Глава 24 процесуальні джерела доказів

Стаття 154. Показання свідка

1. Показання свідка - його повідомлення щодо обставин справи на допиті, який проведено в ході досудового розслідування у кримінальній справі чи в суді згідно з вимогами статей 67 і 239, 243-245 цього Кодексу.

2. Малолітня особа може бути допитана як свідок з дотриманням вимог цього Кодексу лише в тому разі, коли її показання можуть містити відомості, які не можна одержати іншим шляхом.

3. Свідок не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Стаття 155. Показання потерпілого

1. Показання потерпілого - його повідомлення щодо обставин справи на допиті, який проведено в ході досудового розслідування у кримінальній справі чи в суді згідно з вимогами статей 55, 56, 239 і 246 цього Кодексу.

2. Потерпілий може бути допитаний про обставини, які підлягають доказуванню в даній справі, а також про його взаємини з підозрюваним, обвинуваченим, підсудним.

3. Потерпілий не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Стаття 156. Показання підозрюваного

1. Показання підозрюваного - його повідомлення щодо обставин справи на допиті, який проведено в ході досудового розслідування у кримінальній справі чи в суді згідно з вимогами статей 44-45, 239-240 цього Кодексу.

2. Підозрюваний вправі бути вислуханим і давати показання з приводу обставин, які стали підставою для підозри у вчиненні ним злочину, а також із приводу обставин, що підлягають доказуванню в справі, про його взаємини з іншими особами, які притягуються до відповідальності у справі, та з потерпілим. При визнанні особи підозрюваною і перед першим допитом їй роз’яснюється це право, а також те, що її показання можуть бути використані проти неї.

3. Підозрюваний вправі відмовитись давати показання, про що його повідомляється при визнанні його підозрюваним і перед першим допитом. Відмова підозрюваного від дачі показань не може бути використана проти нього.

4. Визнання підозрюваним своєї вини у вчиненні злочину може бути покладено в обґрунтування обвинувачення тільки при підтвердженні цього визнання сукупністю достатніх доказів, зібраних у справі.

Стаття 157. Показання обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого

1. Показання обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого - його повідомлення щодо обставин справи допиті, який проведено в ході досудового розслідування у кримінальній справі чи в суді згідно з вимогами статей 46, 47, 239 і 241 цього Кодексу.

2. Обвинувачений і підсудний вправі давати показання по пред’явленому обвинуваченню, з приводу всіх інших відомих йому обставин, що підлягають доказуванню, висловлювати свої міркування щодо наявних у справі доказів та про його взаємини з іншими особами, які притягуються до відповідальності у справі, і з потерпілим. При пред’явленні обвинувачення і перед кожним допитом особі роз’яснюється це право, а також те, що її показання можуть бути використані проти неї.

3. Обвинувачений і підсудний вправі відмовитись давати показання. Про це його повідомляється після пред’явлення постанови про притягнення як обвинуваченого та при попередньому розгляді справи при роз’ясненні його прав та обов’язків, передбачених статтею 47 цього Кодексу. Відмова обвинуваченого, підсудного від дачі показань не може бути використана проти нього.

4. Показання обвинуваченого, у тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим, підсудним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю достатніх доказів, що є у справі.

5. Показання засудженого, виправданого є джерелом доказів лише при судовому слідстві в апеляційній інстанції, розгляді судом питань, що виникають при виконанні вироку, ухвали, постанови суду щодо нього і при перевірці нововиявлених обставин.

6. Засуджений також може бути допитаний при розслідуванні чи судовому розгляді справи щодо іншої особи, з якою він вчинив злочин у співучасті, має право відмовитись давати показання про цей злочин, про що його повідомляється перед допитом, і не несе кримінальної відповідальності за відмову давати показання і за дачу завідомо неправдивих показань.

Стаття 158. Показання цивільного позивача і цивільного відповідача

1. Показання цивільного позивача і цивільного відповідача є джерелом доказів у питаннях підстав і розміру цивільного позову в кримінальній справі.

2. Якщо особа є одночасно потерпілим і цивільним позивачем у даній справі, вона допитується за процедурою, визначеною статтями 239 і 246 цього Кодексу.

Стаття 159. Висновок судової експертизи і показання судового експерта

1. Висновок судової експертизи - наданий у письмовій формі зміст проведеного судовим експертом (судовими експертами) дослідження та висновки на питання, які поставлені перед судовим експертом (судовими експертами) особою, яка здійснює дізнання, слідчим, суддею, судом або учасниками судового розгляду.

2. Показання судового експерта - відомості, які повідомлені ним на допиті, який проведено в ході досудового розслідування у кримінальній справі чи в суді згідно з вимогами статей 239 і 247 цього Кодексу, після отримання висновку судової експертизи з метою роз’яснення або уточнення цього висновку.

3. Показання судового експерта, отримані при допиті, перевіряються й оцінюються в сукупності з його висновком та іншими доказами.

Стаття 160. Речові докази

1. Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об’єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, здобуті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які придатні для з’ясування обставин, що підлягають доказуванню.

2. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, вказані в частині першій цієї статті.

3. Речові докази повинні бути оглянуті, докладно описані в протоколі огляду, судової дії або журналі судового засідання і долучені до справи постановою особи, яка здійснює дізнання, слідчого, судді або ухвалою суду. Якщо речові докази з якихось причин не можуть бути вилучені, вони можуть бути передані для зберігання, особа, яка здійснює дізнання, слідчий самі або за допомогою спеціаліста можуть зняти з них відтиски, виготовити зліпки, фотознімки, діапозитиви, голограми, відеозаписи, кінофільми чи виготовити із них копію, зображення або відтворення іншим способом, які додаються до справи.

Стаття 161. Зберігання речових доказів

1. Речові докази повинні зберігатися при кримінальній справі до набрання вироком суду законної сили або до закінчення строку оскарження постанови або ухвали про закриття провадження в кримінальній справі та передаватися разом із кримінальною справою, за винятком випадків, передбачених цією статтею. У разі, якщо спір про право на майно, що є речовим доказом, підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, речовий доказ зберігається до набрання законної сили рішенням суду.

2. Речові докази у вигляді:

1) предметів, які в силу громіздкості або інших причин не можуть зберігатися при кримінальній справі, у тому числі великі партії товарів, зберігання яких утруднено або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості або перевищують її:

а) фотографуються або знімаються на відео- або кіноплівку, по можливості опечатуються і зберігаються в місці, вказаному особою, яка здійснює дізнання, слідчим. До матеріалів кримінальної справи долучається документ про місце знаходження такого речового доказу, а також може бути долучений зразок речового доказу, достатній для порівняльного дослідження;

б) повертаються їх законному володільцеві, якщо це можливо без шкоди для доказування;

в) передаються після проведення необхідних досліджень для реалізації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти, виручені від реалізації, зараховуються на депозитний рахунок органу, який прийняв рішення про вилучення вказаних речових доказів, на строк, передбачений частиною першою цієї статті. До матеріалів кримінальної справи може бути долучено зразок речового доказу, достатній для порівняльного дослідження;

2) товарів і продукції, а також майна, які можуть швидко зіпсуватися, втрачають свою вартість у зв’язку з моральним старінням, зберігання яких утруднено або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості або перевищують її, можуть бути:

а) повернуті їх володільцеві;

б) у разі неможливості повернення володільцеві - після проведення необхідних досліджень передані для реалізації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти, що виручені від реалізації, зараховуються на депозитний рахунок органу, який прийняв рішення про вилучення вказаних речових доказів. До матеріалів кримінальної справи може бути долучено зразок речового доказу, достатній для порівняльного дослідження;

в) знищені після проведення необхідних досліджень, якщо товари і продукція, що швидко псуються, стали непридатними для використання. У цьому випадку складається протокол у відповідності з вимогами цього Кодексу;

3) вилучених із незаконного обігу етилового спирту, алкогольної продукції та такої, що містить спирт, а також предметів, довге зберігання яких небезпечне для життя і здоров’я людей або навколишнього середовища, після проведення необхідних досліджень передаються для їх технологічної переробки або знищення, про що складається протокол у відповідності з вимогами цього Кодексу;

4) грошей та інших цінностей, вилучених під час проведення слідчих дій, після їх огляду і провадження інших необхідних слідчих дій:

а) повинні здаватись на зберігання в банк або іншу фінансову установу, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

б) можуть зберігатися при кримінальній справі, якщо індивідуальні ознаки грошових купюр мають значення для доказування.

3. Інші умови обліку, зберігання та передачі окремих категорій речових доказів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

4. У випадках, передбачених підпунктами “б” і “в” пункту 1, підпунктом “а” пункту 2, пунктом 3 частини другої цієї статті, особа, що проводить дізнання, слідчий, прокурор або суддя після проведення відповідних досліджень, які підтверджують підстави для реалізації або знищення, виносять постанову.

5. У разі передачі кримінальної справи органом дізнання слідчому або від одного органу дізнання іншому чи від одного слідчого до іншого, а так само при направленні кримінальної справи прокурору або до суду, або при передачі кримінальної справи з одного суду до іншого речові докази передаються разом із кримінальною справою, за винятком випадків, передбачених цією статтею.

6. Вилучене майно, яке конфісковано за рішенням суду, передається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

7. Про перерахування до державного бюджету коштів, одержаних від реалізації майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, державний виконавець повідомляє до суду протягом трьох днів із дня їх перерахування. При цьому інформація надається окремо за кожним актом опису і арешту майна, а один раз на квартал проводиться звірка сум вартості майна, переданого за цими актами, та фактичних перерахувань до державного бюджету.

8. У разі скасування рішення суду про конфіскацію майна орган, у якого воно знаходиться на зберіганні чи у розпорядження якого надійшло, повертає майно або відшкодовує його вартість власникові в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 162. Вирішення питання про речові докази

1. Питання про речові докази вирішується у вироку або ухвалі суду чи постанові судді, слідчого або особи, яка здійснює дізнання, про закриття провадження у справі. При цьому:

1) знаряддя вчинення злочину, які належать обвинуваченому, за рішенням суду звертаються в доход держави, а якщо вони не мають ніякої цінності і не можуть бути використані - знищуються, а у разі необхідності - поміщаються до криміналістичних колекцій експертних установ;

2) речі, які вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються;

3) речі, які не являють ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм;

4) гроші, цінності та інші речі, які були об’єктом злочинних діянь, повертаються законним володільцям, а в разі невстановлення їх - в установленому Кабінетом Міністрів України порядку передаються в доход держави;

5) гроші, цінності та інше майно, набуте злочинним шляхом, за рішенням суду звертаються в доход держави;

6) предмети контрабанди та транспортні засоби, які використовувались для їх переміщення через кордон, за рішенням суду звертаються в доход держави;

7) транспортні засоби, які належать обвинуваченому і використовувалися з метою вчинення злочину чи його приховання, за рішенням суду звертаються в доход держави.

2. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.

Стаття 163. Документи

1. Документи, крім зазначених у частині другій статті 160 та статті 164 цього Кодексу, є процесуальним джерелом доказів, якщо в них юридичними чи фізичними особами викладено або засвідчено фактичні дані, які мають значення для вирішення заяв і повідомлень про злочини, з’ясування обставин, що підлягають доказуванню.

2. Документами є предмети, на яких за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо зафіксована певна інформація.

3. До документів можуть відноситись матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації, які містять відомості про обставини, встановлені в ході оперативно-розшукових заходів, слідчих і судових дій у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

4. Документи перевіряються і оцінюються в сукупності з іншими процесуальними джерелами доказів.

5. Документи долучаються до справи. За клопотанням заінтересованих фізичних і юридичних осіб, які є власниками долучених до справи документів, особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя або суд можуть видати копії цих документів, а при необхідності - їх оригінали, долучивши замість них до кримінальної справи завірені копії.

Стаття 164. Протоколи слідчих і судових дій, інші носії інформації щодо цих дій

Протоколи слідчих і судових дій, складені і оформлені в порядку, передбаченому цим Кодексом, носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, є джерелом доказів, якщо в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи. Вони досліджуються і оцінюються в сукупності з іншими процесуальними джерелами доказів.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ ШОСТИЙ ДОСУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ