Комбіновані блоки

Комбіновані блоки збирають на майданчику в такій послідовності: вантажать, транспортують і розвантажують елементи будівельних конструкцій і трубопроводів; збирають трубопровідні блоки; розкладають і фіксують нижні балки; встановлюють ферми, верхні стійки і кріплять "ялинки"; укладають і тимчасово закріплюють трубопровідні блоки, що розміщуються всередині контура поперечного перерізу блока; встановлюють верхні балки, напівбалки та зв'язки верхнього пояса; укладають і тимчасово закріплюють трубопровідні блоки, що розміщуються поза контуром поперечного перерізу блока; встановлюють інвентарні навісні підмостки; підготовляють блок до транспортування; маркують і приймають блок.

На стаціонарному майданчику застосовують конвеєрний метод складання комбінованих блоків металевих фермових естакад, який складається з трьох етапів робіт: підготовчого, основного і заключного.

На підготовчому етапі з транспортних засобів розвантажують металоконструкції, труби та секції трубопроводів, сортують і укладають їх на стелажі; проводять укрупнювальне збирання ферм блоків; комплектують і пов'язують пучки траверс і балок блоків; приварюють опори і пов'язують секції труб. На основному етапі збирають і зварюють каркас блоків, укладають секції трубопроводів в блоки, встановлюють перехідні площадки блоку, монтують металоконструкції, КВП і ізолюють трубопроводи. На заключному етапі вантажать блоки на транспортні засоби, доставляють блоки до місця монтажу та проводять їх монтаж.

Стаціонарну майданчик для конвеєрного методу складання і монтажу обладнають кранами: гусеничним МГК-25БР; баштовим КП-300 і козловим К-305Н. Укрупнювальне збирання і теплоізоляцію трубопроводу проводять на шести стоянках, обладнаних необхідними пристроями і механізмами. Готові комбіновані блоки транспортують в зону монтажу автотягачі КРАЗ-257 зі спеціалізованим кузовом і двома напівпричепами. Допустимі габаритні розміри перевозяться блоків 12x4 м, масою до 32 т.

Необхідна при транспортуванні і монтажі стійкість блоку забезпечується тимчасовими елементами підсилення (розпірками або зв'язками), конструкцію і місця установки яких визначають в ППР. Тимчасове кріплення трубопроводів в комбінованих блоках виробляють хомутами в місцях обпирання трубопроводу на будівельні конструкції не менш ніж у двох точках на кожен блок.

Блоки всіх видів та секції трубопроводів, виготовлені за межами монтажної площадки, маркують незмивною фарбою знаками не менше 20 мм на відстані 50 мм від краю.

ММММММММММММММММ

Матеріали для технологічних трубопроводів

Для виготовлення сталевих технологічних трубопроводів застосовують труби з матеріалів, які відповідають вимогам проектної документації, а за своїм хімічним складом і механічними властивостями, відповідають вимогам державних стандартів і технічних умов. Сталі, що використовуються для виготовлення трубопроводів, ділять на кілька груп. До першої групи відносяться сталі феритної-перлітного структурного класу - Ст2сп, Ст2пс, СтЗсп, СтЗпс, Ст4сп, ВСтЗсп, ВСтЗпс, ВСт4сп, 10, 20. До другої групи-сталі перлітного класу 10Г2, 17ГС, 15Г2СФ, 17Г1С, 16ГС, 12МХ, 15ХМ, 12Х1МФ, 15Х1МФ. До третьої групи-сталі мартенситного класу 15Х5М, 15X5, 15Х5ВФ, 12Х8ВФ. У четверту групу входять сталі аустенітного класу 12Х18Н10Т, 08Х22Н6Т, 12Х18Н12Т, 03Х18Н11, 08Х18Н12Б, 10Х17Н13М2Т, 10Х17Н13М2Т, 08Х17Н15МЗТ, 03Х16Н15МЗ, 10Х14Г14Н4Т, 10X23X18, 06ХН28МТД. П'ята група складається з сталей аустенітно-феритного класу-08Х20Н14С2 і 08Х21Н6М2Т. У шосту групу входять сталі феритного класу - 08X13, 06Х17Т і 15Х25Т. Труби з матеріалів, не передбачених проектом, дозволяється застосовувати лише за погодженням з проектною організацією за умови, що технологічні та експлуатаційні характеристики замінюють матеріалів не нижче, ніж у замінних.

Поставляються труби повинні мати відповідний сертифікат. При відсутності сертифіката труби піддають перевірці для визначення хімічного складу і механічних властивостей металу. Матеріали труб, до яких висувають вимоги по стійкості проти міжкристалітної корозії, незалежно від наявності сертифіката повинні бути випробувані на схильність до міжкристалітної корозії.

Для ручної аргонодугового зварювання використовують сталевий зварювальний дріт, аргон газоподібний, вольфрам латанірованний, вольфрам ітрировані, флюс-пасту ФП8-2. При ручному зварюванні покритими електродами застосовують металеві електроди по ГОСТ 9467-75 і ГОСТ 10052-75.