Загальний огляд міфологічних тем і мотивів

Порівняльно-історичне вивчення широкого кола міфів дало змогу встановити, що в міфах різних народів світу – при надзвичайному їхньому різноманітті – ціла низка основних тем і мотивів повторюється.

До числа найдавніших і примітивна міфів належать, мабуть, міфи про тварин. Найелементарніші з них представляють собою лише наївне пояснення окремих ознак тварин. Глибоко архаїчні міфи про походження тварин від людей (таких міфів дуже багато, наприклад, в австралійців) чи міфологічні уявлення про те, що люди колись були тваринами. Уявлення про зооантропоморфних предків поширені у тих же австралійців, вони позначені тотемічними рисами. Міфи про перетворення людей у тварин і в рослини відомі чи не всім народам земної кулі. Широко відомі давньогрецькі міфи про гіацинта, нарциса, кипариса, лаврове дерево (дівчина німфа Дафна), про павука Арахну та ін.

Дуже давні міфи про походження сонця, місяця, зірок (солярні міфи, місячні міфи, астральні міфи). В одних міфах вони нерідко зображені людьми, які колись жили на землі і з якоїсь причини піднялися на небо, в інших – створення сонця (не уособленого) приписане якійсь надприродній істоті.

Центральну групу міфів, принаймні в народів з розвинутими міфологічними системами, становлять міфи про походження світу, всесвіту (космогонічні міфи) і людини (антропогонічні міфи). У культурно відсталих народів мало космогонічних міфів. Так, в австралійських міфах лише зрідка натрапляємо на ідею про те, що земна поверхня колись мала інший вигляд, але питання, як з'явилися земля, небо та ін., не ставиться. Про походження людей говориться в багатьох австралійських міфах. Але мотиву створення тут немає: йдеться або про перетворення тварин у людей, або виступає мотив "дороблення". У народів більш культурних з'являються розвиті космогонічні й антропогонічні міфи. Дуже типові міфи про походження світу і людей відомі у полінезійців, північноамериканських індіанців, у народів Стародавнього Сходу та Середземномор'я. У цих міфах виділяються дві ідеї – ідея сотворення й ідея розвитку. За одними міфологічними уявленнями ("креаційними", заснованими на ідеї сотворення), світ створений якоюсь надприродною істотою – богом-творцем, деміургом, великим чаклуном та ін., за іншими ("еволюційними") – світ поступово розвився з якогось первісного безформного стану – хаосу, мороку або з води, яйця та ін.

Звичайно в космогонічні міфи вплітаються і теогонічні сюжети – міфи про походження богів і антропогонічні міфи – про походження людей. У числі широко поширених міфологічних мотивів – міфи про чудесне народження, про походження смерті; порівняно пізно виникли міфологічні уявлення про загробний світ, про долю.

До космогонічних міфів близькі також есхатологічні міфи (що зустрічаються лише на порівняно високому ступені розвитку міфології) – розповіді-пророцтва про "кінець світу" (розвинуті есхатологічні міфи відомі у стародавніх майя та ацтеків, в іранській міфології, в християнстві, в германо-скандинавської міфології, в талмудичному юдаїзмі, в ісламі).

Особливе і дуже важливе місце займають міфи про походження і введення тих чи інших культурних благ: добування вогню, винахід ремесел, землеробства, а також встановлення серед людей певних соціальних інститутів, шлюбних правил, звичаїв та обрядів. Їх введення зазвичай приписують культурним героям (в архаїчних міфологіях цей образ ще важко відділити від міфологічного образу тотемічних предків, у міфологічних системах ранньокласових спільнот він нерідко зливається з образами богів, а також героїв історичних переказів).

До міфів про культурних героїв близькі (фактично складаючи їх різновид ) близнючні міфи (де образ культурного героя наче роздвоюється: це два брати-близнюки, наділені протилежними рисами: один добрий, інший злий, один робить все добре, вчить людей корисного, інший тільки псує і пустує).

У міфологіях розвинених аграрних народів істотне місце займають календарні міфи, символічно відтворюючи природні цикли. Аграрний міф про бога, який помирає і потім воскресає, дуже добре відомий у міфології Стародавнього Сходу, хоча найраніша форма цього міфу зародилася ще на ґрунті первісного мисливського господарства (міф про звіра, який умирає і воскресає). Так народилися міфи про Осіріса (Давній Єгипет), Адоніса (Фінікія), Аттіса (Мала Азія), Діоніса (Фракія, Греція) та ін.

На ранніх стадіях розвитку міфи здебільшого примітивні, короткі, елементарні за змістом, позбавлені суцільної фабули. Пізніше, зі структуризацією суспільства, поступово створюються складніші міфи, різні за походженням міфологічні образи і мотиви переплітаються, міфи перетворюються на розгорнуті розповіді, зв'язуються один з одним, утворюючи цикли.

Порівняльне вивчення міфів різних народів показує, що, по-перше, дуже подібні міфи часто існують у різних народів у різних частинах світу, і, по-друге, що саме коло тем, сюжетів, охоплених у міфах, – питання походження світу, людини, культурних благ, соціального устрою, таємниць народження і смерті та ін. – торкається широкого, буквально "глобального", кола засадничих питань світобудови. Міфологія виступає перед нами вже не як сума або навіть система "наївних" оповідань древніх. Більш поглиблений підхід до цього феномену неминуче призводить до постановки проблеми, що ж таке Міфологія? Відповідь не проста..."⁸