Глава 13. Свідок, судовий експерт, спеціаліст, понятий, перекладач

Стаття 67. Свідок

1. Свідком є особа, про яку є дані, що їй відомі або можуть бути відомі обставини, які підлягають доказуванню у справі, і викликана на допит особою, яка здійснює дізнання, слідчим, суддею чи судом.

2. Не можуть бути допитані:

1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача - про обставини, які стали відомі йому при наданні правової допомоги підзахисному або довірителю;

2) особа, яка згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не може правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них;

3) особа, яка у відповідності зі статтею 79 цього Кодексу дає показання під псевдонімом, - в частині, що стосується дійсних даних про її особу;

4) особа, яка має відомості про дійсні дані про особу свідка, який у відповідності зі статтею 79 цього Кодексу дає показання під псевдонімом, - щодо цих даних;

5) особа, яка є священнослужителем - з приводу того, що було їй довірено віруючим на сповіді, якщо вона не звільнена від обов’язку зберігати таємницю сповіді особою, що довірила їй ці відомості;

6) особа, яка безпосередньо здійснює оперативно-розшукову діяльність, у тому числі із застосуванням технічних засобів, - про джерела одержання доказів у конкретній кримінальній справі. У разі необхідності може бути викликаний та допитаний керівник оперативного підрозділу, що здійснював ці оперативно-розшукові заходи.

3. Відмовитись давати показання як свідки також мають право:

1) близькі родичі підозрюваного, обвинуваченого, коло яких визначається законом;

2) особа, яка своїми показаннями викривала б у вчиненні злочину себе чи близьких родичів;

3) народний депутат України - про обставини, які стали йому відомі у зв’язку зі здійсненням ним депутатських повноважень.

4. Не можуть без їхньої згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника.

5. Особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, суддя, суд перед допитом осіб, зазначених у частинах другій, третій і четвертій цієї статті, зобов’язані роз’яснити їм право відмовитись давати показання, про що зазначається в протоколі допиту чи в журналі судового засідання.

6. Свідок має право:

1) у випадках, передбачених частинами другою, третьою і четвертою цієї статті, відмовитися від дачі показань;

2) на правову допомогу адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

3) користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє, у разі необхідності користуватися безоплатно за рахунок держави послугами перекладача;

4) заявляти відвід перекладачу;

5) знати, у зв’язку з чим і у якій справі він допитується;

6) під час досудового розслідування власноручно викладати свої показання в протоколі допиту з дозволу особи, яка здійснює дізнання, слідчого;

7) користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам’яті;

8) знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;

9) подавати скарги прокурору на рішення, дії чи бездіяльність особи, яка здійснює дізнання, слідчого;

10) одержувати відшкодування витрат, пов’язаних із викликом для дачі показань;

11) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

7. Свідок зобов’язаний:

1) з’являтися за викликом особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з’явитися за викликом - заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки особу, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, суд;

2) без дозволу особи, яка здійснює дізнання, слідчого не розголошувати дані дізнання і досудового слідства, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням його обов’язків у даній справі;

3) давати показання про відомі йому обставини, які відносяться до справи.

8. За відмову дати показання свідок, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою і четвертою цієї статті, несе кримінальну відповідальність за статтею 385, а за дачу завідомо неправдивих показань - за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Стаття 68. Судовий експерт

1. Судовим експертом є особа, яка має спеціальні знання і якій в порядку, встановленому цим Кодексом, доручається шляхом дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, дати висновки з питань, що виникають під час її розслідування або судового розгляду і стосуються спеціальних знань цієї особи.

2. Судовий експерт зобов’язаний:

1) з’являтися за викликом особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду; у разі неможливості з’явитися за викликом у призначений строк він зобов’язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки особу, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, суддю, суд.

2) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених статтями 82 і 89 цього Кодексу;

3) провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання;

4) на вимогу особи, яка здійснює дізнання, слідчого дати письмові, а судді, суду - усні пояснення щодо висновку;

5) забезпечувати під час проведення дослідження збереження об’єкта експертизи, а в разі проведення досліджень, пов’язаних із повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, - отримати на це письмовий дозвіл особи чи органу, які призначили експертизу;

6) повідомити особу або орган, які призначили експертизу, про неможливість її проведення через відсутність необхідних у нього знань або без залучення інших експертів та відмовитися від дачі експертного висновку з питань, по яких він не має достатніх спеціальних знань або дослідження яких виходить за межі його компетенції;

7) у разі прийняття постанови слідчого або ухвали суду про припинення проведення експертизи на їхню вимогу надати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи;

8) не розголошувати без дозволу особи, яка здійснює дізнання, слідчого дані дізнання і досудового слідства, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням його обов’язків.

3. Судовий експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, порушувати клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі ним висновку;

2) вказувати в акті судової експертизи на виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

3) у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу завдання заявляти клопотання щодо їх уточнення;

4) за дозволом особи чи органу, які призначили експертизу, бути присутнім під час проведення процесуальних дій і ставити питання, необхідні для проведення експертизи, особам, які беруть участь у цих діях;

5) подавати скарги на рішення, дії чи бездіяльність особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

6) отримувати відшкодування витрат у зв’язку з викликом, а також отримувати винагороду за проведення експертизи, якщо її виконання не є його службовим обов’язком;

7) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

4. Судовий експерт не має права самостійно збирати матеріали для експертного дослідження, а також передовіряти проведення дорученої йому експертизи іншій особі.

5. За відмову без поважних причин дати висновок судовий експерт несе кримінальну відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу України, а за дачу завідомо неправдивого висновку - за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Стаття 69. Спеціаліст

1. У разі необхідності для участі у проведенні процесуальної дії може бути залучений спеціаліст. Виклик спеціаліста є обов’язковим для керівника підприємства, установи чи організації, де працює спеціаліст. У разі відмови або ухилення спеціаліста від виконання своїх обов’язків особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суддя, суд повідомляють про це адміністрацію підприємства, установи чи організації за місцем роботи спеціаліста для відповідного реагування.

2. Спеціалістом є особа, яка володіє відповідними науковими, технічними чи іншими спеціальними знаннями чи навичками, використовуючи які надає особі, яка здійснює дізнання, слідчому, прокурору, слідчому судді, судді чи суду допомогу у виявленні і з’ясуванні доказового значення окремих фактів, проведенні й оформленні процесуальних дій.

3. Перед початком процесуальної дії, в якій бере участь спеціаліст, особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суддя, суд пересвідчуються в особі та компетентності спеціаліста, з’ясовують його стосунки з обвинуваченим (підсудним) і потерпілим та роз’яснюють спеціалістові його права і обов’язки. Про виконання цих вимог зазначається у протоколі слідчої дії чи журналі судового засідання.

4. На вимогу особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, судді чи суду, а також за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, його законного представника і захисника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, їхніх представників спеціаліст дає усні чи письмові консультації з питань, що потребують спеціальних знань, сприяє особі, яка здійснює дізнання, слідчому, прокурору, судді, суду у виявленні, закріпленні, вилученні доказів, застосуванні технічних засобів, дає пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при досудовому розслідуванні і судовому розгляді справи.

5. Спеціаліст зобов’язаний:

1) з’являтися за викликом особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, судді чи суду, а в разі неможливості з’явитися за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки особу, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, суддю чи суд;

2) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених статтями 82 і 89 цього Кодексу;

3) брати участь у провадженні процесуальної дії, використовуючи свої спеціальні знання і навички для сприяння у виявленні, закріпленні і вилученні доказів, звертати увагу особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, судді чи суду на обставини, пов’язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів;

4) без дозволу особи, яка здійснює дізнання, слідчого не розголошувати дані дізнання і досудового слідства, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням його обов’язків.

6. Спеціаліст має право:

1) звертатися з дозволу особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, суду із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні процесуальної дії;

2) робити заяви, пов’язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів;

3) знайомитися з протоколом процесуальної дії і висловлювати свої зауваження щодо його змісту;

4) у порядку, встановленому чинним законодавством, одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із викликом до органів дізнання, досудового слідства чи суду, якщо її виконання не є його службовим обов’язком;

5) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 70. Понятий

1. Понятим є незаінтересована в справі особа, яка залучається під час проведення дізнання чи досудового слідства для посвідчення ходу виконання та результатів процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Понятими не можуть бути:

1) неповнолітні;

2) особи, визнані недієздатними чи обмежено дієздатними;

3) особи, стан яких унеможливлює реальне сприйняття процесуальних дій, що мають виконуватися;

4) особи, які перебувають у службових, родинних, чи інших близьких стосунках із суб’єктами кримінального провадження.

3. У виконанні процесуальної дії повинні брати участь не менше двох понятих. Перед виконанням дії особа, яка здійснює дізнання, слідчий роз’яснюють понятим їхні права та обов’язки.

4. Понятий має право:

1) робити з приводу процесуальної дії, проведеної за його участю, зауваження і заяви, які підлягають занесенню до протоколу;

2) знайомитися з протоколом процесуальної дії;

3) одержувати відшкодування витрат, пов’язаних із участю в кримінальному провадженні;

4) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

5. Понятий зобов’язаний:

1) своїм підписом посвідчувати відповідність записів у протоколі виконаним діям;

2) не розголошувати без дозволу особи, яка здійснює дізнання, слідчого дані, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків понятого.

6. У разі необхідності понятий може бути допитаний як свідок про обставини, пов’язані з процесуальною дією, яка виконувалася за його участю.

7. Відбір понятих здійснюється суб‘єктами кримінального провадження на місці проведення слідчої дії, вільно, з урахуванням обмежень, встановлених даною статтею.

Стаття 71. Перекладач

1. Перекладачем є особа, яка вільно володіє державною мовою та іншою мовою, знання якої необхідне для усного і письмового перекладу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухим чи німим.

2. Про призначення у справі перекладача особа, яка здійснює дізнання, слідчий, слідчий суддя і суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.

3. Перекладач має право:

1) ставити питання з метою уточнення перекладу;

2) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, та журналом судового засідання і вносити на них зауваження з приводу перекладу;

3) відмовитись від участі в справі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, або технікою спілкування з глухим чи німим;

4) одержувати винагороду за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов’язаних із викликом до органів дізнання, досудового слідства чи суду у порядку, встановленому законом;

5) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

4. Перекладач зобов’язаний:

1) з’являтися за викликом особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, суду; в разі неможливості з’явитися за викликом у призначений строк він зобов’язаний заздалегідь повідомити їх про причини неможливості явки;

2) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених статтями 82 і 89 цього Кодексу;

3) здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом у протоколі слідчої дії, проведеної за його участю, а в процесуальних документах, які вручаються відповідним особам, - в перекладі на їхню рідну мову;

4) без дозволу особи, яка здійснює дізнання, слідчого не розголошувати дані дізнання і досудового слідства.

5. Перед початком процесуальної дії особа, яка здійснює дізнання, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суддя чи суд пересвідчуються в особі і компетентності перекладача, з’ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, потерпілим і роз’яснюють його права і обов’язки, про що зазначається в протоколі слідчої дії чи журналі судового засідання.

6. За відмову виконати покладені на нього обов’язки перекладач несе кримінальну відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу України, а за завідомо неправильний переклад - за статтею 384 Кримінального кодексу України.