Глава 30 загальні положення досудового слідства

Стаття 219. Обов’язковість досудового слідства

1. Досудове слідство є обов’язковим у справах:

1) про тяжкі та особливо тяжкі злочини;

2) про злочини, вчинені організованими групами або злочинними організаціями.

2. У справах про інші злочини досудове слідство здійснюється у разі, якщо:

1) це визнає за необхідне прокурор чи суд за клопотанням учасників судового розгляду;

2) злочин вчинено неповнолітнім або особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на захист;

3) злочин вчинено щодо неповнолітнього або особи, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама захистити свої законні інтереси;

4) відсутня згода на скорочене досудове провадження хоча б одного з декількох обвинувачених чи декількох потерпілих у справі при неможливості виділення справи про відповідні злочини в окреме провадження.

Стаття 220. Початок досудового слідства

Слідчий зобов’язаний негайно приступити до провадження досудового слідства у справі. Про прийняття справи до свого провадження слідчий виносить постанову, копію якої протягом доби надсилає прокурору.

Стаття 221. Провадження процесуальних дій в іншому районі (місті)

1. У разі необхідності провадження процесуальної дії в іншому районі, місті чи області слідчий, у провадженні якого знаходиться справа, вправі особисто виконати її або доручити її виконання відповідному слідчому або органу дізнання. Про таке доручення слідчий виносить постанову, в якій вказує, які слідчі дії чи оперативно-розшукові заходи повинні бути проведені і визначає строк виконання. До постанови додаються необхідні документи. У разі неможливості виконати доручення або дотриматися вказаного слідчим строку виконавець повідомляє про це слідчого, який виніс постанову про доручення.

2. У межах одного населеного пункту слідчий не вправі давати доручення іншому слідчому.

Стаття 222. Провадження досудового слідства групою слідчих, слідчо-оперативною групою

1. У разі складності справи і великого обсягу роботи, яку необхідно виконати, начальник слідчого підрозділу може доручити провадження досудового слідства групі слідчих, а прокурор - групі слідчих чи слідчо-оперативній групі.

2. Про створення групи слідчих у справі начальник слідчого підрозділу виносить постанову. Прокурором рішення про створення групи слідчих чи слідчо-оперативної групи викладається в постанові про порушення провадження в кримінальній справі або в окремій постанові. У постанові зазначаються керівник і склад групи. Про зміни у складі групи і заміну керівника виноситься постанова. Із цими постановами ознайомлюються підозрювані, обвинувачені, їхні законні представники та захисники, потерпілі, позивачі, відповідачі та їхні представники, яким роз’яснюється право заявляти відводи керівникові і членам групи слідчих чи слідчо-оперативної групи.

3. При провадженні досудового слідства групою слідчих чи слідчо-оперативною групою слідчі дії можуть виконуватись як одним, так і декількома слідчими чи особами, які здійснюють дізнання і включені в слідчо-оперативну групу.

4. Члени слідчої чи слідчо-оперативної групи виконують доручення і вказівки керівника групи, діючи при цьому в межах повноважень, які їм надані цим Кодексом. Про виконання доручень та вказівок вони повідомляють керівника групи.

Стаття 223. Строки досудового слідства

1. Досудове слідство повинно бути закінчено протягом двох місяців із моменту порушення провадження в кримінальній справі до направлення справи прокурору.

2. У разі, якщо внаслідок складності справи неможливо закінчити розслідування у строк, зазначений у частині першій цієї статті, він може бути продовжений до трьох місяців районним (міським) та іншим прирівняним до нього прокурором. Подальше продовження строку може бути здійснено лише у зв’язку з особливою складністю справи прокурором Автономної Республіки Крим, прокурорами областей, міст Києва і Севастополя і прирівняними до них прокурорами чи їхніми заступниками до шести місяців.

3. Продовження строку досудового слідства понад шість місяців допускається лише у виняткових випадках і здійснюється Генеральним прокурором України чи його заступником.

4. При продовженні судом у встановленому цим Кодексом порядку строку тримання обвинуваченого під вартою строк досудового слідства у справі вважається відповідно продовженим. При закінченні строку тримання обвинуваченого під вартою строк досудового слідства може бути продовжений на загальних підставах.

5. При поверненні судом справи прокурору у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 519 цього Кодексу, а також при відновленні закритого провадження у справі строк додаткового розслідування встановлюється постановою прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів при розслідуванні даної справи, у межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Подальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах. При цьому знаходження справи в суді та у прокурора не враховується до загального строку слідства.

6. Правила, викладені в цій статті, не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебіг строку розслідування в таких справах починається з дня порушення провадження у справі проти особи, її затримання чи обрання щодо неї запобіжного заходу.

Стаття 224. Об’єднання справ

1. В одному провадженні можуть бути об’єднані справи за обвинуваченням:

1) декількох осіб - співучасників одного чи кількох злочинів;

2) однієї особи у вчиненні кількох злочинів;

3) особи, яка обвинувачується в заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, та особи, яка вчинила цей злочин.

2. Про об’єднання справ виноситься мотивована постанова слідчим з направленням її копії прокурору, або прокурором.

3. При об’єднанні кримінальних справ строк досудового слідства в них визначається за кримінальною справою з найдовшою тривалістю строку досудового слідства. При цьому строк досудового слідства в інших кримінальних справах поглинається строком у вказаній справі і додатково не враховується.

4. Прокурор за власною ініціативою або за письмовим поданням начальника слідчого підрозділу може своєю постановою об‘єднати в одне провадження кримінальні справи, у яких хоча і не встановлено особу, що вчинила злочин, проте є підстави стверджувати, що злочини у цих справах вчинені однією особою або у співучасті, однаковим способом чи з інших підстав, якщо об‘єднання сприятиме скорішому розкриттю злочинів і встановленню осіб, що їх вчинили. Якщо кримінальні справи, що об‘єднуються за територіальністю, розслідуються органами досудового слідства в межах області чи прирівняного до неї регіону, об‘єднання за вказаними у цій частині підставами здійснюється прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, прирівняним до них прокурором чи їхніми заступниками.

5. Якщо об‘єднанню підлягають справи, провадження яких здійснюється у декількох областях чи прирівняних до них регіонах, питання про їх об‘єднання вирішує Генеральний прокурор України чи його заступник.

Стаття 225. Виділення матеріалів кримінальної справи в окреме провадження

1. Слідчий вправі виділити з кримінальної справи в окреме провадження іншу кримінальну справу або матеріали справи стосовно:

1) окремих обвинувачених у кримінальних справах про злочин, вчинений ними в співучасті, у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої та частиною другою статті 283 цього Кодексу;

2) невстановленої особи в кримінальних справах про злочин, вчинений нею в співучасті, у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої статті 283 цього Кодексу;

3) неповнолітнього обвинуваченого, притягнутого до кримінальної відповідальності разом із дорослими обвинуваченими;

4) осіб, які обвинувачуються у вчиненні іншого злочину, не пов’язаного із злочином, про який розслідується кримінальна справа, якщо про це стало відомо в ході досудового слідства.

2. У разі, якщо розслідування справи в повному обсязі у встановлені строки, зазначені в частинах першій чи другій статті 128 цього Кодексу, закінчити неможливо, прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування в даній справі, направляє справу до суду в частині доведеного обвинувачення. У цьому випадку справа в частині нерозслідуваних злочинів чи епізодів злочинної діяльності виділяється в окреме провадження і закінчується в загальному порядку.

3. Виділення справи в окреме провадження допускається лише у випадках, що обумовлені необхідністю, якщо це не може негативно відбитися на об’єктивності, всебічності та повноті розслідування злочину, а також у випадках, коли це викликано великим обсягом кримінальної справи або значною кількістю її епізодів.

4. Про виділення справи в окреме провадження слідчий виносить постанову, копію якої направляє прокурору.

5. Якщо з кримінальної справи неможливо виділити окрему кримінальну справу для проведення досудового слідства щодо нового злочину або стосовно нової особи, то в окреме провадження виділяються матеріали справи. У цьому випадку слідчий повинен винести постанову про виділення матеріалів справи та їх направлення прокурору для прийняття рішення про порушення провадження у кримінальній справі.

6. Якщо з матеріалів кримінальної справи виділяється справа, провадження в якій раніше було порушено і яка об’єднана в одне провадження, додатково порушувати провадження в кримінальній справі на підставі виділених матеріалів не потрібно.

7. У матеріалах кримінальної справи, яка виділяється в окреме провадження, повинні міститись оригінали або завірені слідчим копії процесуальних документів, які мають значення для цієї кримінальної справи.

8. Матеріали кримінальної справи, виділеної в окреме провадження, допускаються як джерела доказів у цій справі.

9. Строк досудового слідства у кримінальній справі, виділеній в окреме провадження, обчислюється з дня винесення відповідної постанови у разі виділення кримінальної справи за новим злочином або стосовно нової особи. В інших випадках строк досудового слідства обчислюється з моменту порушення провадження у тій кримінальній справі, з якої вона виділена в окреме провадження.

Стаття 226. Недопустимість розголошення даних дізнання і досудового слідства

1. Дані дізнання і досудового слідства можуть бути розголошені лише за дозволом особи, яка здійснює дізнання, слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають за можливе, якщо ці відомості не становлять охоронювану законом таємницю.

2. Розголошення даних досудового слідства, якщо ці дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, забороняється.

3. У разі необхідності особа, яка здійснює дізнання, слідчий у письмовій формі попереджають свідка, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, судового експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій або яким у зв’язку з їхньою службовою діяльністю стали відомі матеріали кримінальної справи, про обов’язок не розголошувати без дозволу даних дізнання і досудового слідства.

4. Особи, винні в розголошенні даних дізнання або досудового слідства, несуть кримінальну відповідальність за статтею 387 Кримінального кодексу України.

Стаття 227. Загальні правила провадження слідчих дій

1. Слідчі дії, передбачені статтями 237, 238, 257, 259, частиною другою статті 261, частиною другою статті 262, статтею 264, частиною другою статті 270, статтею 274 цього Кодексу, провадяться на підставі постанови слідчого.

2. У випадках, передбачених частиною третьою статті 254, частиною третьою статті 261, частиною третьою статті 262, статтею 267, частиною четвертою статті 270 цього Кодексу, слідчі дії провадяться на підставі судового рішення.

3. Провадження слідчих дій у нічний час не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів злочину чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні злочину.

4. При провадженні слідчих дій забороняється застосування насильства, погроз та інших незаконних заходів, а також створення небезпеки для життя та здоров’я осіб, які беруть у них участь.

5. Слідчий, залучаючи до виконання в слідчих діях учасників кримінального провадження, зазначених у главах 10-13 цього Кодексу, повинен пересвідчитися в їх особі, роз’яснити їм їхні права та обов’язки, а також порядок провадження відповідної слідчої дії. Свідок, спеціаліст, експерт або перекладач, якщо вони беруть участь у провадженні слідчої дії, попереджаються про відповідальність, передбачену статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України, а потерпілий - статтею 384 Кримінального кодексу України.

6. При провадженні слідчих дій можуть застосовуватися технічні засоби і засоби знаходження, фіксування та вилучення слідів злочину і речових доказів.

7. Слідчий вправі залучити до провадження в слідчій дії службову особу органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, про що робиться відповідна відмітка в протоколі слідчої дії.

8. У ході провадження слідчої дії ведеться протокол у відповідності з вимогами статті 96 цього Кодексу.

Стаття 228. Судовий порядок отримання дозволу на провадження слідчих дій

1. Слідчий у випадках, передбачених частиною третьою статті 254, частиною третьою статті 261, частиною третьою статті 262, статтею 267, частиною четвертою статті 270 цього Кодексу, за погодженням із прокурором порушує перед судом клопотання про виконання слідчої дії, про що виносить постанову.

2. Клопотання про виконання слідчої дії підлягає розгляду слідчим суддею за місцем провадження досудового слідства або провадження слідчої дії не пізніше двадцяти чотирьох годин із моменту надходження вказаного клопотання.

3. У судовому засіданні обов’язково бере участь прокурор, за необхідності – слідчий, а у випадках, визначених цим Кодексом, – інші заінтересовані особи.

4. Розглянувши клопотання про провадження слідчої дії, слідчий суддя виносить мотивовану постанову про дозвіл на її провадження або про відмову в провадженні слідчої дії.

5. У невідкладних випадках, якщо проведення огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку в житлі чи іншому володінні особи та виїмки з житла чи іншого володіння особи не може бути відкладено, зазначені слідчі дії можуть бути проведені на підставі постанови слідчого. У цьому випадку слідчий протягом двадцяти чотирьох годин із моменту початку виконання цієї слідчої дії повідомляє суд і прокурора про проведену слідчу дію. Одночасно слідчий для перевірки законності рішення про провадження слідчої дії надсилає прокурору і до суду копії постанови про проведення слідчої дії та протоколу про її виконання. Слідчий суддя протягом двадцяти чотирьох годин із моменту його отримання перевіряє законність виконаної слідчої дії. При цьому слідчий суддя знайомиться з матеріалами, що були підставою для проведення слідчої дії, за необхідності опитує підозрюваного чи обвинуваченого, особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з’явився, після чого залежно від наявності до того підстав виносить постанову про законність чи незаконність слідчої дії. У разі, якщо слідчий суддя визнає виконану слідчу дію незаконною, усі докази, які були отримані під час слідчої дії, цією постановою визнаються недопустимими у відповідності зі статтею 152 цього Кодексу.

6. На постанову слідчого судді, винесену ним у відповідності з вимогами частини п’ятої цієї статті, може бути внесено апеляцію прокурором, підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, законним представником. Надходження апеляції не зупиняє виконання постанови.

Стаття 229. Розгляд клопотань слідчим

1. Клопотання підозрюваного, обвинуваченого, його законного представника та захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та їхніх представників про виконання будь-яких слідчих дій та з інших питань слідчий зобов’язаний розглянути не пізніше трьох діб із моменту їх надходження і задовольнити їх, якщо обставини, про встановлення яких заявлено клопотання, мають значення для справи, або відмовити в їх задоволенні, або негайно передати їх за належністю прокурору. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання складається мотивована постанова.

2. Про результати розгляду клопотання повідомляється прокурор та особа, яка заявила клопотання. На її вимогу видається копія постанови про відмову в задоволенні клопотання.

Стаття 230. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справі

1. Орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або службовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов.

2. Якщо в ході дізнання, досудового слідства або перевірки заяви, повідомлення та іншої інформації про злочин, що проводилась у порядку, передбаченому статтею 197 цього Кодексу, буде встановлено, що в діянні особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, чи в діяннях інших осіб є ознаки дисциплінарного правопорушення або ці особи повинні бути згідно з чинним законодавством притягнуті до матеріальної відповідальності, орган дізнання, слідчий чи прокурор зобов’язані порушити в поданні питання про притягнення цих осіб до дисциплінарної або матеріальної відповідальності.

3. Не пізніш як у місячний строк за поданням має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено особу, яка надіслала подання. У разі залишення службовою особою подання без розгляду орган дізнання, слідчий чи прокурор зобов’язані вжити заходів, передбачених статтями 254-257 Кодексу України про адміністративні правопорушення.