1.5. Категорії міфічних істот15

Прапредки, першопредки, прабатьки – звичайно у міфологіях представлені як прабатьки родів і племен, вони моделюють родову спільноту як соціальну групу, що протистоїть іншим спільнотам і природним силам. В архаїчних міфологіях (класичний приклад – австралійська) першопредки строго "приписані" до міфічного "раннього" часу; їхні мандрівки і дії визначають рельєф місцевості, соціальні інститути, звичаї й обряди, увесь сучасний стан світу, тобто оповідь про них має парадигматичний характер.

Тотемні предки, якщо роди мають тотемом ту або іншу тварину, часто виступають в образі істот подвійної, зооантропоморфної природи. Вмираючи, самі першопредки можуть перетворюватися в природні предмети або у тварин, а також у духів. Надтотемний предок, "загальний батько", може розвитися в образ боготворця, а жіночі першопредки беруть участь у формуванні образу богині-матері, яка втілює родильне начало і земну родючість. Першопредка іноді ототожнюють з першою людиною або первинною антропоморфною істотою, із частин якої створюється Всесвіт. Проте першопредків не треба плутати з мертвими старшими родичами, тобто предками, що жили вже в емпіричний час і виступають часто об’єктом сімейного культу.

Культурні герої – міфічні персонажі, що здобувають або вперше створюють для людей різноманітні предмети культури (вогонь, культурні рослини, знаряддя праці), навчають їх мисливській справі, обробленню землі, ремеслам, мистецтвам, уводять соціальні і релігійні інститути, ритуали і свята, шлюбні правила та ін. (грецький Тріптолем).

Через недиференційованість уявлень про природу і культуру в первісній свідомості культурним героям часто приписується участь у загальній світобудові, виловлюванні землі з первинного океану і відділенні неба від землі, у встановленні небесних світил, врегулюванні зміни дня і ночі, пір року, припливу і відливу, участь у формуванні і вихованні перших людей. У найбільш архаїчних версіях міфів культурні герої добувають готові блага культури, а часом і елементи природи шляхом простої знахідки або викрадення в початкового хранителя (так діють полінезійський Мауї, палеоазіатський Ворон, старогрецький Прометей та ін.).

Культурні герої-деміурги (ці образи виникають пізніше) виготовляють культурні і природні об’єкти (елементи світобудови, людей, перші знаряддя праці й ін.) за допомогою гончарних, ковальських та інших інструментів (див. чудесні ковалі на зразок грецького Гефеста або фінського Ільмарінена, чудесні ковалі в африканських міфологіях та ін.). На пізній стадії міфотворчості культурні герої також виступають борцями з чудовиськами, із хтонічними, демонічними силами природи, що представляють початковий хаос і заважають упорядкованому світовому устрою. У цьому випадку культурні герої набувають богатирських рис (див. Геракл, Персей, Тесей та ін.). Культурний герой еволюціонує як до образу бога-творця (як і першопредок), так і епічного героя.

Культурний герой, особливо в архаїчних міфологіях (наприклад, в аборигенів Океанії й Америки), іноді є одним із братів, особливо часто одним із братів-близнюків. Брати-близнюки (персонажі близнючного міфу) або допомагають один одному (особливо в боротьбі з чудовиськами), або ворогують між собою, або один із них (негативний варіант) безуспішно наслідує іншого у справах творення і самовільно або мимоволі стає причиною появи різноманітних негативних природних об’єктів і явищ (шкідливих рослин і тварин, гористого ландшафту, води, смерті).

Трікстер. Від культурного героя ніби відгалужується образ первісного шахрая – трікстера, що є або його братом, або його "другою особою" (у такому випадку йому приписуються і культурні діяння, і дурисвітські витівки, наприклад, індійський Ворон, Койот та ін.). Трікстер поєднує риси демонізму і комізму. Він не тільки безуспішно наслідує або заважає культурному герою, але чинить підступні і кумедні витівки з метою задоволення голоду або похоті. Якщо від культурного героя шлях лежить до героя епічного, то від трікстера – до хитруна казки про тварин (наприклад лиса; див. також чорт в гуцульських оповіданнях про сотворення світу).

Духи – міфологічні істоти, що перебувають у постійній взаємодії з людиною. Відомі духи – покровителі людини, родові духи, духи предків, духи хвороб, шаманські духи-помічники і духи-господарі, що репрезентують різноманітні об’єкти, ділянки, сили природи. З уявленням про духів пов’язане вірування про душу або душі як духовного "двійника" або "двійників" людини. Духи фігурують у численних міфах і міфологічних (демонологічних) оповіданнях. Такі оповідання у формі фабулятів і меморатів фіксують нібито реальні, невигадані і сучасні, теперішні "випадки" зустрічей та контактів конкретних людей з духами. Уявлення про духів брали участь у формуванні образів богів. У розвинутих міфологіях образи богів і духів співіснують, але духи належать до нижчих рівнів міфологічної системи (до демонології).

Боги – могутні надприродні істоти, є найважливішими персонажами в розвинутих релігійних міфологіях. У образі богів зливаються риси культурних героїв-деміургів, покровителів обрядів ініціації, різноманітних духів; творчі функції сполучаться з керуванням окремими силами природи і космосу загалом, керуванням життям природи і людства. Уявлення про верховне божество політеїстичного пантеону еволюціонує у вищих релігіях до монотеїстичного образу єдиного бога-творця і володаря всесвіту.