36. Вимагання (ст. 189 кк).

Ст.189 Вимагання”:

1. Основним безпосереднім об’єктом вимагання є право власності, а його додатковими обов’язковими об’єктами виступають психічна та фізична недоторканість особи, її особиста свобода, здоров’я. Додатковими факультативними об’єктами злочину можуть бути честь, гідність, право на таємницю приватного життя та інші права громадян.

Предметом злочину може бути як майно, так і право на нього, а також будь-які дії майнового характеру.

2. З об’єктивної сторони вимагання характеризується двома взаємопов’язаними діями: 1) пред’явленням майнової вимоги; 2) погрозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди.

3. Суб’єктом злочину може бути осудна особа, яка на момент його вчинення досягла 14-річного віку.

4. Суб’єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом. Вимагання – це корисливий злочин. При його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже майно, право на нього або добитися вчинення потерпілим інших дій майнового характеру.

5. Кваліфікованими і особливо кваліфікованими видами злочину закон визнає вимагання: 1) вчинене повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) службовою особою з використанням свого службового становища; 4) з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; 5) з пошкодженням чи знищенням майна (ч.2 ст.189); 6) організованою групою (ч.4 ст.189); 7) що завдало значної шкоди потерпілому (ч.2 ст.189); 8) майнової шкоди у великих (ч.3 ст.189) чи 9) в особливо великих (ч.4 ст.189) розмірах; 10) поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи (ч.З ст. 189); 11) із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (ч.4 ст.189).

37. Ст.190 “Шахрайство”:

1. Об’єкт злочину – право власності.

Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно.

2. Об’єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий — власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов’язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

Способамивчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання д вірою.

Обманяк спосіб шахрайського заволодіння чужим майном та придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілою неправдивих відомостей або приховування певних відомостей повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого.

Зловживання довіроюполягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна.

3. Суб’єкт злочину загальний. Шахрайство, вчинене службовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довірою зловживала владою або службовим становищем, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 190 і 364.

4. Суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.5. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є шахрайство: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.190), або 3) у великих розмірах, або 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч.3 ст.190), або 5) в особливо великих розмірах, або 6) організованою групою (ч.4 ст.190); 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому (ч.2 ст.190).