Глава 46 ухвалення і проголошення вироку

Стаття 402. Ухвалення вироку іменем держави

Вирок ухвалюється іменем України

Стаття 403. Основні вимоги до вироку

1. Вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

2. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які було розглянуто в судовому засіданні. Ця вимога не стосується випадку, передбаченого статтею 377 цього Кодексу.

3. Суд оцінює докази, керуючись законом, на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

4. Усі висновки і рішення, які викладаються у вироку, повинні бути мотивовані.

Стаття 404. Таємниця наради суддів

1. Нарада суддів провадиться в окремому приміщенні - нарадчій кімнаті.

2. Під час наради в нарадчій кімнаті можуть перебувати лише судді, які розглядають справу.

3. Суд вправі перервати нараду лише для нічного відпочинку. Під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у справі.

4. Судді не мають права розголошувати міркування, що висловлювались у нарадчій кімнаті.

Стаття 405. Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку

1. Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;

2) чи має діяння склад злочину і якою саме статтею, пунктом чи частиною статті Кримінального кодексу України воно передбачене;

3) чи вчинив це діяння підсудний;

4) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;

5) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;

6) чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання підсудного, і які саме;

7) яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати;

8) чи доцільно у випадках, передбачених Кримінальним кодексом, звернутися до відповідних державних органів із поданням про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

9) який запобіжний захід щодо підсудного є необхідним;

10) чи підлягає задоволенню цивільний позов, на чию користь, у якому розмірі та в якому порядку;

11) чи підлягають відшкодуванню кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого, якщо позов не був заявлений;

12) чи підлягає стягненню в доход держави безпідставно придбане майно;

13) що зробити з майном, описаним для забезпечення позову, можливої конфіскації майна, штрафу чи інших грошових стягнень;

14) що зробити з речовими доказами;

15) на кого мають бути покладені судові витрати і в якому розмірі;

16) чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, застосовувати до підсудного примусове лікування.

2. Якщо підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, суд вирішує питання, зазначені в пунктах 1-7 частини першої цієї статті, окремо по кожному злочину.

3. Якщо у вчиненні злочину обвинувачується декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з підсудних.

Стаття 406. Порядок наради суддів

1. Нарада суддів відбувається під керівництвом головуючого.

2. Головуючий ставить на вирішення суду питання, зазначені в статті 406 цього Кодексу. При цьому він повинен ставити кожне питання в такій формі, щоб на нього можна було дати тільки позитивну або негативну відповідь.

3. Ніхто з суддів не має права утримуватися від голосування, за винятком випадку, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя голосував за виправдання підсудного. У цьому разі голос судді додається до голосу (голосів), поданого за рішення, яке є найсприятливішим для підсудного. Головуючий голосує останнім. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів.

Стаття 407. Відновлення судового слідства

1. Якщо під час наради при ухваленні вироку суд визнає за необхідне з’ясувати будь-яку обставину, яка має значення для справи, то він, не ухвалюючи вироку, своєю ухвалою, а суддя - постановою відновлює судове слідство в справі. Слідство при цьому належить провадити в межах з’ясування обставин, які викликали його відновлення.

2. Після закінчення відновленого судового слідства, залежно від його результатів, суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин, надає підсудному останнє слово і виходить до нарадчої кімнати, щоб ухвалити вирок.

Стаття 408. Види вироків

1. Вирок суду може бути обвинувальним або виправдувальним.

2. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, якщо в ході судового розгляду винуватість підсудного у вчиненні злочину доведена.

3. Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене Кримінальним кодексом.

4. Суд вироком звільняє засудженого від відбування покарання:

1) за наявності підстав, передбачених статтею 49 Кримінального кодексу України;

2) коли обставина, зазначена в пункті 5 частини другої статті 170 цього Кодексу, з’ясувалася під час ухвалення вироку.

5. Суд ухвалює обвинувальний вирок без призначення покарання, якщо справа розглядалася на вимогу обвинуваченого чи близьких родичів померлого обвинуваченого у випадках, передбачених пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу.

6. Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо:

1) не встановлено події злочину;

2) в діянні підсудного немає складу злочину.

Стаття 409. Вирішення позову

1. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

2. У виняткових випадках, при неможливості провести докладний розрахунок за цивільним позовом без відкладення розгляду справи, суд може визнати за цивільним позивачем право на задоволення позову. Питання про розмір позовних вимог, які підлягають задоволенню, у цьому випадку за позовом особи, якій злочином заподіяно шкоду, вирішується в порядку цивільного судочинства.

3. При виправданні підсудного за відсутності події злочину суд відмовляє в задоволенні позову.

4. При виправданні підсудного за відсутності в його діях складу злочину суд залишає позов без розгляду.

Стаття 410. Забезпечення позову

При задоволенні позову суд до набрання вироком законної сили може постановити про вжиття заходів до його забезпечення, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Стаття 411. Обчислення строку відбування покарання

1. Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт, якщо підсудний до ухвалення вироку не перебував під вартою, обчислюється з моменту приведення вироку до виконання.

2. Якщо підсудний до ухвалення вироку тримався під вартою у цій справі, у строк відбування покарання зараховується строк попереднього тримання під вартою.

3. У тих випадках, коли обвинувачений, підсудний постановою (ухвалою) слідчого судді, судді, суду поміщувався до медичної установи, час перебування в ній зараховується в строк відбування покарання.

4. При призначенні судом покарання іншого, ніж позбавлення волі, у разі тримання підсудного під вартою до винесення вироку, а також при призначенні при повторному розгляді справи іншого покарання, ніж яке відбував підсудний за скасованим вироком, зарахування перебування під вартою як позбавлення волі чи іншого відбутого покарання здійснюється за правилами статті 71 Кримінального кодексу України.

Стаття 412. Вирішення питання про речові докази

1. При ухваленні вироку суд вирішує питання про речові докази, керуючись правилами, передбаченими статтею 160 цього Кодексу.

2. Речі, що не є речовими доказами у справі, повертаються їх законному володільцеві, хоч би останній і не пред’явив цивільного позову.

3. Якщо виникне спір про право власності на зазначені речі, він підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Стаття 413. Вирішення питання про процесуальні витрати

Питання про процесуальні витрати суд вирішує з додержанням правил статті 107 цього Кодексу.

Стаття 414. Складання вироку

1. Вирішивши в нарадчій кімнаті питання, зазначені в статті 405 цього Кодексу, суд складає вирок.

2. Вирок повинен бути написаний або виготовлений за допомогою технічних засобів одним із суддів. У вироку коротко, точно і ясно викладаються обставини справи, результати дослідження доказів і висновки суду.

3. Виправлення у вироку повинні бути застережені та підписані всіма суддями до його проголошення.

Стаття 415. Структура вироку

Вирок складається із вступної, описово-мотивувальної і резолютивної частин.

Стаття 416. Вступна частина вироку

У вступній частині вироку зазначається:

1) що вирок ухвалено ім’ям України;

2) час і місце ухвалення вироку;

3) назва суду, який ухвалив вирок;

4) склад суду, секретар судового засідання, особа, яка здійснювала технічне фіксування перебігу процесу, учасники судового розгляду, перекладач;

5) прізвище, ім’я, по батькові підсудного, рік, місяць, день і місце його народження, місце проживання, заняття, освіта, громадянство, сімейний стан та інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи;

6) кримінальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.

Стаття 417. Описово-мотивувальна частина вироку

1. Описово-мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини, мотивів і кваліфікуючих ознак злочину, причини, з яких злочин не було доведено до кінця, якщо мали місце замах на вчинення злочину чи приготування до його вчинення, форма співучасті, якщо злочин було вчинено групою осіб.

2. В описово-мотивувальній частині вироку наводяться обставини, які визначають роль і ступінь винуватості в злочині кожного з підсудних, докази, на яких ґрунтуються висновки суду щодо кожного підсудного, мотиви, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність; мотиви визначення кримінально-правової кваліфікації діяння; у разі зміни обвинувачення або визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.

3. Суд також наводить мотиви призначення виду і міри покарання або звільнення від нього чи від його реального відбування, мотиви призначення примусового лікування.

4. Описово-мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлено підсудному, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

5. Не допускається включення у виправдувальний вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинуватість виправданого.

6. В описово-мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення позову, залишення його без розгляду, а також підстави відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого, і стягнення в доход держави безпідставно придбаного майна та процесуальних витрат.

Стаття 418. Резолютивна частина вироку

1. У резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені:

1) прізвище, ім’я та по батькові підсудного;

2) рішення про визнання його винуватим та кримінально-правова кваліфікація його дій;

3) покарання, призначене підсудному за статтею, частиною чи пунктом статті Кримінального кодексу України, за якою підсудного визнано винним по кожному з обвинувачень;

4) вид і розмір основного та додаткового покарань;

5) початок строку відбування покарання;

6) тривалість іспитового строку, якщо застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, перелік обов’язків, покладених на засудженого;

7) рішення про звільнення у відповідних випадках від відбування покарання;

8) рішення про призначення примусового лікування;

9) рішення про позов та інші майнові стягнення;

10) рішення про речові докази і процесуальні витрати;

11) рішення про зарахування попереднього ув’язнення;

12) рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили;

13) вказівка про порядок і строк оскарження вироку.

2. Якщо підсудного визнано винним у вчиненні декількох злочинів, що кваліфікуються за різними статтями, частинами чи пунктами статті Кримінального кодексу України, покарання призначається за кожною статтею, частиною чи пунктом статті. Після цього суд визначає остаточне покарання за сукупністю злочинів згідно з вимогами статті 70 Кримінального кодексу України. Якщо підсудний не відбув повністю чи частково покарання за попереднім вироком, суд визначає остаточне покарання за сукупністю вироків згідно з вимогами статті 71 Кримінального кодексу України.

3. У випадках, передбачених статтею 54 Кримінального кодексу України, у резолютивній частині обвинувального вироку викладається рішення про звернення з поданням до відповідних державних органів про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

4. Якщо підсудний визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку.

5. Якщо призначається покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, у резолютивній частині вироку робиться посилання на статтю 69 Кримінального кодексу України і зазначається обрана судом міра покарання.

6. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до статей 75-79 і 104 Кримінального кодексу України в резолютивній частині вироку зазначаються тривалість іспитового строку, обов’язки, покладені на засудженого, а також особа, на яку, за її згодою чи на її прохання, суд покладає обов’язок по нагляду за неповнолітнім засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

7. У резолютивній частині виправдувального вироку зазначаються прізвище, ім’я та по батькові виправданого; вказується, що підсудний у пред’явленому обвинуваченні визнаний невинуватим і по суду виправданим; викладаються рішення про скасування запобіжного заходу, заходів для забезпечення цивільного позову, можливих конфіскації майна і штрафу, про речові докази, судові витрати; вказується порядок та строк оскарження вироку і роз’яснення права на відшкодування шкоди, завданої виправданому внаслідок необґрунтованого притягнення його до кримінальної відповідальності.

8. У разі, якщо підсудний обвинувачувався у вчиненні декількох злочинів, кваліфікованих однією статтею, пунктом, частиною статті Кримінального кодексу України, або у вчиненні кількох злочинів, кваліфікованих різними статтями, пунктами, частинами статті Кримінального кодексу України, і за частиною обвинувачення підсудний підлягає виправданню, а за рештою - засудженню, в резолютивній частині вироку зазначається, з яких саме підстав, передбачених частиною шостою статті 408 цього Кодексу, і за якою саме частиною обвинувачення підсудного виправдано.

Стаття 419. Підписання вироку і окрема думка судді

1. Кожна сторінка вироку і вирок у цілому підписують усі судді чи один суддя, якщо справа розглядалася ним одноособово.

2. Суддя, який залишився в меншості, має право викласти письмово свою окрему думку, яка оголошенню не підлягає, але долучається до справи, про що повідомляються учасники судового розгляду, які вправі ознайомитися з нею.

Стаття 420. Проголошення вироку

1. Після підписання вироку судді повертаються до залу судового засідання, де головуючий або один із суддів проголошує вирок.

2. Усі присутні в залі судового засідання заслуховують резолютивну частину вироку стоячи.

3. Після проголошення вироку головуючий роз’яснює підсудному, його законному представнику, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та їхнім представникам зміст вироку, а також строк і порядок його оскарження, право ознайомитися з протоколом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Засудженому, який утримується під вартою, роз’яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

4. Якщо підсудний не володіє державною мовою, то після проголошення вироку перекладач зачитує вирок підсудному його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.

Стаття 421. Звільнення підсудного з-під варти

1. При виправданні підсудного, звільненні від відбування покарання, засудженні до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, а також у разі ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання, якщо підсудний перебуває під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання.

2. При засудженні до обмеження волі з урахуванням особи та обставин справи суд вправі звільнити засудженого з-під варти в залі судового засідання.

Стаття 422. Надіслання і вручення копії вироку

1. Копія вироку надсилається прокурору і вручається засудженому, виправданому у п’ятиденний строк після проголошення вироку.

2. Якщо вручення копії вироку засудженому або виправданому не може бути здійснено у звичайному порядку на території України, а виконання цієї дії за межами України є неможливим, вирок вважається врученим через десять діб після вивішення на дошці оголошень суду першої інстанції повідомлення про ухвалення вироку.

3. Іншим учасникам судового розгляду копія вироку вручається за їхнім клопотанням.

Стаття 423. Надання дозволу на побачення із засудженим

До набрання вироком законної сили на прохання близьких родичів засудженого головуючий або голова відповідного суду зобов’язаний дати їм дозвіл на побачення із засудженим, який перебуває під вартою.

Стаття 424. Заходи піклування про неповнолітніх дітей і збереження майна засудженого

1. За наявності в засудженого до позбавлення волі неповнолітніх дітей, які залишилися без нагляду, суд зобов’язаний одночасно з ухваленням вироку порушити окремою ухвалою, а суддя - постановою питання перед службою в справах неповнолітніх або відповідним органом опіки та піклування про необхідність влаштування цих неповнолітніх або встановлення над ними опіки чи піклування.

2. Якщо в засудженого до позбавлення волі залишилися без нагляду майно і житло, суд зобов’язаний вжити через відповідні органи заходів для їх збереження.

3. Про вжиті заходи повідомляється засуджений.

Стаття 425. Направлення прокурору кримінальної справи, у якій не встановлено особу, яка вчинила злочин

Якщо при виправданні підсудного у вчиненні злочину чи при закритті щодо нього судом справи у зв’язку з відмовою прокурора від обвинувачення або зміною прокурором обвинувачення за його непідтвердженням у вчиненні злочину із сукупності особа, яка вчинила цей злочин, залишилась не виявленою, за клопотанням прокурора чи потерпілого головуючий виносить постанову про виділення матеріалів справи про цей злочин та направлення їх прокурору, якщо підсудного виправдано частково чи справу щодо нього закрито тільки в частині обвинувачення, або про направлення всієї справи прокурору, якщо підсудного виправдано чи справу щодо нього закрито у повному обсязі, для вжиття заходів щодо встановлення особи, винної у вчиненні злочину.