60. Поняття економічної розвідки в зед

Економічна розвідка – це добування, збір і вивчення даних про економічну, політичну обстановку, характер дій і наміри, ймовірну або фактичну структуру ЗЕД, а також перспективи її розвитку в окремих країнах.

Економічна розвідка виникла ще до нашої ери. Араби 4 століття полювали за секретами грецького вогню. Основними об’єктами економічної розвідки були секрети китайського фарфору і шовку.

Вперше в світі економічна розвідка як система була запропонована флорентійськими купцями – банкірами в 14 ст.

Під час економічної розвідки використовувалися довідкові листи у формі розвідувальних описів.

Основним засновникам розвідувальних описів був Вільям Петті. Він першим започаткував основи макроекономіки і пояснив шляхи її використання для економічної розвідки.

Найбільш ефективно економічна розвідка була сформована братами Ротшільдами в кінці17 ст. Вони заснували банки в Лондоні, Парижі, Відні, Франкфурті і Неаполі.

Вони залучили до роботи 200 агентів і надали їм можливість переводити капітали в Англію.

Завдяки своїм агентам Ротшільд перший в Лондоні довідався про поразку у війні Наполеона. Він відразу продав майже всі свої акції. Інші біржовики почали діяти так само, бо вважали, що бій програли англійці. Після того як ціни на акції знизилися Ротшільд їх викупив.

Англійці першими розширили роботу таємних служб у сфері ЗЕД.

На даний момент не сформульовано наукових поглядів на економічну розвідку у сфері ЗЕД.

У США економічну розвідку на державному рівні офіційно визнано як складову ланку зовнішньої торгівлі.

У Великобританії економічну розвідку використовують як необхідний інструмент проведення міждержавних відносин.

Стратегія економічної розвідки – це комбінація кінцевої мети суб’єкта і засобів, і засобів, які він для цього використовує.

62. Методологія економічної розвідки у запобіганні уразливості зед

Економічна розвідка дає змогу зберегти стійкість внутрішніх і зовнішніх ринків проти зовнішніх загроз дестабілізаційних чинників і фінансових ускладнень світової економіки.

Для запобігання вразливості ЗЕД використовують такі методи економічної розвідки:

1. Метод характерного прикладу – це дослідження ситуації у своїй країні , а після цього порівняння її з тією, що склалася в зарубіжних країнах.

2. Метод перевірки за аналогією – явище всебічно досліджуване у зарубіжних країнах, а потім порівнюється з тим, що властиве для своєї країни.

3. Метод групової перевірки – після збору інформації про конкретне явище і залучення для його перевірки групи спеціалістів.

4. Метод визначення кінцевого стану – визначення наслідків певного процесу поки він ще не почався та визначення його кінцевого стану ще до початку здійснення процесу.

5. Метод альтернатив – порівнюються аргументи «за» і «проти» і на підставі цього формується оцінка щодо розвитку того чи іншого явища.

63. Способи проникнення фірми на закордонні ринки

Перш, ніж вийти на зовнішній ринок, підприємство повинно його вивчити.

При експорті вивчають:

1. попит на зовнішньому ринку на товар, що планується експортувати;

2. рівень конкуренції на передбачуваному ринку;

3. вимоги споживачів до технології виробництва.

При імпорті вивчають:

1. найбільш перспективних партнерів;

2. оцінюють рівень їхньої продукції;

3. оцінюють тенденції зміни ціни.

Після вивчення ринку розробляють і реалізують заходи по виходу на нього:

1. складають план розробки, освоєння і випускутпродукції;

2. вибір методу виходу на зовнішній ринок (прямий і через посередника);

3. проведення рекламної компанії;

4. пошук і вибір партнера;

5. розробка комерційної пропозиції до партнера;

6. проведення переговорів з потенційним партнером;

7. укладення та реалізація контракту.

На іноземних ринках існують такі джерела, що містять інформацію про підприємства:

1. довідники про підприємства (випускаються торгово – промисловою палатою);

2. публікації підприємств (каталоги, тобто вся рекламна продукція,яку надає підприємство про себе);

3. матеріали спеціалізованих інформаційних компаній (консалтингові служби, рекламні агенства);

4. статичні публікації спеціалізованих організацій.

Аспекти оцінки потенційних партнерів:

1. технологічний аспект;

2. науково – технічний;

3. економічний;

4. організаційний;

5. правовий.