- •1.Визначення та цілі маркетингу. Концепції управління маркетингом.
- •2. Поняття потреби та нужди. Види потреб. Піраміда Маслоу.
- •3.Поняття попиту. Види попиту.
- •4. Визначення сегментації ринку. Цілі сегментації. Критерії сегментації ринку.
- •5. Види охоплення ринку та відповідні їм види маркетингу.
- •6. Позиціонування товару. Стратегії позиціонування товару.
- •7. Поняття товару в маркетингу. Рівні товару.
- •8. Класифікація товарів.
- •9. Характеристики товарної номенклатури та товарного асортименту.
- •10. Етапи життєвого циклу товару та їх характеристики. Управління життєвим циклом товару.
- •11. Сутність товарної політики підприємства. Структура товарної політики.
- •12. Управління товарною номенклатурою виробничого та торгівельного підприємств.
- •13. Метод авс управління товарним асортиментом.
- •14. Матричні підходи до управління товарною номенклатурою. Матриця General Electric.
- •15. Матричні підходи до управління товарною номенклатурою. Матриця бкг.
- •16. Етапи розробки і виведення нового товар на ринок.
- •17. Сутність конкурентоспроможності товару. Основні показники конкурентоспроможності.
- •18. Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності товарів.
- •19. Елементи фірмового стилю та їх роль в товарній політиці підприємства. Товарна марка. Марочні стратегії.
- •20. Визначення бренду і брендінгу. Сутність методики «колесо бренду».
- •22. Упаковка товару: функції, класифікація та вимоги.
- •1. Вимоги, пов'язані з особливостями транспортування:
- •2. Вимоги, пов'язані з кліматичними особливостями;
- •3. Вимоги, зумовлені митним режимом:
- •1. За оборотності:
- •2. По приналежності до товару:
- •23. Кодування товарів. Структура штрихового коду іеан-13.
- •24. Характеристика факторів, що впливають на ціну.
- •25. Методи ціноутворення.
- •26. Стратегії при визначення ціни на нову продукцію.
- •27. Стратегії ціноутворення.
- •28. Визначення збуту. Види збуту.
- •29. Поняття каналу збуту. Види каналів збуту. Довжина та ширина каналів збуту.
- •30. Типи торгівельних посередників та їх функції.
- •31. Поняття мерчандайзингу. Особливості планування торгівельного залу.
- •32. Поняття мерчандайзингу. Технологія викладання товарів на полицях.
- •33. Складові комплексу маркетингових комунікацій.
- •34. Процес маркетингових комунікацій та його складові.
- •35. Визначення реклами. Критерії класифікації реклами.
- •36. Визначення ПиАр. Основні заходи ПиАр.
- •37. Визначення стимулювання збуту. Заходи стимулювання споживачів.
- •38. Сутність прямих продажів.
30. Типи торгівельних посередників та їх функції.
Залежно від функцій, виконуваних посередниками, можна вирізнити такі види торговельно-посередницької діяльності:
торговельно-посередницька діяльність із перепродажу товарів;
торговельно-посередницька діяльність зі створення умов для здійснення актів купівлі-продажу, організації товарообігу.
До першого виду належить перепродаж товарів від імені або за дорученням товаровиробника, комісійна й консигнаційна торгівля, інші види перепродаж за дорученням другої сторони.
До другого виду належить діяльність зі сприяння суб’єктам товарного обігу в здійсненні ними операцій купівлі-продажу, створення умов для укладання комерційних угод.
Посередники забезпечують клієнтам пошук контрагентів, підписують угоди від імені продавця, покупця, надають гарантії оплати товару покупцем, вони проводять рекламні компанії та маркетингові дослідження ринків.
Діючи в певному сегменті ринку, посередники, як правило, спеціалізуються на відповідних групах товарів та послуг і тому значно швидше, ніж виробники знаходять контрагентів, зацікавлених у купівлі таких товарів. Це дає змогу виробникові скорочувати транcакційні витрати, збільшувати швидкість обертання виробничого й торговельного капіталу.
Досить часто посередники приймають на себе фінансові гарантії виконання платіжних та інших зобов’язань сторін, підвищують тим самим надійність товарного обміну, та рівень кооперації лізингових операцій.
Види і характер торговельно-посередницьких операцій обумовлюються функціями, які виконуються посередниками:
Дослідницька робота — збір інформації, необхідної для планування і покращання обміну. Посередники мають можливість завчасно інформувати товаровиробників стосовно змін у настроях споживачів, тенденцій розвитку попиту на окремі товари.
Стимулювання збуту — короткотермінові заходи, спрямовані на збудження швидкої реакції ринку у відповідь на пропоновану фірмою продукцію.
Встановлення контактів — налагодження і підтримання зв’язків з потенційними покупцями.
Пристосування товарів — підгонка товару під вимоги покупців. Це стосується таких видів діяльності як виробництво, сортування, монтаж, упакування.
Проведення переговорів — спроби узгодження цін та інших умов для подальшого акту передачі власності.
Організація товароруху — транспортування і складування товарів.
Фінансування — пошук та використання кошт для покриття витрат діяльності з доставки товарів до споживачів.
Прийняття ризику — прийняття на себе відповідальності за доведення товарів до кінцевих споживачів.
Виконання перших п’яти функцій сприяє заключенню угод, а наступних трьох — виконанню уже заключених угод.
Торговими посередниками можуть бути:
оптовий торговець, роздрібний торговець, дистриб'ютор, джоббер, брокер, комісіонер, оптовий агент, збутовий агент, дилер.
Оптовик (оптовий продавець) — особа або фірма, що купує значну кількість товару у різних виробників та організує їх товарооборот у роздрібній торгівлі або здійснює безпосередній збут споживачам.
Роздрібний торговець — особа чи фірма, що здійснює продаж товарів безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.
Дистриб'ютори та джоббери — це фірми, що здійснюють збут оптових закупок готової продукції великих промислових фірм виробників. Дистриб'ютори, на відміну від джобберів — відносно великі фірми, що мають власні склади і встановлюють довгострокові контрактні стосунки з промисловцями. Джоббери, навпаки, скуповують окремі партії для швидкого перепродажу.
Брокер — це фірма або окремий незалежний торговий посередник, що організовує продаж товару, який не переходить в його власність.
Брокер зводить продавця та покупця, укладаючи угоду на комісійній основі. Йому надаються спеціальні повноваження для укладання контракту угоди, і він повинен діяти суто в межах цих домовленостей. Брокер лише домовляється про умови цієї угоди, але не закуповує товари від свого імені і не несе за них відповідальність. У більшості випадків через його руки не проходять жодні товари, окрім зразків, котрі він бере в тимчасове користування для обслуговування клієнтури. За послуги брокер отримує комісійну винагороду (брокерідж).
Комісіонер — особа, що має склад з товарами, котрі він продає від свого імені, але за рахунок фірми-виробника.
Оптовий агент працює за договором з фірмою-продуцентом та веде операції за свій рахунок, при цьому йому може бути надано право збуту товарів фірми в певних районах.
Консигнатор має свій склад та товари, але на основі консигнації (тобто товари передаються йому продуцентом на відповідальне зберігання).
Збутові агенти — особи, що представляють інтереси певних виробників при збуті їх товарів, самостійно продаючи товари фірми покупцям. Агенти можуть мати різний статус: працювати з обмеженнями (наприклад, на умовах консигнації), обслуговувати тільки одну фірму або тільки даних споживачів і т.п. Агенти окремих виробників представляють фірму та діють на комісійних засадах, вони не можуть придбати товари у свою власність, багато з них мають складські запаси товарів.
Дилер — широко розповсюджений тип збутового агента, який спеціалізується переважно на продажу товарів тривалого користування, що потребують значних обсягів сервісу, який здійснюють сам дилер та його помічники.