Глава 21 запобіжні заходи

Стаття 117. Мета застосування запобіжних заходів

Запобіжні заходи застосовуються особою, яка здійснює дізнання, слідчим, прокурором, судом, суддею до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, досудового слідства і суду та перешкодити встановленню обставин у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Стаття 118. Підстави застосування запобіжних заходів і обставини, що враховуються про їх обранні

1. Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений може ухилитися від дізнання, слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню обставин у справі або продовжувати злочинну діяльність.

2. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, заняття, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

3. Якщо немає підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов’язання про явку на виклик особи, яка здійснює дізнання, слідчого або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.

4. При застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного обвинувачення йому має бути пред’явлено не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу, а у випадках, коли це зробити неможливо, - не пізніше дня його явки або приводу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред’явлено, запобіжний захід скасовується.

Стаття 119. Види запобіжних заходів

Запобіжними заходами є:

1) підписка про невиїзд;

2) особиста порука;

3) передача неповнолітнього під нагляд;

4) передача під нагляд командування військової частини;

5) застава;

6) передача під нагляд міліції;

7) взяття під варту.

Стаття 120. Підписка про невиїзд

1. Підписка про невиїзд полягає у відібранні від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного письмового зобов’язання про те, що він не буде без дозволу особи, яка здійснює дізнання, слідчого, судді або суду виїжджати з постійного або тимчасового місця проживання.

2. Контроль за виконанням постанови (ухвали) про обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд здійснює особа, яка здійснює дізнання, слідчий, а якщо справа перебуває у суді - суддя, суд або за його дорученням орган міліції.

Стаття 121. Особиста порука

1. Особиста порука полягає у відібранні від однієї чи кількох осіб, що заслуговують на довіру з боку особи, в провадженні у якої перебуває справа, письмового зобов’язання про те, що вони ручаються за явку підозрюваного, обвинуваченого, підсудного за викликом та зобов’язуються при необхідності доставити його на першу про те вимогу до особи чи органу, в провадженні яких перебуває справа.

2. Особиста порука застосовується як запобіжний захід лише за клопотанням чи згодою поручителя, а також підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

3. Невиконання поручителем своїх зобов’язань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

4. Поручитель може відмовитися від взятих на себе зобов’язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність. У цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого, підсудного до органу дізнання, органу досудового слідства чи суду для заміни йому запобіжного заходу на інший.

5. У зобов’язанні про особисту поруку зазначається, що поручителю роз’яснено, у вчиненні якого злочину підозрюється або обвинувачується особа, за явку якої він ручається, його право відмовитися від прийнятих на себе зобов’язань, а також про його відповідальність у відповідності з законом за невиконання цих зобов’язань.

6. При відібранні письмового зобов’язання поручитель попереджається про відповідальність у разі порушення покладених на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язань.

7. Контроль за виконанням постанови (ухвали) про обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки здійснює особа, яка здійснює дізнання, слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду - суддя, суд або за його дорученням орган міліції.

Стаття 122. Передача неповнолітнього під нагляд

Передача неповнолітнього під нагляд батьків, опікуна, піклувальника або адміністрації дитячої установи застосовується в порядку, передбаченому главою 51 цього Кодексу.

Стаття 123. Передача під нагляд командування військової частини

1. Нагляд командування військової частини за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого або підсудного, який є військовослужбовцем строкової служби або військовозобов’язаним, призваним на учбові збори, полягає у вжитті заходів, передбачених статутами Збройних Сил України, здатних забезпечити належну поведінку особи і явку її за викликом особи чи органу, в провадження яких перебуває справа.

2. Цей запобіжний захід має бути скасований або змінений в разі закінчення строку військової служби підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

3. Постанова особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, слідчого судді, судді чи ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді передачі під нагляд командування військової частини направляється командуванню, для якого вона є обов’язковою. Одночасно командування повідомляється, у вчиненні якого злочину підозрюється або обвинувачується військовослужбовець.

4. Командування військової частини протягом трьох діб із часу одержання постанови (ухвали) визначає заходи, які будуть вживатися до військовослужбовця, про що повідомляє особу чи орган, у провадженні якого перебуває справа, а також підозрюваного, обвинуваченого підсудного.

5. Військовослужбовець, щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді передачі під нагляд командування військової частини, на час досудового розслідування і судового розгляду позбавляється права носити зброю, не залучається до вартової (вахтової) служби, прикордонної служби, бойового чергування, внутрішньої служби та патрулювання, не звільняється з розташування військової частини і не направляється для виконання завдань за її межі.

6. У разі порушення особою, яка передана під нагляд, покладених на неї відповідно до статті 120 цього Кодексу обов’язків, командування негайно повідомляє про це особу чи орган, у провадженні яких перебуває справа.

Стаття 124. Застава

1. Застава полягає у внесенні грошей чи інших матеріальних цінностей на депозит органу досудового слідства або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, іншими фізичними чи юридичними особами, крім тих, які фінансуються з державного чи місцевого бюджету, з державною формою власності чи в статутному капіталі яких є частка держави.

2. Розмір застави встановлюється з урахуванням обставин справи, майнового та сімейного становища підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, інших даних про його особу, його зв’язків та його минулого, розміру заподіяних злочином збитків, розміру цивільного позову. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим, підсудним взятих на себе зобов’язань і не може бути меншим: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - двохсот неоподатковуваних мінімумів громадян; щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, чи раніше судимої особи - ста неоподатковуваних мінімумів громадян, щодо інших осіб - десяти неоподатковуваних мінімумів громадян. Розмір застави не може бути непомірним для підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

3. Запобіжний захід у вигляді застави може бути обрано судом, а в стадії досудового розслідування справи - слідчим суддею, слідчим або особою, яка здійснює дізнання.

4. Підозрюваний, обвинувачений, підсудний, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його захисник або законний представник на будь-якій стадії провадження вправі звернутись із клопотанням до прокурора, слідчого або суду, у провадженні яких знаходиться справа, про звільнення з-під варти під заставу.

5. У постанові (ухвалі) про обрання запобіжного заходу у вигляді застави зазначається найменування органу дізнання, досудового слідства, суду, прізвище, ім’я та по батькові і місце проживання заставодавця, а якщо заставодавцем виступає юридична особа - її повні реквізити, злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід, перелік обов’язків, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, розмір застави, опис предмета застави та інші обставини.

6. Про прийняття застави складається протокол. Підозрюваному, обвинуваченому, підсудному роз’яснюються його обов’язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого злочину підозрюється чи обвинувачується особа, щодо якої застосовується запобіжний захід, і що в разі невиконання нею своїх обов’язків застава буде звернена в доход держави.

7. Заставодавець може відмовитись від взятих на себе зобов’язань до виникнення підстав для звернення застави в доход держави. У цьому випадку він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого, підсудного до органу дізнання, органу досудового слідства чи суду для заміни йому запобіжного заходу на інший. Застава повертається заставодавцю лише після обрання підозрюваному, обвинуваченому, підсудному нового запобіжного заходу.

8. Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушує взяті на себе зобов’язання, застава звертається в доход держави.

9. Контроль за виконанням постанови (ухвали) про обрання цього запобіжного заходу виконує особа, яка здійснює дізнання, слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду - суддя, суд або за його дорученням орган міліції.

Стаття 125. Передача під нагляд міліції

1. Нагляд міліції за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого або підсудного полягає у вжитті органами міліції заходів, передбачених законом, здатних забезпечити належну поведінку особи і явку її за викликом до особи чи органу, в провадженні яких перебуває справа.

2. Під нагляд міліції може бути передано особу, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Цей запобіжний захід встановлюється слідчим суддею, суддею, судом на строк не більше шести місяців. У разі необхідності він може бути продовжений слідчим суддею, суддею, судом до дванадцяти місяців. Після закінчення цього строку він повинен бути скасований або змінений.

3. Постанова (ухвала) про обрання запобіжного заходу у вигляді передачі під нагляд міліції надсилається для виконання органу міліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

4. Орган міліції зобов’язаний негайно зареєструвати переданого під нагляд і повідомити про це особу чи орган, у провадженні яких знаходиться справа, а також повідомити про встановлення нагляду адміністрацію за місцем роботи або навчання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а якщо він є військовозобов’язаним - також і військовий комісаріат.

5. Орган міліції з метою здійснення нагляду вправі зобов’язати підозрюваного, обвинуваченого, підсудного періодично з’являтися для реєстрації в орган міліції за місцем проживання, з’являтися на виклик в орган міліції, давати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням встановлених щодо нього обов’язків, без дозволу органу міліції не виїжджати із даного населеного пункту, не змінювати місце проживання або тимчасового перебування, не виходити з місця проживання у визначений час та не перебувати у визначених місцях району (міста). З цією ж метою працівник міліції відповідно до постанови суду про обрання запобіжного заходу має право відвідувати переданого під нагляд за місцем проживання. Про встановлені обов’язки і обмеження повідомляється особа, передана під нагляд, а також орган дізнання, орган досудового слідства чи суд.

Стаття 126. Взяття під варту

1. Взяття під варту є виключним запобіжним заходом, який застосовується слідчим суддею, суддею, судом тільки тоді, коли є підстави вважати, що інші запобіжні заходи можуть не забезпечити належну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та виконання ним обов’язків, що можуть бути покладені на нього відповідно до вимог статті 135 цього Кодексу.

2. Взяття під варту застосовується лише до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. У випадках, коли підозрюваний, обвинувачений або підсудний переховувався від органів досудового слідства чи суду, не виконав своїх обов’язків у зв’язку із застосуванням до нього іншого запобіжного заходу, або якщо є докази про те, що він вчинив або готується вчинити новий злочин, не має постійного місця проживання на території України, не встановлено його особу, взяття під варту може бути застосовано також у справах про інші злочини, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

3. Взяття під варту як запобіжний захід також може бути застосовано у зв’язку з отриманням запиту іноземної держави про видачу особи, крім випадків, коли видача не може бути здійснена.

Стаття 127. Строки тримання під вартою

1. Тримання під вартою під час досудового розслідування не може застосовуватися понад розумні строки, необхідні для невідкладного розслідування кримінальної справи.

2. У випадках, коли розслідування справи неможливо закінчити протягом двох місяців тримання особи під вартою, а підстав для скасування чи заміни цього запобіжного заходу на більш м’який немає, його строк може бути продовжений:

1) до чотирьох місяців - слідчим суддею за місцем провадження досудового слідства за поданням, погодженим із прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, або за його поданням;

2) до шести місяців - суддею апеляційного суду за поданням, погодженим із заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняним до них чи його заступником, або за його поданням - у справах про злочини середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини;

3) до дев’яти місяців - суддею апеляційного суду за поданням, погодженим із заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняним до них, або за його поданням - у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини;

4) до вісімнадцяти місяців - суддею Верховного Суду України за поданням, погодженим із Генеральним прокурором України чи його заступником, або за поданням цих осіб - в особливо складних справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини.

3. Продовження строків тримання під вартою у справах про злочини середньої тяжкості - понад шість місяців і у справах про тяжкі та особливо тяжкі злочини - понад вісімнадцять місяців можливе лише на час ознайомлення обвинуваченого і його захисника з матеріалами справи.

4. У кожному випадку, коли розслідування справи у повному обсязі у строки, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, закінчити неможливо і при відсутності підстав для зміни запобіжного заходу прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні у даній справі, вправі дати згоду на закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення. У цьому разі справа в частині нерозслідуваних злочинів чи епізодів злочинної діяльності виділяється в окреме провадження і розслідується у загальному порядку.

5. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час знаходження особи на стаціонарному експертному дослідженні в медичній установі. У разі повторного взяття під варту особи у тій же справі, а також по приєднаній до неї або виділеній з неї справі або у разі пред’явлення нового обвинувачення строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

6. Строки тримання під вартою під час досудового провадження закінчуються в день надходження справи до суду. У разі відкликання справи із суду прокурором на підставі частини восьмої статті 308 цього Кодексу перебіг цих строків поновлюється з дня надходження справи до прокурора із зарахуванням до нього часу, протягом якого справа знаходилась у суді.

7. Матеріали закінченої розслідуванням кримінальної справи в порядку, передбаченому статтею 294 цього Кодексу, повинні бути пред’явлені обвинуваченому, взятому під варту, та його захисникові не пізніше як за десять діб до закінчення строку тримання під вартою, а якщо строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено до вісімнадцяти місяців - не пізніше як за місяць до закінчення цього строку. Якщо матеріали кримінальної справи було пред’явлено обвинуваченому та його захисникові з порушенням відповідного терміну до закінчення строку тримання під вартою, то після його закінчення обвинувачений підлягає негайному звільненню.

8. Якщо матеріали кримінальної справи було пред’явлено обвинуваченому та його захисникові з додержанням передбачених у частині сьомій цієї статті термінів до закінчення строку тримання під вартою, але їх виявилося недостатньо для ознайомлення з матеріалами справи, строк тримання під вартою може бути продовжено суддею апеляційного суду за поданням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором України чи його заступником, або поданням Генерального прокурора чи його заступника на строк, необхідний обвинуваченому, його захиснику для ознайомлення з матеріалами справи.

9. При поверненні судом справи прокурору у випадках, передбачених частиною четвертою статті 519 цього Кодексу, строк тримання особи під вартою обчислюється з моменту її надходження прокурору і не може перевищувати двох місяців. Подальше продовження зазначеного строку здійснюється з урахуванням перебування особи під вартою до направлення справи до суду в порядку і в межах, встановлених частиною другою цієї статті.

10. У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу, передбаченого частинами першою, другою і дев’ятою цієї статті, якщо цей строк не продовжено у встановленому цим Кодексом порядку, особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти.

11. Строк тримання під вартою особи під час перебування справи стосовно неї в суді не повинен бути довше:

1) шести місяців - у справах про злочини невеликої тяжкості;

2) дванадцяти місяців - у справах про злочини середньої тяжкості;

3) двох років - у справах про тяжкі злочини;

4) чотирьох років - у справах про особливо тяжкі злочини.

12. У зазначені в частині одинадцятій цієї статті строки не враховуються строк перебування підсудного на лікуванні та строк, протягом якого він, його захисник чи законний представник умисно зволікав із розглядом справи судом чи перешкоджав її розгляду. Строк тримання під вартою особи, яка обвинувачується у злочині, покарання за який передбачає довічне позбавлення волі, під час перебування справи стосовно неї в суді не обмежується.

13. Начальник місця попереднього ув’язнення зобов’язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, підсудного, щодо якого постанова про продовження строку тримання під вартою чи вирок суду на день закінчення строків тримання під вартою, передбачених частинами першою, другою і дев’ятою цієї статті, не надійшли. При цьому він направляє повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням справи.

14. Постанова про звільнення вважається виконаною з моменту залишення ув’язненим території слідчого ізолятора або іншої установи тримання під вартою.

Стаття 128. Місце і режим тримання під вартою

1. Особи, до яких застосовано як запобіжний захід взяття під варту, тримаються в слідчих ізоляторах, а військовослужбовці з їх числа - на гауптвахтах Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Для проведення слідчих дій особа може бути доставлена до органу дізнання чи досудового слідства та триматись у місцях тимчасового тримання затриманих, але не більше п’яти діб.

2. Режим тримання в зазначених установах осіб, взятих під варту, визначається законом України.

Стаття 129. Повідомлення про взяття під варту

1. Особа, яка здійснює дізнання, слідчий, слідчий суддя, суддя чи суд про взяття під варту особи та її місце перебування зобов’язаний негайно повідомити одного із близьких родичів або за вибором взятого під варту - іншу близьку особу, а на його прохання - сповістити також адміністрацію за місцем роботи або навчання. Про взяття під варту військовослужбовця сповіщається також командування військової частини або іншого військового формування.

2. Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний є іноземцем або особою без громадянства, яка постійно проживає в іншій країні, повідомлення про взяття під варту в триденний термін надсилається до Консульського управління Міністерства закордонних справ України. На прохання підозрюваного, обвинуваченого йому повинно бути надано можливість мати зв’язок із місцевою консульською установою чи дипломатичним представництвом держави, громадянином або жителем якої він є.

Стаття 130. Побачення із взятим під варту

Побачення близьких родичів або інших осіб, за винятком захисника, із взятою під варту особою вправі дозволити особа або орган, у провадженні яких знаходиться справа, відповідно до вимог Закону України “Про попереднє ув’язнення”.

Стаття 131. Заходи піклування про неповнолітніх дітей взятої під варту особи чи інших осіб, які потребують її постійного догляду, та щодо охорони її майна

1. Коли у взятої під варту особи є неповнолітні діти чи інші особи, які потребують її постійного догляду, особа, яка здійснює дізнання, слідчий вносить подання, а суддя, суд - окрему постанову чи ухвалу до відповідного органу чи служби у справах неповнолітніх або органу опіки та піклування про вжиття необхідних заходів щодо передачі зазначених неповнолітніх чи інших осіб під опіку або влаштування до відповідної установи.

2. У разі взяття під варту жінки, яка є матір’ю-годувальницею своєї дитини віком до трьох років, за її письмовим клопотанням дитина може бути залишена з нею в місці тимчасового тримання затриманих, де забезпечуються умови для нормальної життєдіяльності та розвитку дитини.

3. Якщо при взятті під варту особи її майно та житло залишаються без нагляду, особа чи орган, у провадженні яких знаходиться справа, вживає необхідних заходів до їх охорони та збереження.

4. Про вжиті заходи інформується особа, взята під варту. Особа, яка здійснює дізнання, слідчий, крім того, письмово повідомляють про це прокурора. Копії цих повідомлень долучаються до матеріалів справи.

Стаття 132. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу

1. Запобіжні заходи у вигляді підписки про невиїзд, особистої поруки, передачі неповнолітнього під нагляд, передачі під нагляд командування військової частини, застави застосовуються особою, яка здійснює дізнання, слідчим, прокурором, слідчим суддею, суддею чи судом. Запобіжні заходи у вигляді передачі під нагляд міліції, взяття під варту застосовуються слідчим суддею за поданням особи, яка здійснює дізнання, слідчого, погодженим із прокурором, або за поданням прокурора, а також суддею чи судом.

2. Запобіжний захід скасовується, якщо відпаде необхідність у запобіжному заході взагалі, або замінюється на інший, якщо раніше обраний запобіжний захід буде визнано недоцільним.

3. Скасування чи зміна одного запобіжного заходу на інший провадиться особою, яка здійснює дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом із додержанням вимог, передбачених частиною першою цієї статті. Скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту чи його зміна на більш м’який запобіжний захід на стадії досудового розслідування може бути проведено прокурором або за його згодою особою, яка здійснює дізнання, чи слідчим за їх ініціативою чи за клопотанням взятої під варту особи чи її захисника.

Стаття 133. Подання про застосування запобіжного заходу

1. У поданні про застосування до обвинуваченого, підозрюваного запобіжного заходу у вигляді передачі під нагляд міліції, взяття під варту зазначаються: місце і час його складання; посада і прізвище особи, що склала подання, та прокурора, з яким його погоджено; дані про особу обвинуваченого, підозрюваного; обставини злочину, у якому підозрюється (обвинувачується) особа; дані, які підтверджують, що саме затримана особа вчинила цей злочин; чому до неї повинен бути застосований саме цей запобіжний захід.

2. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого подання.

Стаття 134. Постанова (ухвала) про застосування, скасування і зміну запобіжного заходу

1. Про застосування, зміну чи скасування запобіжного заходу особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суддя в межах своїх повноважень виносять вмотивовану постанову, а суд - ухвалу.

2. У постанові (ухвалі) про застосування чи зміну запобіжного заходу, яка складається відповідно до вимог, зазначених у частинах другій і третій статті 100 цього Кодексу, повинно бути зазначено дані про особу; злочин, у вчиненні якого вона підозрюється або обвинувачується; підстави для застосування чи зміни запобіжного заходу з посиланням на обставини, які згідно із законом впливають на вибір виду запобіжного заходу; обов’язки, які відповідно до статті 135 цього Кодексу покладаються на особу; і визначається особа чи орган, які повинні здійснювати контроль за виконанням постанови (ухвали).

3. Постанова (ухвала) негайно оголошується особі, щодо якої вона винесена, крім випадків, коли цьому перешкоджає тяжке захворювання особи або її ухилення від слідства чи суду. Одночасно особі роз’яснюється порядок і строки оскарження постанови (ухвали), копія якої вручається їй та її захиснику, якщо він бере участь у справі. Копія постанови особи, яка здіснює дізнання, слідчого надсилається прокуророві.

4. При оголошенні постанови про обрання запобіжних заходів, не пов’язаних із триманням під вартою, особі під розписку повинно бути роз’яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов’язки, які покладаються на неї у зв’язку з його обранням, яку відповідальність буде нести вона та інші особи за порушення покладених на неї обов’язків, та що в разі її неналежної поведінки до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

Стаття 135. Обов’язки, які покладаються на особу, щодо якої обрано запобіжний захід

1. На особу, щодо якої обрано один із запобіжних заходів, передбачених пунктами 1-6 статті 120 цього Кодексу, покладаються такі обов’язки:

1) не ухилятися від слідства і суду та виконання процесуальних рішень, з’являтися у призначений час за викликом особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, суду;

2) не змінювати постійне або тимчасове місце проживання без відома особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду;

3) дотримуватися обумовлених обмежень щодо особистого спілкування.

2. Зазначені у частині першій цієї статті обов’язки покладаються на особу з урахуванням її віку, стану здоров’я, сімейного і матеріального стану, заняття, місця проживання та інших обставин, що її характеризують.

3. У разі порушення особою встановлених щодо неї обов’язків може бути вирішено питання про зміну запобіжного заходу на такий, що містить більш суворі обмеження.

Стаття 136. Порядок обрання запобіжного заходу щодо затриманого

1. При необхідності обрати запобіжний захід щодо затриманого особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор:

1) обирає затриманому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, особистої поруки, передачі неповнолітнього під нагляд, передачі під нагляд командування військової частини чи застави і звільняє його з-під варти;

2) вносить слідчому судді подання про обрання затриманому запобіжного заходу у вигляді передачі під нагляд міліції чи взяття під варту, про що повідомляє захисника, якщо він є у справі, і доставляє затриманого до слідчого судді.

2. Одержавши подання особи, яка здійснює дізнання, слідчого або прокурора про обрання затриманому запобіжного заходу - передачі під нагляд міліції чи взяття під варту, слідчий суддя до закінчення сімдесяти двох годин з моменту затримання особи знайомиться з матеріалами, що були підставою для її затримання, опитує підозрюваного чи обвинуваченого, при необхідності опитує особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо вони з’явилися, після чого залежно від наявності до того підстав виносить постанову:

1) про відмову в обранні запобіжного заходу і про звільнення затриманого - якщо не підтвердилася підозра у вчиненні злочину або відсутні підстави для обрання запобіжного заходу;

2) про обрання затриманому запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, і про його звільнення з-під варти;

3) про обрання затриманому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

3. Якщо для обрання затриманій особі запобіжного заходу є необхідність додатково вивчити дані про особу підозрюваного, обвинуваченого чи з’ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, слідчий суддя вправі ухвалити вмотивовану постанову про взяття під варту підозрюваного, обвинуваченого на строк до десяти, а за його клопотанням - до п’ятнадцяти діб, після чого приймає остаточне рішення щодо запобіжного заходу. Копія цієї постанови негайно вручається підозрюваному, обвинуваченому. Ця постанова оскарженню не підлягає.

4. На постанову слідчого судді, винесену ним у відповідності з вимогами частини другої цієї статті, може бути внесено апеляцію особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником, законним представником, прокурором. Надходження апеляції не зупиняє виконання постанови.

Стаття 137. Порядок обрання запобіжного заходу щодо особи, яка не затримувалася

1. У стадії досудового розслідування справи щодо особи, яка не затримувалася, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, особистої поруки, передачі неповнолітнього під нагляд, передачі під нагляд командування військової частини, застави обирає особа, яка здійснює дізнання, чи слідчий.

2. Якщо особа, яка здійснює дізнання, чи слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді передачі під нагляд міліції чи взяття під варту, він вносить подання до слідчого судді, про що повідомляє захисника, якщо він є у справі.

3. Одержавши подання, слідчий суддя протягом трьох діб після його надходження розглядає його, вивчає отримані матеріали, опитує підозрюваного чи обвинуваченого, якого доставляє особа, яка здійснює дізнання, слідчий, при необхідності заслуховує особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо вони з’явилися, після чого залежно від наявності до того підстав виносить постанову:

1) про відмову в обранні запобіжного заходу;

2) про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу.

4. Якщо для обрання запобіжного заходу є необхідність додатково вивчити дані про особу підозрюваного, обвинуваченого чи з’ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, слідчий суддя вправі відкласти розгляд цього питання на строк до десяти діб, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до п’ятнадцяти діб і вжити заходів, спроможних забезпечити на цей період його належну поведінку. Якщо у поданні ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, слідчий суддя вправі винести вмотивовану постанову про взяття під варту підозрюваного, обвинуваченого під вартою на цей строк. Копія постанови вручається затриманій особі. Ця постанова оскарженню не підлягає.

5. Подання може бути розглянуто у відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у випадках, передбачених статтями 285 і 480 цього Кодексу.

6. При розгляді подання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, слідчий суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою і доставку його в суд під вартою. Після затримання в цьому випадку тримання під вартою не може продовжуватися більше сімдесяти двох годин, а в разі, коли особа перебуває за межами населеного пункту, в якому діє суд, - не більше сорока восьми годин із моменту доставки затриманого в цей населений пункт. Постанова слідчого судді про тримання під вартою підлягає негайному врученню підозрюваному, обвинуваченому. Ця постанова оскарженню не підлягає.

7. Повторне звернення до суду з клопотанням про взяття під варту однієї і тієї ж особи по тій самій справі після винесення слідчим суддею постанови про відмову в обранні цього запобіжного заходу можливе лише при виникненні нових обставин, які підтверджують необхідність взяття особи під варту.

8. На постанову слідчого судді, винесену ним у відповідності з вимогами частини третьої цієї статті, може бути внесено апеляцію особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником, законним представником, прокурором. Надходження апеляції не зупиняє виконання постанови.

9. Постанова слідчого судді про взяття під варту підозрюваного, обвинуваченого виконується особою, яка здійснює дізнання, слідчим, у провадженні якого знаходиться справа. У разі необхідності вони вправі доручити виконання постанови органу внутрішніх справ. Примірник постанови направляється разом з особою, взятою під варту, у відповідне місце попереднього ув’язнення для виконання.

Стаття 138. Порядок продовження строків нагляду міліції, тримання під вартою

1. За відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення слідчий за погодженням із відповідним прокурором або прокурор звертається до слідчого судді, судді апеляційного суду, Верховного Суду України з поданням про продовження строку нагляду міліції або тримання під вартою, про що повідомляє захисника, якщо він є у справі. У поданні зазначаються причини, у зв’язку з якими необхідно продовжити строк, і обґрунтування необхідності збереження цього запобіжного заходу, а також строк, необхідний для закінчення досудового слідства.

2. Якщо для ознайомлення обвинуваченого, стосовно якого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та його захисника з матеріалами кримінальної справи встановленого для цього строку виявилося недостатньо, слідчий за погодженням із відповідним прокурором або прокурор вносить подання судді апеляційного суду про продовження тримання під вартою на час ознайомлення обвинуваченого і його захисника з матеріалами справи. Якщо у справі беруть участь кілька обвинувачених, які тримаються під вартою, і хоча б одному з них строків, передбачених частиною сьомою статті 128 цього Кодексу, виявилося недостатньо для ознайомлення з матеріалами справи, то зазначене подання може бути внесено і стосовно того обвинуваченого або тих обвинувачених, які вже ознайомилися з матеріалами справи, якщо не відпала необхідність у застосуванні до нього або до них взяття під варту і відсутні підстави для обрання іншого запобіжного заходу та якщо немає можливості виділити справу в окреме провадження.

3. Подання про продовження строку нагляду міліції або тримання під вартою повинно бути подано до відповідного судді за місцем провадження досудового розслідування у строки, які є достатні для розгляду цього подання, до закінчення строку нагляду міліції або тримання під вартою.

4. Одержавши подання, слідчий суддя, суддя апеляційного суду, Верховного Суду України вивчає матеріали кримінальної справи, при необхідності опитує обвинуваченого, особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо вони з’явилися, після чого залежно від наявності до того достатніх підстав виносить постанову про продовження строку нагляду міліції чи тримання під вартою або відмовляє в його продовженні. Копія постанови про продовження строку тримання під вартою негайно надсилається адміністрації місця попереднього ув’язнення, а про продовження строку нагляду міліції - відповідному органу міліції та вручається обвинуваченому.

5. Постанова про продовження строку тримання під вартою повинна бути винесена до закінчення строку тримання особи під вартою.

6. На постанову слідчого судді, судді апеляційного суду обвинуваченим, його захисником чи законним представником, прокурором протягом трьох діб із дня її винесення може бути подана апеляція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови.