12. Лексика української мови з погляду сфер вживання.

Характерною особливістю лексичної системи української мови, як і інших мов, є безперервний її розвиток, у якому взаємодіють як власне мовні, так і позамовні чинники, що зумовлюють зміни в її лексичному складі. У мові з’являються і нові слова для позначення нових понять, що означають предмети у найширшому їх розумінні, суспільні явища і процеси, поняття зі сфери духовної і матеріальної культури тощо. Водночас у лексичному складі мови спостерігається й інший процес, а саме: деякі слова або окремі значення слів з плином часу поступово виходять з ужитку.

З цього погляду розрізняють активно вживану лексику і пасивну.

До активно вживаноїлексики належать не лише загальновживані слова без помітної застарілості чи новизни, а й терміни, професіоналізми, які мовець вживає, розуміє і розпізнає.

До пасивної лексики належать застарілі слова (історизмита архаїзми) і нові слова, що ще не набули у мові загальновживаного характеру, — неологізми.

У складі застарілих слів виразну групу становлять історизми — слова, які вийшли з активного вжитку в сучасній українській мові у зв’язку з тими змінами, які відбулися в суспільно-політичному, економічному, духовно-ідеологічному, культурно-освітньому житті українського народу.

На відміну від історизмів, архаїзми позначають предмети в широкому розумінні, явища, ознаки, дії, процеси, які існують у різних сферах стосунків і відносин, між людьми, у побуті, однак мають інші назви.

Слова-неологізми, які утворено від питомо українських або давно засвоєних запозичених коренів за допомогою властивих українській мові словотвірних засобів, з часом поповнюють загальномовний словник, а отже, набувають ознак загальновживаних слів.

13. Морфемна структура слова. Кореневі та афіксальні морфеми.

Морфеміка – розділ мовознавства, що вивчає будову слова. Найменшу значущу частину слова називають морфемою.

За своєю роллю, значенням і місцем у слові морфеми поділяються на кореневі і службові.

Кореневі морфеми – обов’язкова частина слів, що належить до повнозначних частин мови.

Корінь – це спільна частина споріднених слів, яка виражає їхнє загальне лексичне значення. Слова з одним і тим самим коренем називають спільнокореневими.

Службові (афіксальні) морфеми – префікс, суфікс, закінчення, постфікс, інтерфікс. Вони служать для утворення нових слів і форм слова, а тому бувають: словотворчі та формотворчі.

Префікс — значима частина слова, що стоїть перед коренем і служить для творення нових слів або форм слова.

Су́фікс — словотвірна, рідше словозмінна (формотворча) морфема, що стоїть по кореню (разом з яким творять основу слова) перед флексійним закінченням

Закі́нчення (фле́ксія) — змінна звукова частина змінюваного слова. Відсутність звукового закінчення прийнято називати нульовим закінченням.

Постфікс - афікс, що виступає після кореня. Постфікс завжди стоїть в абсолютному кінці слова.

Iнтерфiкс — структурна частина слова, яка не має значення, виражається одним або кількома звуками, перебуває між морфемами і використовується для їхнього з'єднання, наприклад, меч|о|носець, дв|ох|тисячний.