Глава 12 законний представник, представник у кримінальній справі, заставодавець

Стаття 61. Законний представник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого

1. Законний представник залучається до участі в справі для захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, потерпілого, якщо вони є неповнолітніми або у встановленому порядку визнані недієздатними чи обмежено дієздатними.

2. Як законні представники у справі можуть брати участь батьки, а якщо їх немає - інші повнолітні близькі родичі, опікуни, піклувальники, представники органів опіки і піклування, представники установ і організацій, на піклуванні яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.

3. Законні представники підозрюваного, обвинуваченого, підсудного беруть участь у справі разом із ним, а законний представник потерпілого - як поряд із ним, так і замість нього.

4. Про залучення до участі в справі законного представника особа, яка здійснює дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу, про що повідомляють його і роз’яснюють йому права та обов’язки.

5. У разі, якщо дії та інтереси законного представника суперечать законним інтересам особи, яку він представляє, за постановою особи, яка здійснює дізнання, слідчого, судді чи за ухвалою суду такий законний представник замінюється іншим із числа осіб, зазначених у частині другій цієї статті.

Стаття 62. Права та обов’язки законного представника

1. Законний представник має право:

1) знати про виклик особи, яку він представляє, до органу дізнання, особи, яка здійснює дізнання, слідчого, слідчого судді, судді, суду;

2) бути присутнім при виконанні слідчих дій, які проводяться за участю особи, яку він представляє;

3) за дозволом особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, суду, в провадженні яких знаходиться справа, мати побачення з особою, яку він представляє, якщо вона утримується під вартою;

4) здійснювати процесуальні права, які цим Кодексом надаються особі, яку він представляє, крім права давати показання та звертатись до суду з останнім словом;

5) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

2. Законний представник зобов’язаний законними засобами відстоювати права, свободи і законні інтереси особи, яку представляє.

3. Законний представник зобов’язаний з’являтися за викликом особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, суду. У разі неможливості з’явитися за викликом у призначений строк він зобов’язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки особу, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, суд, суддю, слідчого суддю.

4. Законний представник зобов’язаний не перешкоджати встановленню обставин у справі шляхом примушування свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого чи інших осіб до відмови від давання показань або до завідомо неправдивих показань, судового експерта або перекладача до відмови від виконання покладених на них обов’язків, судового експерта - до завідомо неправдивого висновку, перекладача - до завідомо неправильного перекладу, іншим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування справи. Він також повинен дотримуватися встановленого порядку при розслідуванні і судовому розгляді справи.

5. Законний представник може бути допущений до участі в справі як цивільний позивач чи цивільний відповідач. У цих випадках він одночасно має права і несе обов’язки законного представника і, відповідно, цивільного позивача чи цивільного відповідача.

Стаття 63. Представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача

1. Як представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача можуть брати участь особи, які мають право бути захисником відповідно до вимог цього Кодексу, повнолітні близькі родичі та інші особи, участь яких у справі фіксується постановою особи, яка здійснює дізнання, слідчого, слідчого судді, судді чи ухвалою суду.

2. Підставою для участі представника у справі є договір доручення, укладений ним із потерпілим, цивільним позивачем чи цивільним відповідачем. Договір доручення на участь у справі дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, тих процесуальних дій, перелік яких спеціально обумовлений у договорі. Оригінал договору доручення долучається до справи.

3. Як представники неповнолітнього, недієздатного чи обмежено дієздатного потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача без спеціального на те доручення допускаються їхні батьки, а якщо їх немає - інші близькі родичі, усиновителі, опікуни, піклувальники, представники установ чи організацій, на піклуванні яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. Як представники юридичних осіб без спеціального на те доручення допускаються їхні керівники, заступники керівників, а за їхнім дорученням - штатні співробітники чи інші особи.

4. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач вправі у будь-який момент провадження у справі відмовитися від представника, за винятком випадків, передбачених статтею 65 цього Кодексу.

Стаття 64.Обов’язкова участь представника потерпілого – фізичної особи

1. Участь представника потерпілого – фізичної особи у справі є обов’язковою, якщо потерпілий:

1) є неповнолітнім;

2) через свої психічні або фізичні вади (німий, глухий, сліпий тощо) не може самостійно реалізувати право на захист своїх законних інтересів.

2. У випадках, передбачених законом, участь представника забезпечується безоплатно за рахунок держави.

Стаття 65. Права та обов’язки представника потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача

1. Представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача вправі відмовитись від виконання своїх обов’язків за договором доручення, але не пізніше початку судового розгляду.

2. Представник користується процесуальними правами, які надаються цим Кодексом особі, яку він представляє. Підтримати цивільний позов, відмовитись від нього, визнати його і укласти мирову угоду представник позивача чи відповідача може за наявності спеціального доручення.

3. Представник зобов’язаний законними засобами відстоювати права і законні інтереси особи, яку представляє.

4. Представник зобов’язаний з’являтися за викликом особи, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, суду. У разі неможливості з’явитися за викликом у призначений строк він зобов’язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки особу, яка здійснює дізнання, слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, суду.

5. Представник зобов’язаний не перешкоджати встановленню обставин у справі шляхом примушування свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого до відмови від показань або до дачі завідомо неправдивих показань, судового експерта або перекладача до відмови від виконання покладених на них обов’язків, судового експерта - до завідомо неправдивого висновку, перекладача - до завідомо неправильного перекладу, іншим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування справи. Він також повинен дотримуватись встановленого порядку при розслідуванні і судовому розгляді справи.

Стаття 66. Заставодавець

1. Заставодавцем є фізична або юридична особа, яка в порядку, передбаченому статтею 126 цього Кодексу, внесла заставу для забезпечення належної поведінки особи, щодо якої застосовано цей запобіжний захід, виконання нею зобов’язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу особи, яка проводить дізнання, слідчого, слідчого судді, судді, суду та явки за викликом до органу розслідування та суду. Не може бути заставодавцем юридична особа, яка фінансується з державного чи місцевого бюджету, з державною формою власності чи в статутному капіталі якої є частка держави.

2. Заставодавець, а у випадку, коли заставодавцем виступає юридична особа, - його представник, має право:

1) знати суть обвинувачення та підстави обрання запобіжного заходу;

2) бути присутнім при розгляді справи в суді;

3) давати пояснення і брати участь у судових дебатах щодо питань, які стосуються запобіжного заходу і питань про повернення застави;

4) подавати скарги на рішення суду про зарахування застави до доходу держави, винесене в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 125 цього Кодексу.