Глава 52 особливості провадження у справах про злочини неповнолітніх

Стаття 485. Порядок провадження у кримінальних справах про злочини неповнолітніх

1. Положення цієї глави застосовуються у справах щодо осіб, які вчинили злочин у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

2. Порядок провадження у справах про злочини неповнолітніх визначається загальними правилами цього Кодексу і, крім того, статтями цієї глави.

Стаття 486. Обставини, що підлягають встановленню у справах про злочини неповнолітніх

При провадженні досудового слідства та судовому розгляді справ про злочини неповнолітніх, крім обставин, зазначених у статті 145 цього Кодексу, також з’ясовуються:

1) повні і всебічні дані про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан його здоров’я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси його особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру;

2) умови життя та виховання неповнолітнього;

3) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників злочину.

Стаття 488. Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього

1. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього психічного захворювання чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається судова комплексна психолого-психіатрична експертиза.

2. Для з’ясування рівня розвитку, інших соціально-психологічних рис особи неповнолітнього, які необхідно враховувати при призначенні покарання і обранні заходу виховного характеру, призначається судово-психологічна експертиза.

Стаття 488. З’ясування умов життя та виховання неповнолітнього

При дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього належить з’ясувати:

1) склад сім’ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім’ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім’ї;

2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього;

3) зв’язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

Стаття 489. Участь захисника в справах про злочини неповнолітніх

1. Участь захисника в справах про злочини неповнолітніх є обов’язковою з моменту затримання, визнання неповнолітнього підозрюваним чи пред’явлення йому обвинувачення.

2. Особа, яка здійснює дізнання, слідчий, суд повинні вжити заходів до забезпечення участі захисника у справі. Неповнолітньому та його законному представнику роз’яснюється право запросити захисника за власним вибором. Якщо захисника не запросив неповнолітній або його законний представник чи інша особа за їхнім дорученням або їхньою згодою, участь захисника забезпечують особа, яка здійснює дізнання, слідчий чи суд через адвокатське об’єднання.

Стаття 490. Участь законного представника неповнолітнього

1. Батьки або інші законні представники неповнолітнього допускаються до участі в справі за постановою особи, яка здійснює дізнання, або слідчого з моменту першого допиту неповнолітнього як підозрюваного чи обвинуваченого і їм роз’яснюються права та обов’язки, передбачені статтею 62 цього Кодексу.

2. Законні представники викликаються в судове засідання. Їхня неявка не зупиняє розгляду справи. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового розгляду, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.

3. У виняткових випадках, коли участь законного представника в справі може завдати шкоди інтересам неповнолітнього, особа, яка здійснює дізнання, слідчий, суддя своєю мотивованою постановою, а суд - ухвалою обмежують участь законного представника у виконанні окремих слідчих чи судових дій або усувають його від участі в справі і допускають замість нього іншого законного представника.

Стаття 491. Порядок виклику неповнолітнього підозрюваного та обвинуваченого

1. Неповнолітній підозрюваний та обвинувачений викликається до особи, яка здійснює дізнання, слідчого чи до суду через його батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами справи.

2. Неповнолітній, який перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця попереднього ув’язнення.

Стаття 492. Пред’явлення обвинувачення неповнолітньому

Пред’явлення обвинувачення неповнолітньому провадиться за правилами, передбаченими статтями 232-235 цього Кодексу, у присутності захисника і законного представника.

Стаття 493. Допит неповнолітнього підозрюваного і обвинуваченого

1. Допит неповнолітнього підозрюваного і обвинуваченого провадиться за правилами, передбаченими статтями 239-252 цього Кодексу, у присутності захисника. На допиті може бути присутнім законний представник, якщо він або неповнолітній заявили про це клопотання.

2. Допит неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад чотири години на добу.

Стаття 494. Участь педагога, психолога в допиті неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого

1. При допиті неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого особа, яка здійснює дізнання, слідчий за власною ініціативою або за клопотанням захисника неповнолітнього чи його законного представника забезпечують участь педагога чи психолога.

2. До початку допиту особа, яка здійснює дізнання, слідчий роз’яснює педагогу, психологу їхнє право за дозволом особи, яка здійснює дізнання, слідчого ставити запитання підозрюваному чи обвинуваченому, а по закінченні допиту - ознайомлюватися з протоколом допиту і подавати письмові зауваження щодо правильності і повноти записів у ньому, про що робиться відмітка в протоколі.

Стаття 495. Застосування до неповнолітнього запобіжного заходу

2. Затримання чи взяття під варту можуть застосовуватися до неповнолітнього лише в разі, якщо він підозрюється або йому пред’явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Стаття 496. Передача неповнолітнього під нагляд

1. Передача неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації письмового зобов’язання забезпечити явку неповнолітнього до особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, суду, а також його належну поведінку.

2. Передача під нагляд батьків та інших осіб можлива лише за їхньої на це згоди та згоди неповнолітнього. Особа, яка взяла зобов’язання про нагляд, має право відмовитися від подальшого виконання цього зобов’язання, заздалегідь повідомивши про це письмово службову особу, яка обрала запобіжний захід.

3. До передачі неповнолітнього під нагляд особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані зібрати відомості про особу батьків, опікунів або піклувальників, їхні стосунки з неповнолітнім і впевнитися в тому, що вони можуть належно здійснювати нагляд за неповнолітнім.

4. При відібранні зобов’язання про взяття під нагляд батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячої установи попереджаються про характер обвинувачення, пред’явленого неповнолітньому, і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов’язання.

Стаття 497. Пред’явлення матеріалів справи неповнолітньому

1. При оголошенні неповнолітньому обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред’явленні йому матеріалів справи має бути присутнім захисник та законний представник неповнолітнього

2. Особа, яка здійснює дізнання, слідчий має право винести постанову про непред’явлення неповнолітньому обвинуваченому для ознайомлення тих матеріалів справи, які можуть негативно вплинути на формування його особи. З такими матеріалами знайомляться захисник та законний представник неповнолітнього.

Стаття 498. Закритий судовий розгляд справ про злочини неповнолітніх

Справи про злочини неповнолітніх розглядаються, як правило, в закритому судовому засіданні.

Стаття 499. Тимчасове видалення неповнолітнього підсудного із залу судового засідання

1. Суд, вислухавши думку прокурора, захисника і законного представника неповнолітнього підсудного, вправі видалити його із залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього. Із цього питання суддя виносить постанову, а суд - ухвалу.

2. Після повернення неповнолітнього головуючий знайомить його з результатами дослідження обставин, проведеного у його відсутності, і надає йому можливість поставити запитання особам, які були допитані у його відсутності.

Стаття 500. Участь у судовому розгляді служб у справах неповнолітніх

1. Про час і місце розгляду справи про злочин неповнолітнього суд повідомляє районну, міську службу у справах неповнолітніх. Суд вправі також викликати в судове засідання представника цієї служби.

2. Представник служби у справах неповнолітніх має право заявляти клопотання, ставити запитання підсудному, його законному представнику, потерпілому, свідкам, судовому експерту і спеціалісту, висловлювати думку з приводу найбільш доцільних заходів щодо підсудного з метою його перевиховання.

Стаття 501. Порядок застосування до неповнолітнього, який вчинив злочин, примусових заходів виховного характеру

1. Якщо під час досудового розслідування особа, яка здійснює дізнання, слідчий дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, без застосування кримінального покарання, він виносить постанову про направлення справи прокурору для вирішення питання про її направлення до суду для застосування примусових заходів виховного характеру. Така ж постанова виноситься у разі, якщо неповнолітній не повністю усвідомлював фактичні ознаки або суспільну небезпечність свого діяння внаслідок відставання в розумовому розвитку.

2. За наявності підстав, зазначених у частині першій цієї статті, прокурор з власної ініціативи вправі винести постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про закриття у ній провадження та звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру.

3. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, справа направляється до суду лише після притягнення неповнолітнього як обвинуваченого і за умови, що неповнолітній та його законний представник проти цього не заперечують. Про направлення справи до суду для закриття в ній провадження особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані повідомити потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача або їхніх представників.

4. Подальший рух справи, у якій закрито провадження, здійснюється у відповідності з вимогами глави 53 цього Кодексу.

5. За наявності підстав, зазначених у частині першій цієї статті, під час головного судового розгляду суд у порядку, передбаченому статтею 330 цього Кодексу, також вправі закрити провадження у справі щодо неповнолітнього і застосувати до нього один з примусових заходів виховного характеру, зазначених у частині 2 статті 105 Кримінального кодексу України.