73. Незаконне придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (ст. 359).

Предмет злочину — це відповідна інформація, яка не призначена для передачі за будь?якими каналами зв’язку, а відображає безпосереднє спілкування між людьми у процесі їх повсякденного життя та роботи.

Засоби, за допомогою яких отримується така інформація, — це пристрої та прилади для таємного прослуховування і спостереження, у тому числі з використанням аудіо? та відеозапису, кіно? і фотозйомки, оптичних приладів тощо. Якщо ж інформація, яка отримується за допомогою технічних засобів, незаконно прочитується з листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, таке діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 163.Об’єктивна сторона виражена у незаконному придбанні, збуті та використанні зазначених засобів.

Суб’єктивна сторона — прямий умисел, поєднаний із метою негласного отримання інформації.

Суб’єкт — будь?яка особа, яка досягла 16?ти років.

У частині 2 ст. 359 передбачено відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб

Ч.3 організованою групою, або заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

74. Загальна характеристика злочинів у сфері використання електронно-обчислюваних машин.

Родовий об’єкт цих злочинів – інформаційна безпека у сферівикористання електронно?обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.Предмет злочину: 1) електронно'обчислювальна машина (ЕОМ) 2) автоматизовані комп’ютерні системи (АКС) 3) комп’ютерні мережі (мережа ЕОМ); 4) носії комп’ютерної інформації; 5) комп’ютерна інформація 6) мережі електрозв’язку

Об’єктивна сторона цих злочинів може виражатися в активнихдіях (наприклад, у незаконному втручанні в роботу електронно обчислювальних машин (комп’ютерів), їх систем) або в злочинній бездіяльності (наприклад, при порушенні правил експлуатації автоматизованих електронно?обчислювальних систем).Для об’єктивної сторони злочинів потрібно не тільки вчиненнясуспільно небезпечного діяння (незаконне втручання в роботу ЕОМ, викрадення, привласнення комп’ютерної інформації тощо),а й настання суспільно небезпечних наслідків .

Суб’єктивна сторона цих злочинів передбачає, як правило,умисну вину. Можлива і необережність Мотиви та цілі можуть бути різними. Суб’єкт злочину – будь?яка особа, а в деяких випадках суб’єкт спеціальний – службова особа (ст. 362), особа, відповідальна за експлуатацію ЕОМ (ст. 363)

75. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності

Родовим об’єктом яких є суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного та громадського апаратів, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Об’єктивна сторона службових злочинів характеризується певними ознаками. Одні з цих злочинів (статті 364 і 367 КК)можуть бути вчинені як шляхом дії, так і бездіяльності, а інші (статті 365, 366, 368—370 КК) — лише шляхом активної поведінки — дії. Обов’язковою ознакою цих злочинів є наявність безпосереднього зв’язку між діянням особи та її службовою діяльністю, оскільки вони завжди обумовлені службовим становищем суб’єкта і вчинюється всупереч інтересам служби.

Із суб’єктивної сторони службові злочини можуть вчинюватися як умисно, так і через необережність. Злочини з формальним складом (ч. 1 ст. 366, статті 368—370 КК) вчинюються лише з прямим умислом. У злочинах із матеріальним складом (статті 364, 365, 367, ч. 2 ст. 366 КК) вина визначається психічним ставленням винного до самого діяння і до його наслідків.

Суб’єкт усіх службових злочинів (за винятком давання хабара) — спеціальний — тільки службова особа. До службових згідно з п. 1 примітки до ст. 364 ККСлужбовими особами у статтях 364, 365, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.