Глава 23 предмет, процес і обов’язок доказування

Стаття 145. Предмет доказування в кримінальній справі

1. При провадженні дізнання, досудового слідства і розгляді справи в суді підлягають доказуванню:

1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2) винуватість підозрюваного, обвинуваченого, підсудного у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета злочину;

3) вид і розмір шкоди, яку було чи могло бути заподіяно злочином;

4) роль кожної особи у вчиненні злочину групою осіб, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою, злочинною організацією;

5) обставини, які обтяжують, пом’якшують покарання чи виключають кримінальну відповідальність;

6) обставини, які виключають провадження у справі;

7) обставини, які характеризують особу обвинуваченого;

8) розміри витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, а також розміри судових витрат за час досудового слідства.

2. При провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, та вживати заходи щодо їх усунення.

Стаття 146. Докази

1. Доказами в кримінальній справі є фактичні дані, зібрані в порядку, визначеному цим Кодексом, за допомогою яких особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність суспільно небезпечного діяння чи злочину, винуватість чи невинуватість особи, яка його вчинила, та інші обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі.

2. Доказами є також фактичні дані, зібрані органом дізнання в результаті оперативно-розшукових заходів відповідно до вимог законів України, якщо вони перевірені особою, яка здійснює дізнання, слідчим чи судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

3. Процесуальними джерелами доказів є показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, цивільного позивача, цивільного відповідача, судового експерта, висновок судової експертизи, речові докази, документи, протоколи слідчих і судових дій.

4. При обґрунтуванні процесуальних рішень особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані посилатись на докази, а не тільки на їх процесуальні джерела, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Стаття 147. Збирання доказів

1. Збирання доказів здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом, шляхом допитів, очних ставок, пред’явлення для впізнання, освідування, оглядів, виїмок, обшуків, застосування технічних засобів отримання інформації, слідчих експериментів, перевірки показань на місці, ексгумації трупа, призначення експертиз, одержання матеріальних об’єктів і документів від фізичних і юридичних осіб, витребування документів, призначення ревізії та фіксування перебігу і результатів цих дій у процесуальних документах.

2. Особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя, суд у справі, яка перебуває в його провадженні, в порядку, встановленому цим Кодексом, вправі викликати будь-яку особу як свідка чи потерпілого для допиту або як експерта для дачі висновку; вимагати від підприємств, установ, організацій, службових осіб і громадян пред’явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій; вимагати від банківських установ інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України “Про банки і банківську дільність”. Виконання цих вимог є обов’язковим для всіх фізичних і юридичних осіб.

3. Докази можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, прокурором, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їхніми представниками, а також будь-якими фізичними чи юридичними особами.

4. У передбачених законом випадках особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі.

5. Не допускається збирання доказів шляхом, не передбаченим цим Кодексом.

Стаття 148. Перевірка доказів

1. Зібрані у справі докази підлягають всебічній, повній і об’єктивній перевірці.

2. Перевірка доказів полягає у їх дослідженні особою, яка здійснює дізнання, слідчим, прокурором, суддею, судом з метою визначення належності, достовірності, достатності, допустимості і законності способів їх збирання шляхом аналізу кожного з них, проведення повторних або нових слідчих і судових дій для вирішення як окремих питань, так і справи в цілому.

Стаття 149. Застосування технічних засобів при збиранні і перевірці доказів

1. При збиранні і перевірці доказів особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя, суд як безпосередньо, так і з допомогою спеціалістів вправі застосовувати технічні засоби в порядку, передбаченому статтею 91 цього Кодексу.

2. Фотознімки, матеріали звукозапису, відеозапису, плани, схеми, зліпки тощо долучаються до протоколу відповідної слідчої або судової дії.

Стаття 150. Оцінка доказів

У ході перевірки доказів суд, суддя, прокурор, слідчий, особа, яка здійснює дізнання, керуючись законом, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному дослідження всіх обставин справи та законодавстві України. При цьому ніякі докази не мають наперед установленої сили.

Стаття 151. Належність доказів

Належними є докази, які за своїм змістом знаходяться у зв’язку з обставинами, що підлягають доказуванню.

Стаття 152. Допустимість доказів

1. Допустимість доказів визначається законністю їх джерела, умов і способів одержання.

2. Докази, одержані незаконним шляхом, є неприпустимими і не підлягають врахуванню та використанню при притягненні особи до кримінальної відповідальності.

3. Будь-який доказ, здобутий внаслідок застосування насильства, погроз та інших незаконних заходів, визнається таким, що не має юридичного значення, а дослідження такого доказу, що відбулося, - недійсним.

4. Не можуть бути доказами повідомлені свідком, потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим та іншими допитаними особами відомості, джерело яких невідоме або його неможливо перевірити. Якщо в основі показань зазначених осіб лежать повідомлення інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.

Стаття 153. Обов’язок і законність доказування

1. Особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя, суд в межах своєї компетенції зобов’язані всебічно, повно і об’єктивно з’ясувати всі обставини, що підлягають доказуванню у справі.

2. Особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя, суд використовують лише передбачені цим Кодексом процесуальні джерела доказів та процесуальну форму їх збирання, перевірки і оцінки.