Генетична класифікація озерних улоговин

Генетичний тип	Морфологічні особливості	Озера
Карстово-льодови­ково-акумулятивно-екзараційні: а) карстово-ринні б) карстово-еворзійні в) карстово-лощинні	Великі за площею; глибокі; зі складними обрисами берегової лінії; розчленованим рельєфом дна, ускладненим карстовими лійками, ринвами і еворзійними котлами. Різні за площею; з середніми глибинами; овальної або округлої форми; складним рельєфом дна, ускладненим карстовими лійками, ринвами і еворзійними котлами. Різні за площею; з середніми глибинами; видовженою улоговиною; складною конфі­гурацією берегової лінії; нерівномірним дном, складеним карстовими лійками.	Світязь, Пулемецьке Пісочне, Люцимер, Кримно Луки, Острів’янське
Карстово-льодови­ково-акумулятивні	Незначні розміри; невеликі глибини; дно ускладнене карстовими лійками; улоговина неправильної округлої форми.	Перемут, Чорне Велике
Льодовиково-акуму­лятивні	Малі розміри; малі глибини; нерівномірний характер підводної частини; складна конфі­гурація берегової лінії.	Соминець, Карасинець, Довге, Климівське, Мале Чорне
Льодовикового просідання	Округлої і овальної форми з невеликими гли­бинами і розмірами.	Мошно, Плотиччя, Линовець, Звединка, Ритець, Навраття
Льодовиково- підгачені	Різні за площею; нерівномірне дно, усклад­нене заглибинами; порізана берегова лінія; форма складної конфігурації.	Олешно, Озерце

2.2. Прибережні смуги та водоохоронні зони

Сучасна національна і нормативна база екологічного законодавства виходить з того, що стан соціально-економічного розвитку в країні характеризується різким погіршенням екологічної ситуації на місцевому, регіональному та національному рівнях. Тому значна частина екологічного законодавства спрямована на упередження проявів екологічного ризику і небезпеки від стихійних явищ та негативного техногенного впливу з урахуванням економічних можливостей держави.

В основному Законі України – Конституції (1996) – записано, що обов’язком держави є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України. На основі Конституції України приймаються закони та інші нормативно-правові акти, в тому числі ті, які регламентують збереження та раціональне використання природних ресурсів водно-болотних угідь.

В галузі охорони довкілля базовим є Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991). Він регулює відносини в галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною.

Найбільш важливими для збереження та раціонального використання водно-болотних угідь законами України, які прийняті у розвиток базового Закону є Земельний кодекс (2001), Водний кодекс (1995), Лісовий кодекс (1994), закони України “Про природно-заповідний фонд України” (1992).

Режим користування землями водного фонду регламентується “Порядком користування землями водного фонду”, Земельним та Водним кодексом України.

У постійне користування землі водного фонду надаються рибогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби догляду за водними об’єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть надаватись підприємствам, установам, організаціям, об’єднанням громадян, релігійним громадам, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Право користування землями водного фонду після встановлення меж цієї ділянки в натурі і одержання відповідного документа, що посвідчує це право.

Право постійного користування землями водного фонду посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими радами та районними державними адміністраціями в межах їх повноважень.

Право тимчасового користування земельними ділянками на землях водного фонду оформляється договором, який укладається між відповідною радою чи адміністрацією та юридичною чи фізичною особою.

Користувачі землями водного фонду зобов’язані:

• виконувати заходи щодо охорони земель від ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування;

• суворо дотримуватись встановленого режиму для зон санітарної охорони, прибережних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів;

• запобігати проникненню у водні об’єкти стічних вод, пестицидів і добрив через прибережні захисні смуги.

Виконавчі комітети місцевих рад згідно з Водним кодексом України зобов’язані доводити до відома населення, всіх зацікавлених організацій, рішення щодо меж прибережних смуг та водоохоронних зон, а також щодо режиму їх використання, що діє на цих територіях.

Контроль за створенням прибережних захисних смуг і водоохоронних зон, а також за дотриманням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами місцевих рад, органами охорони навколишнього природного середовища.