Глава 14 забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у справі

Стаття 72. Поняття забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у справі

Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у справі, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, здоров’я, житла чи майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного здійснення правосуддя.

Стаття 73. Особи, які мають право на забезпечення безпеки

1. Особи, які беруть участь у справі, в разі наявності реальної загрози їхньому життю, здоров’ю, житлу чи майну мають право на забезпечення безпеки.

2. Право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав мають:

1) особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь у виявленні, попередженні, припиненні і розкритті злочину чи сприяла цьому;

2) потерпілий та його представник у кримінальній справі;

3) підозрюваний, обвинувачений, підсудний, їх захисники і законні представники;

4) цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином;

5) свідок;

6) судовий експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;

7) члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах 1-6 частини другої цієї статті, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального провадження.

3. Забезпечення безпеки здійснюється за заявою осіб, зазначених у частині другій цієї статті, або за їхньою згодою, крім випадків, коли така згода не є необхідною.

Стаття 74. Права та обов’язки осіб, щодо яких здійснюються заходи безпеки

1. Особи, взяті під захист, мають право:

1) подавати клопотання про вжиття додаткових заходів безпеки або про скасування встановлених заходів безпеки як частково, так і повністю;

2) знати про застосування щодо них конкретних заходів безпеки;

3) вимагати від органу дізнання, слідчого, прокурора, судді чи суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів;

4) оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність органів, які забезпечують безпеку, до відповідного органу вищого рівня, прокурора або суду.

2. Особи, взяті під захист, зобов’язані:

1) виконувати умови здійснення заходів безпеки і законні вимоги органів, які здійснюють заходи безпеки;

2) негайно інформувати зазначені органи про кожний випадок погрози або протиправних дій щодо них;

3) поводитися з майном та документами, виданими їм у тимчасове користування органом, який забезпечує безпеку, згідно з установленими правилами.

Стаття 75. Органи, які забезпечують безпеку

1. До органів, які забезпечують безпеку осіб, зазначених у статті 73 цього Кодексу, належать органи, які:

1) приймають рішення про застосування заходів безпеки;

2) здійснюють заходи безпеки.

2. Рішення про застосування заходів безпеки приймається органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею, судом, у провадженні яких знаходяться кримінальні справи про злочини, у розслідуванні чи судовому розгляді яких брали або беруть участь особи, зазначені у статті 74 цього Кодексу, а також органом (підрозділом), що здійснює оперативно-розшукову діяльність, щодо осіб, які брали участь або сприяли у виявленні, попередженні, припиненні і розкритті злочинів.

3. Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи Служби безпеки України або органи внутрішніх справ.

4. Заходи безпеки щодо військовослужбовців здійснюються також командирами військових частин.

5. Забезпечення безпеки осіб, які перебувають в установах виконання покарань, здійснюється органами і установами виконання покарань.

6. Безпека осіб, яких беруть під захист, якщо кримінальні справи знаходяться у провадженні прокуратури або суду, здійснюється за їхнім рішенням відповідно органами Служби безпеки, органами внутрішніх справ чи органами і установами виконання покарань.

Стаття 76. Підстави і приводи для вжиття заходів забезпечення безпеки

1. Підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки осіб, зазначених у статті 73 цього Кодексу, є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їхньому життю, здоров’ю, житлу чи майну.

2. Приводом для вжиття заходів забезпечення безпеки учасників кримінального провадження, членів їхніх сімей та близьких родичів може бути:

1) заява учасника кримінального провадження, члена його сім’ї або близького родича;

2) звернення керівника відповідного органу;

3) отримання інформації про наявність загрози життю, здоров’ю, житлу чи майну зазначених осіб.

Стаття 77. Порядок вирішення питання про застосування заходів безпеки

Особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя або суд, одержавши заяву чи повідомлення про загрозу безпеці особи, зазначеної у частині другій статті 73 цього Кодексу, зобов’язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше ніж три доби, а у невідкладних випадках - негайно прийняти рішення про застосування або відмову в застосуванні заходів безпеки. Відповідно до свого рішення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов’язковою для виконання зазначеними органами. Особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя або суд у відповідній постанові або ухвалі можуть вказати перелік заходів, які необхідно застосувати для забезпечення безпеки осіб. Цей перелік не є вичерпним для органу, якому доручається здійснювати заходи безпеки.

Стаття 78. Порядок застосування заходів безпеки

1. Орган, якому доручено здійснювати заходи безпеки, встановлює перелік необхідних заходів і способів їх реалізації, керуючись при цьому як постановою чи ухвалою про застосування заходів безпеки, так і конкретними обставинами і необхідністю усунення існуючої загрози. Про заходи безпеки, умови їх здійснення та правила користування майном або документами, виданими з метою забезпечення безпеки, повідомляється особа, взята під захист.

2. У разі наявності в заяві (повідомленні) про загрозу безпеці особи, зазначеної у частині другій статті 73 цього Кодексу, відомостей про злочин суд або суддя передає заяву (повідомлення) за належністю прокурору, а особа, яка здійснює дізнання, слідчий за наявності пістав направляють матеріали перевірки заяву (повідомлення) прокурору для порушення провадження в кримінальній справі.

3. Про прийняте рішення негайно повідомляється заявника.

4. Орган, який здійснює заходи безпеки, письмово інформує орган дізнання, слідчого, прокурора, суд або суддю, в провадженні якого перебуває кримінальна справа, про вжиті заходи та їх результати.

Стаття 79. Нерозголошення відомостей про особу, щодо якої здійснюються заходи безпеки

1. Щодо осіб, взятих під захист, разом з іншими заходами безпеки, передбаченими законами України, можуть здійснюватися такі процесуальні заходи безпеки:

1) забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

2) закритий судовий розгляд.

2. Нерозголошення відомостей про особу, взяту під захист, може забезпечуватися шляхом обмеження відомостей про неї в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та журналах судових засідань. Особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя, суд прийнявши рішення про застосування заходів безпеки, виносить мотивовану постанову, ухвалу про заміну прізвища, імені, по батькові особи, взятої під захист, на псевдонім та про зміну інших анкетних даних, що містять інформацію про особу. Надалі у процесуальних документах зазначається лише псевдонім, а справжні прізвище, ім’я, по батькові (рік, місяць і місце народження, сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання та інші анкетні дані, що містять інформацію про особу, яка перебуває під захистом) вказуються лише у постанові (ухвалі) про заміну анкетних даних. Ця постанова (ухвала) до матеріалів справи не додається, а зберігається окремо в органі, в провадженні якого перебуває кримінальна справа.

3. У разі заміни прізвища особи, взятої під захист, на псевдонім із матеріалів справи вилучаються протоколи слідчих дій та інші документи, в яких зазначено достовірні відомості про цю особу, і зберігаються окремо, а до матеріалів справи додаються копії цих документів із заміною справжнього прізвища на псевдонім.

4. Відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, є інформацією з обмеженим доступом. На документи, що містять таку інформацію, не поширюються правила, передбачені пунктами 3, 13, 14 частини другої статті 49, статтями 291, 293, 296 і 334 цього Кодексу. Такі документи можуть бути пред’явлені для ознайомлення лише прокурору, судді, суду, яким надано право на ознайомлення з інформацією з обмеженим доступом.

Стаття 80. Підстави, приводи і порядок скасування заходів безпеки

1. Заходи безпеки можуть бути скасовані особою, в провадженні якої перебуває справа, у зв’язку з:

1) закінченням строку конкретного заходу безпеки;

2) усуненням загрози життю, здоров’ю, житлу і майну осіб, взятих під захист;

3) систематичним невиконанням особою, взятою під захист, законних вимог органів, що здійснюють заходи безпеки, якщо ця особа письмово була попереджена про можливість такого скасування.

2. Приводом для скасування заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їхніх сімей та близьких родичів може бути:

1) заява учасника кримінального судочинства, члена його сім’ї або близького родича, щодо якого були застосовані заходи безпеки, або заява законних представників цих осіб у випадках, передбачених законом;

2) отримання достовірної інформації про усунення загрози життю, здоров’ю, житлу і майну зазначених осіб.

3. За наявності підстав для скасування заходів забезпечення безпеки особою, яка здійснює дізнання, слідчим, прокурором, суддею, судом виноситься мотивована постанова чи ухвала про їх скасування.

4. Про скасування заходів безпеки письмово протягом доби повідомляється особі, щодо якої були застосовані ці заходи.

Стаття 81. Оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування

1. Постанова органу дізнання або слідчого про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування може бути оскаржена відповідному прокурору чи до слідчого судді за місцем розслідування справи чи знаходження органу, що здійснює досудове розслідування справи, а якщо таку постанову винесено прокурором - прокурору вищого рівня чи до слідчого судді.

2. Слідчий суддя негайно розглядає скаргу і матеріали справи, при необхідності вислуховує особу, яка провадить дізнання, слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про застосування заходів безпеки або про їх скасування чи про відмову в цьому.

3. На постанову слідчого судді про відмову в задоволенні скарги протягом трьох діб із дня її винесення може бути подана апеляція.