114. Поняття стресу. Причини стресу.

Стрес - явище розповсюджене. Його можуть викликати як фактори, що пов'язані з впливом організації на свого співробітника, так і чинники, що зумовлені особистим життям людини, його світосприйняттям і менталітетом. За цими ознаками і розглянемо причини стресу, розподіливши їх на особові та організаційні.

Організаційні фактори можна умовно розподілити на п'ять підгруп:

а) невідповідність між змістом праці і можливостями конкретного працівника.

б) конфлікт ролей, коли до працівника одночасно ставляться протилежні чи взаємовиключні вимоги.

в) будь-яка невизначеність, тобто ситуація за якої працівник не володіє повною, достатньою чи достовірною інформацією про те, чого від нього чекають чи у яких умовах йому доведеться діяти;

г) нецікава, монотонна робота.

д) незадовільні фактори оточуючого середовища та гігієни - шум, пил, забруднення, вібрація, освітлення у недопустимих межах тощо.

Особові чинники. Під ними розуміють все те, що породжує депресію, агресивність і відчуття душевної кризи чи неспокою. Зазначимо серед особових факторів стресу лише ті, що трапляються найбільш часто: втрата близьких, важка хвороба чи каліцтво, розлучення, зміна місця роботи чи проживання, фінансові втрати, різного роду індивідуальні та побутові проблем тощо. Не лише негативні, а й в окремих випадках, позитивні події здатні викликати стрес, оскільки надмірні позитивні емоції відволікають від безпосередніх завдань, відсуваючи їх на задній план.

115. Рекомендації керівника щодо підвищення продуктивності праці та зниження стресу.

Для підвищення продуктівність праці та зниженості стрес необхідно:

• віділяти пріорітети в роботі;

• навчитись говорити «НІ»;

• налагодити стосунки з керівником;

• не не погоджуватися з керівником, коли віникає конфлікт чи невизначеність ролей;

• постійно обговорювати з кимось свої проблеми, не тримати в собі;

• щодня вміти «відключатися».

• бути, у нормальної фізичній формі І знати, Що фізична Навантаження сприяє зниженю рівня стрессу.

Рекомендації керівника з підвищення продуктивності праці та зниження стресу:

. здатність, потребу і схильність Ваших підлеглих повинні бути відповідно задані.

. дозволяйте підлеглим відмовлятися від виконуваних завдань, якщо у них є для цього підстави.

. використовуйте стиль керівництва, що відповідає конкретній ситуації.

. забезпечуйте справедливу винагороду за ефективно виконану роботу (проблема формалізації нормування праці).

. виступайте в ролі наставника, слухаючи, розуміючи і розвиває можливості підлеглих, обговорюйте з ними складні проблеми.

116. Сучасні підходи до управління конфліктними ситуаціями.

Виокремлюють структурні та міжособистісні методи управління конфліктними ситуаціями.

Структурні методи.

1. Роз'яснення вимог до роботи. Це бесіда, у якій кожен має розуміти, чого від нього очікують у конкретній ситуації.

2. Координація та інтеграція спільної роботи. Передбачає чітке визначення повноважень кожного, що упорядковує інформаційні потоки всередині організації, взаємодію людей і прийняття ними рішень.

3. Визначення загальноорганізаційних комплексних цілей. Сприяє об'єднанню зусиль, усуває причини, що можуть призводити до конфліктів.

4. Структурування системи винагород. Особи, чий внесок у діяльність організації значний, повинні отримувати додаткову винагороду.

Міжособистісні методи (моделі).

1. Уникання конфлікту. Передбачає намагання людини не потрапити у ситуації, що провокують виникнення суперечностей, ухилитися від участі в обговоренні питань, що містять розбіжності в поглядах.

2. Залагодження конфлікту (пристосування до конфлікту)

3. Суперництво. Передбачає нав'язування однією з конфліктуючих сторін чи «третьою стороною» власної точки зору.

4. Компроміс. Передбачає взаємні поступки.

5. Співробітництво. Сторони готові прийняти рішення, що максимально задовольняє інтереси кожного.

Вирішення конфлікту значною мірою залежить від керівника, від методів, яким він надає перевагу при управлінні конфліктом. Зокрема, авторитарний керівник швидше використовуватиме методи примусу, ліберальний – невтручання та залагоджування, демократичний - компроміс.

Керівник мусить виявити причини, що зумовили конфліктну ситуацію, мотиви кожної зі сторін, і виробити для себе таку стратегію поведінки, яка б не допустила екстремальних проявів конфлікту і спричинила тривалого протистояння в групі.