Глава 2 засади кримінального провадження

Стаття 7. Засади кримінального провадження

Засадами кримінального провадження є:

1) законність і дотримання принципу верховенства права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) повага честі і гідності особи, невтручання в її особисте і сімейне життя;

4) право людини на свободу і особисту недоторканність;

5) недоторканність житла і непорушність права власності;

6) таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;

7) презумпція невинуватості;

8) забезпечення всім особам, які беруть участь у справі, права на захист їхніх законних інтересів;

9) забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому і виправданому права на захист від обвинувачення;

10) свобода від обов’язку самовикриття, викриття членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

11) встановлення обставин у справі;

12) здійснення правосуддя виключно судами;

13) незалежність суддів, їх підкорення лише закону;

14) здійснення судочинства державною мовою;

15) змагальність у судовому розгляді та диспозитивність;

16) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

17) публічність;

18) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

19) безпосередність дослідження доказів;

20) об’єктивна оцінка доказів;

21) усність процесу;

22) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду;

23) забезпечення доведеності вини.

Стаття 8. Законність

1. Суб’єкти кримінального провадження зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, інших законів України та міжнародних договорів України.

2. Вироки, ухвали і постанови суду, постанови слідчого судді, судді, прокурора, слідчого, органу дізнання повинні ґрунтуватися на законі і бути обґрунтованими та вмотивованими.

3. Суд, встановивши, що положення цього Кодексу не узгоджуються з Конституцією України, застосовує Конституцію України, а в разі сумніву щодо відповідності положень цього Кодексу Конституції України зупиняє розгляд справи для одержання рішення Конституційного Суду України з цього питання.

4. Докази, які одержані судом, прокурором, слідчим, органом дізнання або особою, яка здійснює дізнання, незаконним шляхом, не можуть бути покладені в обґрунтування обвинувачення.

Стаття 9. Рівність учасників судового розгляду перед законом і судом

1. Підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий, захисник, потерпілий, прокурор, а також цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники у судовому розгляді мають рівні права щодо подання доказів, участі в їх дослідженні, заявлення клопотань та відстоювання інших процесуальних інтересів.

2. Будь-яке обмеження прав осіб - учасників кримінального провадження, а також встановлення для них привілеїв за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду і характеру занять, за мовними або іншими ознаками не допускається.

Стаття 10. Повага честі і гідності особи, її прав та законних інтересів

1. Суд, суддя, слідчий суддя, прокурор, слідчий, особа, яка здійснює дізнання, здійснюючи провадження та приймаючи рішення у кримінальній справі, зобов’язані поважати честь і гідність всіх осіб, що беруть участь у справі.

2. При виконанні слідчих, судових та інших дій забороняється принижувати честь і гідність особи, застосовувати катування, жорстоке чи нелюдське поводження, насильство, погрози, незаконно обмежувати права і законні інтереси особи.

Стаття 11. Недоторканність особи

1. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

2. Ніхто не може бути взятий під варту і триматися під вартою, поміщений до медичної установи для проведення експертизи, підданий примусовому заходу медичного чи виховного характеру інакше як за судовим рішенням в порядку і з підстав, передбачених цим Кодексом.

3. Ніхто не може бути затриманий, визнаний підозрюваним чи притягнутий як обвинувачений інакше як в порядку і з підстав, передбачених цим Кодексом.

4. Суд, прокурор, начальник місця попереднього ув’язнення або тримання затриманих зобов’язані негайно звільнити особу, яка незаконно позбавлена волі, незаконно поміщена до медичної чи спеціальної навчально-виховної установи, утримується під вартою понад строк, передбачений цим Кодексом.

Стаття 12. Недоторканність житла та майна, непорушність права власності, охорона таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання в особисте і сімейне життя

1. Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення у них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов’язаних з урятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення у них огляду чи обшуку може провадитися в іншому порядку, визначеному цим Кодексом.

2. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки встановлюються лише судом у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо в інший спосіб отримати інформацію неможливо.

3. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України, і в порядку, передбаченому цим Кодексом чи іншими законами України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених цим Кодексом чи іншими законами України, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

4. Зняття інформації з каналів зв’язку, застосовування інших технічних засобів отримання інформації здійснюється за судовим рішенням.

Стаття 13. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина

1. Суд, суддя, слідчий суддя, прокурор, слідчий, особа, яка здійснює дізнання, зобов’язані роз’яснювати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому, особі, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, їхнім законним представникам, потерпілому, його представнику, особі, яка звернулася із заявою про порушення провадження в кримінальній справі, особі, стосовно якої проводилася попередня перевірка чи закрито провадження в кримінальній справі, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, їхнім представникам, свідку, понятому, заставодавцю, перекладачу, експерту, спеціалісту їхні права та обов’язки, а також забезпечувати можливості для їх реалізації.

2. Особа, яка була незаконно засуджена, притягнута як обвинувачений, затримана чи взята під варту, стосовно якої незаконно проведено в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшук, виїмку, незаконно накладено арешт на майно та вчинено з порушенням закону інші процесуальні дії, які обмежують права громадян, підлягає поновленню в її правах. Майнова і моральна шкода, заподіяна особі порушенням її прав і свобод судом, прокурором, слідчим, особою, яка здійснює дізнання, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Стаття 14. Презумпція невинуватості і забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

3. Обов’язок доведення вини підозрюваного, обвинуваченого, підсудного покладається на особу, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - на потерпілого.

4. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, і на припущеннях.

5. Усі сумніви щодо доведеності вини вирішуються на користь підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Стаття 15. Забезпечення права на захист

1. Підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий мають право на захист, яке забезпечується правом бути вислуханим із приводу підозри чи обвинувачення, наданням їм можливості брати особисту участь у всіх стадіях провадження у справі та користуватися допомогою захисника з моменту затримання, визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення.

2. Право на захист забезпечується також особі, щодо якої ведеться провадження по застосуванню примусових заходів виховного чи медичного характеру.

3. Право на захист гарантується обов’язком суду, судді, слідчого судді, прокурора, слідчого, особи, яка здійснює дізнання, довести до відома підозрюваного, обвинуваченого, підсудного його права, передбачені цим Кодексом, роз’яснити їх та вжити заходів, які б забезпечили їм реальну можливість використати всі передбачені законом засоби захисту.

4. У випадках, передбачених цим Кодексом, підозрюваному, обвинуваченому та підсудному правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

5. Після використання усіх національних засобів захисту особа має право на звернення за захистом до Європейського суду з прав людини.

Стаття 16. Встановлення обставин у справі

1. Суд, суддя, слідчий суддя, прокурор, слідчий, орган дізнання, особа, яка здійснює дізнання, зобов’язані всебічно, повно і об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм правову оцінку і забезпечити законне та неупереджене вирішення справи.

2. При цьому прокурор, слідчий, орган дізнання, особа, яка здійснює дізнання, зобов’язані виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його покарання.

Стаття 17. Здійснення правосуддя тільки судом

1. Правосуддя у кримінальних справах в Україні здійснюється виключно судом.

2. Кожний обвинувачений та підсудний має право на розгляд його справи справедливим, незалежним і неупередженим судом, до підсудності якого вона віднесена законом.

3. Ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду і в порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 18. Незалежність суддів і підкорення їх тільки закону

1. Судді при здійсненні правосуддя незалежні, керуються лише Конституцією України, законами України, міжнародними договорами України, своєю правосвідомістю та внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному дослідженні усіх обставин кримінальної справи.

2. Слідчий суддя, суддя, суд при розгляді справи і прийнятті рішення не зв’язаний висновками органів досудового слідства чи думкою учасників судового розгляду.

3. Гарантії незалежності суддів встановлюються Конституцією та законами України. Будь-яке незаконне втручання в діяльність суддів при здійсненні правосуддя, а також вияв неповаги до суду тягнуть за собою передбачену законом відповідальність.

Стаття 19. Мова, якою здійснюється провадження в кримінальній справі

1. Провадження у кримінальних справах здійснюється державною мовою.

2. Підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому, особі, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, їхнім законним представникам, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, їхнім представникам, свідку, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, забезпечується право робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють. У стадії досудового розслідування та судового розгляду їм забезпечуються послуги перекладача.

3. Обвинувальний висновок та процесуальні рішення, якими закінчується розгляд справи по суті, вручаються підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому, особі, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у засвідченому перекладачем перекладі на їхню рідну мову або іншу мову, якою вони володіють. Інші слідчі і судові документи, вручення копій яких передбачено цим Кодексом, вручаються особам, що беруть участь у справі, у перекладі на їхню рідну мову або іншу мову, якою вони володіють, тільки за їхнім клопотанням.

Стаття 20. Змагальність та диспозитивність

1. Змагальність - самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту та особами, що беруть участь на боці кожної зі сторін, їхніх правових позицій, прав та законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

2. Розгляд усіх справ у судах відбувається на засадах змагальності сторін.

3. При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи відокремлені одна від одної і не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу.

4. Диспозитивність у кримінальному провадженні визначає можливість сторін вільно використовувати свої права в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

5. Обвинувачення в суді підтримує прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - потерпілий або його представник. Відмова прокурора від обвинувачення тягне за собою закриття провадження у справі, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

6. Захист підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного здійснює сам підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний, його захисник, а також його законний представник.

7. Прокурор, підсудний, його захисник і законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

8. Функція вирішення справи покладається на суд.

9. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав.

10. Обвинувачений, підсудний, потерпілий, особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суд вправі ініціювати процедуру примирення (медіації), про що інформувати посередника (медіатора).

Стаття 21. Публічність

1. Прокурор, слідчий, орган дізнання в межах своєї компетенції незалежно від думки окремих фізичних чи юридичних осіб зобов’язані почати провадження у справі у кожному випадку виявлення ознак злочину і вжити передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, захисту прав і законних інтересів потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, інших осіб, захисту інтересів суспільства і держави, виконати передбачені законом дії для встановлення і притягнення до відповідальності винуватого у вчиненні злочину чи реабілітації невинуватого.

2. Суд зобов’язаний в порядку, визначеному цим Кодексом, розглянути і вирішити кримінальну справу.

Стаття 22. Гласність і відкритість судового розгляду справи та повне фіксування судового процесу технічними засобами

1. Розгляд справи в суді здійснюється гласно. Ніхто не може бути позбавлений інформації про час і місце розгляду справи та про прийняте у ній рішення.

2. Розгляд справ у всіх судах відбувається відкрито. Присутні на відкритому судовому засіданні особи та учасники судового розгляду вправі робити письмові нотатки, вести стенограму, а також здійснювати фіксування процесу технічними засобами, якщо цим не порушуються права учасників судового розгляду. Використання в залі судового засідання стаціонарної апаратури для фіксування процесу, а також транслювання судового засідання допускається за дозволом суду.

3. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за судовим рішенням:

1) коли відкритий судовий розгляд справи може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;

2) у справах про злочини неповнолітніх та у справах про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, що не досягли віку кримінальної відповідальності;

3) у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи;

4) з метою запобігання розголошення відомостей про інтимні сторони життя особи чи таких даних, що принижують гідність особи.

4. Особисті нотатки, листи, записи особистих телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень можуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні, якщо суд не прийме рішення про їх дослідження у закритому судовому засіданні з урахуванням вимог пункту 4 частини третьої цієї статті.

5. Розгляд справи у закритому судовому засіданні здійснюється з додержанням усіх правил судочинства, встановлених цим Кодексом. Рішення про розгляд справи у закритому судовому засіданні може стосуватись всього судового розгляду чи окремих його частин. Вироки, ухвали і постанови, якими закінчується розгляд справи, у всіх випадках проголошуються відкрито.

6. У судовому засіданні здійснюється повне фіксування судового процесу технічними засобами.

Стаття 23. Безпосередність та усність дослідження доказів

1. Суд, суддя, слідчий суддя, прокурор, слідчий і особа, яка здійснює дізнання, зобов’язані безпосередньо дослідити докази, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

2. Показання осіб, яких допитують, як правило, даються в усній формі і фіксуються у протоколі, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - і за допомогою технічних засобів, що фіксують зображення чи звук. За бажанням особи, яку допитують, свої показання під час досудового розслідування вона може викласти власноручно у письмовій формі.

Стаття 24. Обов’язковість судових рішень, що набрали законної сили

1. Вирок, постанова і ухвала суду, що набрали законної сили, є обов’язковими і підлягають виконанню на всій території України.

2. Судові рішення у кримінальних справах стосовно особи, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, судді, слідчого судді, прокурора, слідчого, особи, яка здійснює дізнання, при провадженні в іншій кримінальній справі стосовно цієї особи щодо встановлених ними обставин та юридичної оцінки вчиненого.

3. Судові рішення, що набрали законної сили в цивільних, господарських, адміністративних справах, є обов’язковими для суду, судді, слідчого судді, прокурора, слідчого, особи, яка здійснює дізнання, при провадженні у кримінальній справі тільки з питання, чи мали місце подія, дія чи факт, але не щодо доведеності вини обвинуваченого чи підсудного.

Стаття 25. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суду, судді, слідчого судді, прокурора, слідчого і особи, яка здійснює дізнання

Сторони кримінального провадження, а також інші особи, прав і законних інтересів яких стосується процесуальне рішення чи процесуальна дія, у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, мають право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суду, судді, слідчого судді, прокурора, слідчого і особи, яка здійснює дізнання.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ СУБ’ЄКТИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ