяжких;

3) коли негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім’ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім’ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.

2. Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

Стаття 603. Порядок виконання закону, який звільняє від покарання або пом’якшує покарання

1. Звільнення від покарання і пом’якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України, провадиться судом за заявою засудженого або клопотанням його законного представника, за поданням прокурора чи органу або установи, які виконують покарання.

2. Ухвала суду про звільнення від покарання або пом’якшення покарання ґрунтується тільки на обставинах справи, встановлених судом при ухваленні вироку, та їх юридичній оцінці, яку дано цим судом.

Стаття 604. Порядок застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м’яким

1. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням відповідно до статей 81 і 82 Кримінального кодексу України застосовуються суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу чи установи виконання покарань і спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням відповідно до статті 62 Кримінального кодексу України щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, застосовуються суддею військового суду гарнізону за місцезнаходженням засудженого за поданням командування дисциплінарного батальйону.

3. Якщо суд відмовить в умовно-достроковому звільненні засудженого від відбування покарання або заміні невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням, розгляд повторного подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини, до позбавлення волі на строк не нижче п’яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

Стаття 605. Звільнення від покарання за хворобою

1. За наявності підстав, передбачених статтею 84 Кримінального кодексу України, суддя районного (міського) суду за місцем відбування покарання розглядає подання органу чи установи, які виконують покарання, та висновок лікарської комісії і звільняє засудженого від покарання чи подальшого його відбування.

2. При звільненні від подальшого відбування покарання засудженого, який захворів на психічну хворобу, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 Кримінального кодексу України.

3. Якщо на психічну чи іншу тяжку хворобу захворів засуджений до виправних чи громадських робіт або штрафу, суддя у всіх випадках виносить постанову про звільнення його від подальшого відбування покарання.

Стаття 606. Порядок застосування судом примусового лікування до засудженого до позбавлення волі та його припинення

1. Питання про застосування примусового лікування до засудженого, який відбуває покарання в установі виконання покарань, якщо примусове лікування не було йому призначено вироком суду відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання за поданням адміністрації установи на підставі висновку лікарської комісії.

2. Питання про припинення примусового лікування, призначеного відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем знаходження установи виконання покарань або медичного закладу, де засуджений перебуває на лікуванні, за заявою особи, до якої застосовано примусове лікування, або поданням адміністрації цієї установи чи закладу на підставі висновку лікарської комісії.

3. Суддя розглядає зазначені в цій статті питання за участю прокурора, представника адміністрації установи виконання покарань або медичного закладу, що звернулися з поданням, представника лікарської комісії, що дала висновок, законного представника засудженого і, як правило, засудженого.

Стаття 607. Зарахування у строк покарання часу перебування засудженого в лікувальній установі

Коли особу, яка позбавлена волі за вироком суду, під час відбування покарання поміщено до лікарні у зв’язку з психічною або іншою хворобою, то час перебування засудженого в лікувальній установі зараховується у строк позбавлення волі.

Стаття 608. Порядок звільнення від покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку

Звільнення засудженого від призначеного йому покарання з підстав, передбачених частиною першою статті 78 Кримінального кодексу України, здійснюється: суддею районного (міського) суду за місцем проживання засудженого за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу виконання покарань, суддею військового суду гарнізону - за заявою засудженого військовослужбовця або за поданням прокурора чи командира військової частини.

Стаття 609. Порядок скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням

1. Скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком суду відповідно до статей 75 і 104 Кримінального кодексу України, за наявності підстав, передбачених частиною другою статті 78 Кримінального кодексу України, здійснюється: суддею місцевого суду за місцем проживання засудженого за поданням органу виконання покарань, а щодо неповнолітнього - за спільним поданням органу виконання покарань та служби у справах неповнолітніх, суддею військового суду гарнізону - щодо військовослужбовця за поданням командира військової частини.

2. При розгляді передбачених у цій статті питань у судовому засіданні беруть участь представники органів виконання покарань чи військової частини, на які згідно з частиною другою статті 76 Кримінального кодексу України покладено контроль за поведінкою таких засуджених.

Стаття 610. Порядок скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

1. За наявності підстав, передбачених частинами четвертою і п’ятою статті 83 Кримінального кодексу України, суддя районного (міського) суду за поданням органу виконання покарань за місцем проживання засудженої розглядає питання про скасування звільнення її від відбування покарання або заміну його більш м’яким покаранням чи направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком.

2. Зазначені подання надсилаються до суду з матеріалами, які підтверджують обставини, передбачені частинами четвертою і п’ятою статті 83 Кримінального кодексу України, та розглядаються за участю прокурора, представника органу виконання покарань і, як правило, самої засудженої.

Стаття 611. Порядок зарахування виправних робіт до загального трудового стажу

Питання про зарахування до загального трудового стажу часу відбування виправних робіт вирішується у порядку, передбаченому законодавством про працю.

Стаття 612. Порядок тимчасового залишення засудженого у слідчому ізоляторі та переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора

1. Питання про тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі або тимчасове переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону чи колонії до слідчого ізолятора при необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою або цією ж особою, за який вона не була засуджена, вирішується слідчим або органом дізнання за санкцією прокурора. Прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, а також прирівняні до них прокурори можуть санкціонувати перевід чи залишення на строк до двох місяців, заступник Генерального прокурора України - до чотирьох місяців, а Генеральний прокурор України - до шести місяців.

2. Якщо тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення його із зазначених у частині першій цієї статті установ до слідчого ізолятора є необхідним у зв’язку з розглядом справи в суді, ці питання вирішуються судом, у провадженні якого знаходиться справа.

Стаття 613. Визначення порядку застосування покарання при наявності декількох вироків

1. Коли щодо засудженого є вирок, який не виконано і про який не було відомо суду, що ухвалив останній за часом вирок, порядок застосування покарання за сукупністю злочинів і сукупністю вироків відповідно до вимог статей 70-72 Кримінального кодексу України вирішує суд за місцем виконання вироку.

2. Зазначене у частині першій цієї статті питання вирішується в порядку, передбаченому статтею 603 цього Кодексу:

1) постановою судді місцевого суду, військового суду гарнізону, якщо усі вироки ухвалено цими судами;

2) постановою військового суду регіону, Військово-Морських Сил України, якщо хоча б один із вироків ухвалено цими судами;

3) ухвалою апеляційного суду, якщо хоча б один із вироків ухвалено цим судом за участю присяжних або в апеляційному порядку.

Стаття 614. Порядок розгляду судом клопотань про зняття судимості

1. Клопотання особи, яка відбула покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження волі, про зняття судимості на підставі статті 91 Кримінального кодексу України розглядається суддею районного, міського суду за місцем постійного проживання цієї особи.

2. Клопотання про зняття судимості розглядається без витребування судової справи. При необхідності суддя може витребувати документи, які можуть мати значення для вирішення клопотання.

3. У розгляді клопотання можуть брати участь особа, яка заявила клопотання, та її захисник. Неявка цих осіб у судове засідання не зупиняє розгляду клопотання.

4. Якщо суддя відмовить у знятті судимості, повторне клопотання може бути порушено не раніше як через рік із дня винесення постанови про відмову.

Стаття 615. Амністія

Застосування амністії здійснюється в порядку, визначеному статтями 174 та 603 цього Кодексу, Законом України “Про застосування амністії в Україні”, а також Законами України про амністію.

Стаття 616. Помилування

1. Відповідно до статті 106 Конституції України помилування здійснює Президент України.

2. Помилування засуджених здійснюється у вигляді:

1) заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк;

2) повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;

3) заміни покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням.

3. Право на клопотання про помилування має особа, яка:

1) засуджена судом України і відбуває покарання або відбула основне покарання в Україні;

2) засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування;

3) засуджена в Україні та передана для відбування покарання іноземній державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування.

4. З клопотаннями про помилування можуть звертатися також захисник, близькі родичі, законний представник, громадські організації тощо.

5. Клопотання про помилування подається після набрання вироком законної сили.

Стаття 617. Реабілітація

1. Реабілітація полягає в усуненні моральної і компенсації майнової шкоди, а також у поновленні інших прав особи у зв’язку з незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності. Часткова реабілітація полягає в усуненні моральної і компенсації майнової шкоди та в поновленні інших прав реабілітованого тією мірою, в якій вони були незаконно завдані підозрюваному, обвинуваченому, виправданому чи засудженому.

2. Шкода, завдана особі внаслідок кримінального переслідування, відшкодовується державою у повному обсязі, незалежно від вини органу дізнання, особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду.

3. Підставами для повної реабілітації є виправдувальний вирок, постанова або ухвала суду про закриття провадження в кримінальній справі, якщо встановлено, що:

1) відсутня подія злочину, про який порушувалося провадження в кримінальній справі;

2) діяння, вчинене підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, не є злочином;

3) підозрюваний, обвинувачений, підсудний непричетні до вчинення злочину.

4. Підставою для часткової реабілітації є зміна вироку з перекваліфікацією діяння обвинуваченого, який перебував під вартою або був засуджений, на статтю Кримінального кодексу Кодексу, яка передбачає менше покарання, ніж фактично відбуте

5. Право на реабілітацію, у тому числі право на відшкодування шкоди, пов’язаної з кримінальним переслідуванням, мають:

1) виправданий;

2) підсудний, провадження в кримінальній справі відносно якого закрито у зв’язку з відмовою від обвинувачення прокурора, а провадження в кримінальній справі приватного обвинувачення - у зв’язку з відмовою від обвинувачення потерпілого;

3) підозрюваний, обвинувачений, кримінальне переслідування у відношенні якого закрито на підставах, передбачених частиною першою статті 170 цього Кодексу;

4) засуджений у разі повного або часткового скасування обвинувального вироку, який вступив у законну силу, і закриття провадження в кримінальній справі на підставах, передбачених частиною першою статті 169 цього Кодексу;

5) особа, до якої застосовані примусові заходи медичного характеру, у випадку скасування незаконної або безпідставної постанови суду про застосування цього заходу;

6) близькі родичі та законні представники зазначених у пунктах 1-5 цієї частини осіб у разі смерті останніх або втрати ними дієздатності.

6. Право на відшкодування шкоди, у порядку, передбаченому цією статтею, має будь-яка особа, щодо якої незаконно застосовано заходи процесуального примусу під час провадження в кримінальній справі.

7. Правила цієї статті не поширюються на випадки, коли застосовані до особи заходи процесуального примусу або обвинувальний вирок скасовано чи змінено внаслідок акту про амністію, закінчення строків давності, недосягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, або прийняття закону, який скасовує злочинність діяння чи пом’якшує кримінальну відповідальність.

8. В інших випадках питання щодо відшкодування шкоди вирішуються в порядку цивільного судочинства.

9. Шкода, завдана юридичним особам незаконними діями (бездіяльністю) та рішеннями суду, прокурора, слідчого, особи, яка здійснює дізнання, органом дізнання, відшкодовується державою у повному обсязі або частково в порядку і строки, установлені цією статтею та статтями 618-623 цього Кодексу.

Стаття 618. Усунення наслідків моральної шкоди

1. Якщо відомості про порушення провадження в кримінальній справі, затримання, взяття під варту, відсторонення від посади, проведення інших процесуальних дій, поміщення до медичного закладу або засудження особи були поширені засобами масової інформації, то за вимогою реабілітованого, а в разі його смерті - його близьких родичів, а також суду, прокурора чи слідчого відповідні органи масової інформації протягом одного місяця зобов’язані таким же способом, яким ці дані були поширені, повідомити про незаконність притягнення до кримінальної відповідальності та реабілітацію особи.

2. За вимогою реабілітованого, а в разі його смерті - за вимогою його близьких родичів суд, прокурор, слідчий зобов’язані в двотижневий строк письмово повідомити про реабілітацію через місцеві засоби масової інформації.

3. Реабілітований має право на грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі та порядку, які визначені законодавчими актами України.

Стаття 619. Компенсація майнової шкоди

1. Майнова шкода, заподіяна реабілітованому компенсується в повному обсязі.

2. Компенсації підлягають:

1) заробіток та інші трудові доходи, яких реабілітований позбувся внаслідок вчинених щодо нього незаконних дій;

2) пенсія, якщо її виплату було припинено;

3) гроші, грошові заощадження і відсотки на них, облігації державної позики і виграші, що випали на них, а також вартість речей та іншого майна, конфіскованого чи звернутого в доход держави на підставі вироку, постанови чи ухвали суду, постанови органу дізнання, слідчого, прокурора;

4) штрафи і судові витрати, стягнені на виконання вироку суду;

5) витрати, понесені реабілітованим за надання йому правової допомоги.

3. Поштово-телеграфна кореспонденція та речі, вилучені при розслідуванні справи, повертаються реабілітованому. Якщо вилучені речі повернути неможливо, повертаються речі такого ж роду та якості або їх вартість.

4. У разі смерті реабілітованого право на компенсацію майнової шкоди мають його спадкоємці. Неодержана пенсія виплачується тим членам сім’ї реабілітованого, яким призначено пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Стаття 620. Поновлення інших прав реабілітованого

1. Реабілітованій особі, яку було звільнено з роботи у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, надається колишня робота (посада), а при ліквідації підприємства, установи, організації чи скороченні його посади - інша рівноцінна робота чи посада. Особа, виключена з навчального закладу у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, підлягає поновленню в навчальному закладі.

2. Час, протягом якого особа не працювала у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, зараховується до загального трудового стажу, стажу за спеціальністю і строку вислуги років, а якщо перерва між днем набрання законної сили актом про реабілітацію і днем прийняття на роботу не перевищує трьох місяців - до безперервного стажу.

3. Особі, яка у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності втратила право користування житлом, повертається раніше займане нею житло, а якщо це неможливо, то поза чергою їй надається рівноцінне житло в тому ж населеному пункті.

4. Особі, позбавленій військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу у зв’язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, поновлюється звання, ранг, чин, клас.

Стаття 621. Вирішення питання про усунення моральної і компенсацію майнової шкоди та про поновлення інших прав реабілітованого

1. Суд, суддя у виправдувальному вироку чи ухвалі, суддя, прокурор, слідчий, особа, яка здійснює дізнання, у постанові про закриття провадження в кримінальній справі за реабілітуючими підставами зобов’язаний визнати за реабілітованим право на усунення моральної шкоди і компенсацію майнової шкоди, а також на поновлення інших прав реабілітованого.

2. Якщо виправдувальний вирок ухвалено апеляційним судом або провадження в кримінальній справі закрито судом в апеляційному чи касаційному порядку, зазначені у частині першій цієї статті питання вирішує суд першої інстанції, який розглядав справу.

3. Копія вироку, постанови або ухвали вручається реабілітованому, а в разі його смерті - близьким родичам. Їм роз’яснюється порядок відшкодування майнової і моральної шкоди та поновлення інших прав. За відсутності даних про місце проживання близьких родичів померлого реабілітованого, повідомлення направляється не пізніше п’яти діб із дня їхнього звернення до органів дізнання, досудового слідства чи суду.

Стаття 622. Оскарження рішення про проведення виплат

На судове рішення в частині усунення моральної і компенсації майнової шкоди може бути внесено апеляцію зацікавленими особами та прокурором.

Стаття 623. Поновлення прав у позовному порядку

1. Якщо вимоги особи про усунення моральної і компенсацію майнової шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, а також вимоги про поновлення інших прав реабілітованого не задоволено чи особа не погоджується з прийнятим рішенням, вона має право звернутися до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.

2. Вимоги про усунення моральної шкоди і компенсацію майнової шкоди можуть бути пред’явлені протягом трьох років із моменту отримання реабілітованим, а в разі його смерті - його близькими родичами копії виправдувального вироку, постанови чи ухвали суду, постанови прокурора, слідчого, особи, яка здійснює дізнання, про закриття провадження в кримінальній справі за реабілітуючими підставами, а вимоги про поновлення інших прав реабілітованого - протягом одного року з того ж моменту.