8. Однозначність і багатозначність слів в українській мові. Пряме і переносне значення слова. Типи переносних значень.

У словниковому складі сучасної української літературної мови є слова, які у будь-якому контексті мають лише одне значення. Такі слова називаються однозначними.

Слово, що має два і більше значень, називається багато­значним. Здатність слова виступати з різними значеннями на­зивається багатозначністю, або полісемією.

Основне значення слова називають прямим, а похідні – переносним.

Пряме значення – первинне значення слова, яке закріпилось у свідомості людей, зрозуміле і в контексті і поза контекстом.

Переносне значення – одне із значень слова яке виникло внаслідок перенесення ознак одних явищ, предметів, дій одних предметів на інші.

У багатозначному слові одне значення основне, інші — побічні.

На основі багатозначності виділяють три основні типи переносних значень: метафора, метонімія, синекдоха.

Метонімія — це слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов'язаного з властивим для даного слова предметом за своєю природою.

Синекдо́ха — один із засобів увиразнення поетичного мовлення, різновид метонімії.

Метафорою називається слово, зна­чення якого переноситься на найменування іншого пред­мета, пов'язаного з предметом, на який звичайно вказує це слово, рисами подібності.

9. Явище омонімії. Типи омонімів. Питання про критерії розрізнювання омонімії та полісемії.

Омоніми (від гр. homos - однаковий і onyma - ім'я) - це слова, які мають однакове значення і написання, але зовсім різні значення.

Напр., потяг - "поїзд" у значенні "ряд з'єднаних між собою залізничних вагонів, що рухаються за допомогою локомотива" і потяг - "настійне прагнення до чогось чи когось".

Омоніми можуть бути повними та неповними.

Повні лексичні омоніми - це слова, що тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах:

• коса - заплетене довге волосся;

• коса - вузька намивна смуга суходолу в озері, морі чи річці;

• коса - сільскогосподарське знаряддя.

Неповні лексичні омоніми розподіляються на омоформи, омофони і омографи.

Омоформи (граматичні омоніми) - це слова, які збігаються за звучанням та написанням лише в окремих граматичних формах :

• діти - куди вас діти;

• коса - іменник і коса (лінія) - прикметник жіночого роду;

• три - наказовий спосіб дієслова і три - числівник.

Омофони (фонетичні омоніми) - це слова, які збігаються лише за звучанням, а пишуться неоднаково: мріяти і мрія ти; сонце - чи не сон це?

Омографи - це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за написанням і наголосом: мала дитина - не мала щастя; плачу і плачу; замок і замок.

Слова-омоніми в сучасній мові нічого спільного у значенні між собою не мають (напр., склад - як фонетична одиниця мови і склад - як приміщення).

Одні вчені вважають, що омоніми і багатозначні слова можна розмежувати за допомогою відповідних синонімів, інші – за різними словотворчими можливостями чи належністю до різних інших семантичних груп; ще одна точка зору – визначати їх за синтаксичними зв’язками з іншими словами.

Головним критерієм розрізнення багатозначності та омонімії виступає зміст слова, співвіднесеність його з дійсністю; наявність чи відсутність внутрішнього семантичного зв’язку між співзвучними словами. До омонімів належать тільки такі однакові за звуковим складом слова, між якими немає будь-якого внутрішнього значеннєвого зв'язку.

Шляхи розширення явища омонімії

1. Внаслідок збігу звукового складу запозичених слів зі словами власне українськими, або збігу різних слів іншомовного походження (мул – 1) на дні водоймищ; 2) сільська тварина; як – 1) сполучник; 2) велика рогата худоба).

2. Внаслідок творення нових слів від існуючої української лексики за допомогою власних словотворчих засобів (злити < 1)зло; 2) лити; скупати < 1) купувати, 2) купати; кормовий <1) корм, 2) корма (частина судна)).

3.Внаслідок розпаду багатозначності та історичних змін у фонетичній системі мови (лист – 1) у рослин, 2) паперу; порох – 1) пил; 2) вибухова речовина; ключ – 1) джерело, 2) зграя птахів).