2.5.3.Використання та регулювання чисельності рибних ресурсів озер Шацького нпп

З точки зору сталого використання біологічних ресурсів озер природно-заповідного фонду використання рибних ресурсів можливе з застосуванням двох напрямків. Перший пов’язаний з використанням певної частини запасу стад риб, яке дозволяє, маючи наявний досвід, виловлювати рибну та інші види продукції в середньому на рівні 15-30 кг/га. Такий спосіб використання біологічних ресурсів характерний для більшості озер Шацького НПП (Світязь, Пулемецьке, Острів’янське, Луки-Перемут та інші).

За такого способу важливою умовою є підтримка рівноважного стану між величинами вилову окремих видів риб та їх відновними репродуктивними можливостями. При нераціональному використанні запасів риб, змінах в кормовій базі, структурі і чисельності іхтіофауни та інших обставинах (що має місце в озерах Шацького НПП) можуть просліджуватись різні негативні процеси, про які говорилось вище.

В більшості випадків такі зміни можуть бути досить стійкими, на їх розвиток та гальмування складно впливати, так як багато складових мають незворотній характер (наприклад, як у випадку з осушувальною меліорацією). Однак, впливати на негативні процеси можливо, коректуючи рівні вилову окремих видів риб або вікових груп, підтримуючи природний нерест риб та інші складові, в якійсь мірі можливо.

Порядок регулювання чисельності риб у Шацьких озерах необхідно проводити з метою відтворення та регулювання чисельності риб у водоймах Шацького НПП.

Раціональне використання рибних запасів та ведення регульованого вилучення рибних ресурсів в озерах Шацького НПП вимагає проведення певних заходів, які призвели б до покращення якості води, підтримання на високому рівні продуктивності кормових гідробіонтів, регулювання чисельності та рибопродуктивності аборигенної їхтіофауни, поступове формування запасів цінних представників риб за рахунок вселення перспективних видів та багато іншого.

Необхідно розробити для кожного їз найбільш важливих озер Шацького НПП біологічне обгрунтування і рекомендації по раціональному використанню рибних та інших ресурсів, відновленню продуктивності та поступовому формуванню якісного і кількісного складу їхтіофауни та підтримання його рівноваги.

В зв’язку з поступовою антропогенною і природною евтрофікацією водойм,їх заростанням, заболоченням, надлишками кормових запасів фітопланктону, вищої водної рослинності, зоопланктону в окремих невеликих за розмірами ізольованих озерах необхідно здійснювати меліоративні заходи.

Для зиження чисельності непромислових масових видів риб необхідно вселити з їнших водойм хижих представнків іхтіофауни (судак, щука), які б характеризувались високим темпом росту.

В зв’зку з масовою загибеллю вугра в озері Чорне Велике навесні 1996 року необхідно розробити еколого-токсикологічне обгрунтування та план заходів покращення якості води, обмеження попадання у водойму забруднюючих речовин та перспектив більш ефективного рибогосподарського використання водойми, враховуючи найвищу його продукивність по більшості складових.

Раціональне використання запасів риб повинно передбачати не лише охорону природного відтворення риб, але і своєчасне меліоративне видобування надлишків іхтіомаси. Отже, враховуючи наявні дані аналізу проведених у 1983-2005 рр. науково- дослідних робіт, можливі результати планового зариблення, а також з метою охорони та підтримання екологічної рівноваги в екосистемах озер в 2006-2015 рр. слід проводити лімітований меліоративний щорічний вилов риби з метою регулювання чисельності в межах наведених нижче прогнозних величин (талиця _____). Причому, крім озер Світязь, Пулемецьке, Люцимер, Острів’янське, меліоративний лов риби слід проводити також і в оз. Чорне Велике та Луки-Перемут.

Вилов риби необхідно проводити поквартально.

Перший квартал – не більше 25% усього вилову, другий квартал – для усіх видів риб(окрім вугра та карликового сомика та йоржа) заборонений нерестовий період. Лов вугра, карликового сомика і йоржа весною доцільно проводити, як меліоративний або науково-дослідний.

У третьому кварталі слід виловити до 55% рибр, я в четвертому 20 %. Меліоративний вилов риби необхідно проводити з додержанням природоохоронного законодавства та в спеціально визначених місцях згідно з дозволом та лімітами, які необхідно виконувати.

Регулювання чисельності риби в озерах необхідне з метою підтримання екологічної рівноваги в іхтіоценозах, а також для покращення умов нагулу та збільшення темпу росту цінних промислових видів риб, який пов’язаний з промисловою мірою. Слід зауважити, що концептуально, промислова міра для риб у водоймах Шацького НПП не повинна бути стабільною, а має переглядатись в залежності від зміни ситуації в іхтіоценозах. Лови необхідно проводити в переважній більшості озер на основі науково обгрунтованих прогнозних величин, зокрема у Світязі, Пулемецькому, Острів’янському, Люцимері, Чорному Великому, Луки-Перемут та інших.

Для постійного розрідження стад, зниження чисельності найбільш масових непромислових та малоцінних видів риб ( наприклад, плітки та карликового сомика), а також покращення забезпеченості їжею промислово-цінних представників іхтіофауни цих риб необхідно виловлювати без обмеження розмірів і в науково обгрунтованих кількостях.

Наявні тенденції невиконання лімітів неможливо пояснити лише зниженням рибопродуктивності водойм та слабкою організацією проведення регулювання чисельності риб через вилов. Швидше в останні роки помітно посилились інші неконтрольовані форми вилову риби, зокрема аматорський та браконьєрський. Навіть за обмеженими оцінками останній вид промислу поступово стає для озер Шацького НПП домінуючим, про що свідчать інші розрахунки та офіційні дані про збільшення кількості виявлених порушень рибного законодавства на території національного парку.

Їнший шлях пов’язаний з організацією аматорського та спортивного рибальства. Для його ефективного ведення необхідно покращення іхтіофауни шляхом відтворення, штучного розведення та поліпшення стад аборигенних видів риб, в тому числі їх періодичним вселенням.

У водоймах Шацького НПП спортивно-любительський вилов риби досить розвинений. Взимку він проводиться в озерах Світязь, Пулемецьке і Люцимер, а влітку- у Світязі, пУлемецькому, Люцимері, Острів’янському, Чорному Великому та багатьох інших, що розташовані на території Шацького НПП. В інших озерах аматорський вилов відбувається з меншою інтенсивністю.

Проведені обстеження любительського вилову показали, що в середньому в населених районах за один день на кожну водойму виходить до 40-50 рибалок-аматорів. У вихідні і святкові дні на великих озерах кількість людей збільшується до 300 чоловік. Простий розрахунок показує що протягом одного року рибалка-аматор в середньому виходить на озеро 40-60 разів. Тривалість рибалки при цьому склала: влітку – біля 9,3 год., взимку –7,1 год. При середніх показниках вилову за один виїзд , що наведені вище рибалка-любитель може виловити за рік від 60 до 110 кг. риби. В усіх озерах в любительських уловах переважно домінують плітка, лящ, карась сріблястий, плоскирка, окунь та інші.

В Шацьких озерах частково проводились окремі види таких робіт, вселялись багато видів риб, що не завжди, як у випадку з карликовим сомиком, приводило до позитивних наслідків для аборигенної іхтіофауни. З усіх досліджених озер вимогам, які ставляться до проведення організованого аматорського і спортивного рибальства можуть відповідати озеро Люцимер та Велике Чорне. Ці озера по корисності наближаються до евтрофних і мають задовільні умови природного відтворення. Причому, озеро Люцимер після проведення зариблення більш доцільно використовувати для організованого платного аматорського рибальства. Озеро Чорне Велике – для платного аматорського і більше для спортивного рибальства.

Аматорське рибальство має надзвичайно важливе значення для сталого використання запасів цінних видів риб і задоволення потреб людей в активному відпочинку на воді та в споживанні рибної продукції. При належній органзації аматорського вилову риби можливо беззбиткове задоволення вказаних потреб.

В Україні любительське і спортивне рибальство досить популярне і регулюється спеціальними Правилами, затвердженими в 1999 році, де регламентовані багато питань, що пов’язані з добуванням риби в такий спосіб.

Основні складові вилову риби рибалками-любителями полягають в наступному.

По-перше, при величезному різноманітті іхтіофауни лише деякі види риб стали масовими об’єктами аматорського вилову. Серед них лящ, плітка, окунь, плоскирка, щука, судак,сом, білизна та інші.

Влітку улови можуть складатись із таких цінних видів риб, як лящ, щука, сазан, в’язь, а взимку- із малоцінних- йоржа, окуня ,плітки.

По-друге, в силу своєї масовості любительський вило риби в різних водоймах має значні відмінності в питомій вазі: від 25% до половини ( в окремих випадках і більше) усієї маси риби, що виловлюється за рік ( Науменко та інші,1988). Наприклад, в Канівському водосховищі у 80-ті роки на долю рибалок-аматорів припадало понад 40% від загального вилову риби (промислово цінні серед них складали 34 %, а такі що не охороняються – 66%). В окремих водоймах в умовах любителів лящ не промислових розмірів налічував від 60 до 100%. Такий тип аматорської рибалки приводить до скороченя запасів щуки і судака. По великому рахунку в Україні рибалками-аматорами виловлюється переважно молода статевонезріла риба ( до 70-80 %), що наносить збитки рибному господарству.

По-третє, середній улов на одного рибалку-аматора в Канівському водосховищі коливається по сезонах року в таких межах: влітку – 530 г, осінню – 800г і взимку – 840 г. Відповідно в Запорізькому :влітку –1200 г і взимку – 640 г. В інших водоймах в різні роки (1970-1984 рр.) середній улов нараховував від 610 до 920 г на добу. Причому, в першій половині 70-х років в уловах домінувала щука, плітка і окунь; надалі зросла кількість ляща (170 г за добу на рибалку). З початком 80-х років любительські улови ляща зросли в середньому до 560 г на одного рибалку, судака -100 г і щуки – 95 г. В сучасних умовах домінуючими видами в уловах аматорів слід вважати ляща і плітки.

По-четверте, за багатьма оцінками в Україні нараховується від 2 до 4 млн. людей, які займаються любительським виловом риби. Реальний розрахунок вилову риби рибалками-аматорами в два і більше разів переважає показники промислового вилову у природних водоймах.

Слід підкреслити, що у більшості країн світу любительське рибальство проводиться за плату по спеціальним різним дозволам. Наприклад, у США ця плата не перевищує 5 доларів на рік. Розширення масштабів аматорського рибальства буде ще більш посилювати негативний вплив на запаси аборигенних видів риб різних водойм. Досить часто при проведенні любительского а промислового рибальства виникають конфлікти і конкуренція за кращі місця рибалки.

Однак, за умови правильної організації ведення рибного господарства любителі і професіонали можуть плідно співпрацювати на користь їхтіоценозів. У них існує спільна основа для взаємодії із спільними цілями: збереження на необхідному рівні запасів і середовища існування риб, а також, що найголовніше, боротьба з усіма видами браконьєрства. Останнє наносить величезні збитки чисельності риб, в силу своєї безконтрольності, в будь-який період часу (включаючи і заборонений) та будь-якими знаряддями лову (переважно забороненими). І останнє, улови аматорів необхідно враховувати в загальному об’ємі виловленої та реалізуємої рибної продукції конкретного рибопромислового підприємства.

Пропозиції щодо аматорського та спортивного вилову риби в озерах Шацького НПП наведені нижче (таблиця 2.4.).

Однак вирішення проблеми вилучення рибних ресурсів у водоймах ШНПП пов’язане із серйозними організаційними та правовими питаннями.

По-перше, більшість водойм Шацького НПП розташовані в густонаселених районах, включаючи багато сіл. На багатьох озерах ( Світязь, Пісочне) розвинута і існює потужна інфраструктура відпочинку та рекреаційної діяльності. А це – постійний вилов риби рибалками-аматорами , а ще більше – браконьєрами. Наприклад, доведено, що в озера, де вирощується короп, аматорське рибальство може знижувати товарну продукцію на 15-20 %, а у випадках браконьєрських ловів (особливо із застосуванням промислових та інших знарядь лову, що має місце на Шацьких озерах) збитки збільшуються до 60-70 % і більше.З урахуванням високої вартості зарибку таке вирощування буде збитковим.

По-друге, для водойм, на які розповсюджується статус заповідності національного парку, існує цілий ряд заборонних охоронних обмежень, які роблять розвиток рибальства досить проблематичним.

По-трете, ряд Шацьких озер є ще досить рибопродуктивними, особливо за своїми потенційними , продуктивними можливостями (Люцимер, Чорне Велике). Основу їх меліоративних уловів складають, окрім плітки, цінні промислові види риб – лящ, короп (сазан), судак, вугор і сріблястий карась. Використання цих та інших водойм під організований аматорський і спортивний вилов риби вимагатиме детальних знань природної кормової бази,нерестових та нагульних площ та науково-біологічного обгрунтування їх сталого використання.

Завершуючи, слід наголосити, що досить перспективним шляхом всеж може стати паралельне використання більшості озер Шацького НПП для вирощування і вилову риби через зариблення аборигенними цінними промисловими видами риб та регулювання чисельності їх популяцій, обгрунтування прогнозів та отримання лімітів меліоративного і аматорського лову, а також організований і регульований аматорський спосіб видобутку рибалками-любителями.

Напкінці слід наголосити , що озера є важливою частиною Шацького НПП. Заходи з охорони, регулювання та відновлення чисельності іхтіофауни у водоймах повинні проводитись з урахуванням стратегічних інтересів розвитку національного парку з метою позитивного впливу на стан іхтіоценозів. Необхідно налагодити постійний контроль за проведенням регулювання чисельності риб шляхом їх вилову, а також, що найбільш важливо, посилити боротьбу з браконьєрством, яке наносить суттєві збитки рибним запасам.