- •1. Звуковий склад української мови. Аспекти вивчення звуків. Співвідношення між буквами українського алфавіту та звуками.
- •2. Артикуляційна класифікація голосних звуків української мови.
- •Голосні переднього і заднього ряду
- •3. Артикуляційна класифікація приголосних звуків української мови.
- •4. Асиміляція і дисиміляція приголосних у потоці мовлення.
- •5. Спрощення в групах приголосних.
- •6. Основні правил вживання м’якого знака та апострофа.
- •7. Лексикологія як розділ мовознавства. Слово як одиниця мови.
- •8. Однозначність і багатозначність слів в українській мові. Пряме і переносне значення слова. Типи переносних значень.
- •9. Явище омонімії. Типи омонімів. Питання про критерії розрізнювання омонімії та полісемії.
- •10. Синонімія та антонімія. Поняття синонімічного ряду. Семантична та структурна класифікація антонімів.
- •11. Склад і формування української лексики з погляду її походження.
- •12. Лексика української мови з погляду сфер вживання.
- •13. Морфемна структура слова. Кореневі та афіксальні морфеми.
- •14. Морфологічні і неморфологічні способи словотвору.
- •15. Граматика як мовознавча дисципліна. Основні граматичні поняття.
- •16. Граматичне значення. Засоби та способи його вираження. Граматичне та лексичне значення.
- •17. Граматична категорія. Система граматичних категорій української мови.
- •18. Система частин мови та критерії їхнього виділення.
- •19. Іменник як частина мови: категоріальне значення, граматичні ознаки, синтаксична функція.
- •20. Семантико- граматичні категорії іменника.
- •Іменники зі значенням збірності
- •21. Граматичні категорії іменника.
- •22. Поділ іменників на відміни.
- •Четверта
- •23. Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль.
- •24. Лексико- граматичні розряди прикметників.
- •25. Ступені порівняння прикметників.
- •26. Числівник як частина мови: семантичні, морфологічні, синтаксичні особливості.
- •27. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками.
- •28. Особливості відмінювання числівників.
- •29. Займенник як частина мови. Співвідношення займенників з іншими частинами мови.
- •30. Розряди займенників за значенням.
- •31. Дієслово як частина мови: семантика, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
- •32. Фінітні та не фінітні форми дієслова.
- •33. Дві основи дієслова. Творення дієслівних форм від різних формотворчих основ.
27. Розряди числівників за значенням і граматичними ознаками.
Числівники за значенням і граматичними ознаками поділяються на кількісні та порядкові.
Кількісні числівники позначають кількість предметів і відповідають на питання скільки? Виділяються власне кількісні, дробові, збірні, неозначено- кількісні числівники.
Власне кількісні числівники називають ціле число або визначену кількість предметів, що не поділені на частини: десять, три, два, двадцять, сто.
Дробові числівники називають дробове число або певну кількість як частину від цілого: шість восьмих, дві третіх, сім цілих і сім десятих.
До дробових числівників також належать числівники півтора і півтораста.
Збірні числівники визначають кількість предметів як сукупність: двоє, четверо, одинадцятеро.
Неозначено- кількісні числівники називають точно не визначену кількість предметів: кільканадцять, чимало, багато, декілька, мало, кількасот.
Порядкові числівники позначають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? (котра? котре? котрі?: шостий, шоста, шосте, шості).
28. Особливості відмінювання числівників.
Змінювання кількісних числівників за відмінками відзначається різноманітністю. Виділяються такі типи відмінювань:
1. Числівник один (одна, одне (-о), одні) змінюється як займенник той.( один одного одному один (одного) одн-им (на) одному)
2. Відмінювання числівників два, три, чотири.
Числівник два змінюється за родами (чол. і середній- два; жіночий- дві): два двох двом два (двох) двома (на) двох.
Числівники три і чотири за родами не змінюються: три трьох трьом три (трьох) трьома (на) трьох.
3. Відмінювання числівників від п‘яти до десяти та числівників на -дцять і -десят: шість шести (шістьох) шести (шістьом) шість (шістьох) шістьма (шістьома) (на) шести (шістьох);
Чотирнадцять чотирнадцяти (чотирнадцятьох) чотирнадцяти (чотирнадцятьом) чотирнадцять (чотирнадцятьох) чотирнадцятьма (чотирнадцятьома) (на) чотирнадцяти (чотирнадцятьох);
Шістдесят шістдесяти (шістдесятьох) шістдесяти (шістдесятьом) шістдесят (шістдесятьох) шістдесятма (шістдесятьома) (на) шістдесяти (шістдесятьох).
4. Відмінювання числівників сорок, дев’яносто, сто. При відмінюванні цього типу числівників називний відмінок збігається із знахідним. А в непрямих відмінках вони мають закінчення –а.
5. Відмінювання числівників двісті-, чотириста та числівників на -сот.
У цих числівників при відмінюванні змінюються обидві складові частини: двісті двохсот двомст-ам двісті двомастами (на) двохстах; триста трьохсот трьомстам триста трьомастами (на) трьохстах; п’ятсот п’ятисот п’ятистам п’ятсот п’ятьмастами (п’ятьомастами) (на) п’ятистах.
6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд, нуль відмінюються як іменники, що належать до відповідних відмін.
7. Відмінювання збірних числівників у непрямих відмінках збігається з відмінюванням відповідних кількісних числівників, але тільки з їх вторинними формами: п’ятеро п’ятьох п’ятьом п’ятеро (п’ятьох) п’ятьома (на) п’ятьох.
8. При збірних числівниках обидва, обидві вживаються іменники у називному відмінку множини, як і при числівниках два, дві (обидва плуги, обидві книжки), але при числівнику обоє іменник ставиться у родовому відмінку множини (обоє хлоп’ят).