- •51. Поняття та правова природа адміністративної юстиції
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •59. Адміністративне право і адміністративно процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •64. Організаційно-правові засади управління митною справою
- •66. Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу і продовольства.
- •69.Організаційно правові засади державного управління у галузі зв’язку.
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичних відносин.
- •2. Спеціальної компетенції
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у галузі юстиції.
- •1. Міністерство юстиції України - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної правової політики.
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •88. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •89. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •90. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
2. Спеціальної компетенції
Міністерство оборони України (Міноборони України) - це центральний орган виконавчої влади і військового управління, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері оборони, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили
Основними завданнями Міноборони України є
* участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони і військового будівництва, координація діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони,
* здійснення військово-політичного та адміністративного управління Збройними Силами, участь у формуванні завдань Збройних Сил,
* здійснення ресурсного забезпечення для підтримання необхідного рівня бойової і мобілізаційної готовності, підготовки Збройних Сил до виконання покладених на них функцій і завдань,
* проведення державної військової кадрової політики, розвиток військової освіти і науки,
Генеральний штаб Збройних Сил України - це головний військовий орган з планування оборони держави, управління застосуванням Збройних Сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, Державною спеціальною службою транспорту і Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Основними завданнями Генерального штабу Збройних Сил України є:
* стратегічне планування застосування Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів, Держспецтранс-служби і Держспецзв'язку для оборони держави, організація стратегічного розгортання та координація їх підготовки до виконання завдань у сфері оборони держави;
* розроблення та здійснення заходів коротко- та середньостро-кового оборонного планування у Збройних Силах;
* забезпечення узгодженості програм розвитку інших військових формувань, правоохоронних органів, Держспецтрансслужби і Держспецзв'язку в частині, що стосується оборони держави;
* оперативне управління Збройними Силами;
Військові комісаріати - місцеві органи військового управління. Військові комісаріати утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах. Завданням військових комісаріатів є підготовка та проведення мобілізації, підготовка молоді до військової служби, проведення призову на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом громадян України, забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців та призваних на збори військовозобов'язаних, ветеранів війни, пенсіонерів із числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їхніх сімей, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
83.Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки. Нормативно-правовою базою державного управління у сфері національної безпеки є положення наступних документів:
1. Закон України від 4 листопада 1991 р. № 1777-ХІІ «Про державний кордон України»;
2. Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229-ХІІ «Про Службу безпеки України»;
3. Закон України від 17 грудня 1993 р. № 3745-ХІІ «Про пожежну безпеку»;
4. Закон України від 21 січня 1994 р. № 3855-ХП «Про державну таємницю»;
5. Закон України від 4 березня 1998 р. № 160/98-ВР «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;
6. Закон України від 26 грудня 2002 p. № 374-IV «Про контр-розвідувальну діяльність»;
7. Закон України від 19 червня 2003 р. № 964-1V «Про основи національної безпеки України»;
8. Закон України від 23 лютого 2006 p. № 3475-1V «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України»;
9. Указ Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007 «Про стратегію національної безпеки України» тощо.
Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших нормативно-правових актах.
Загальної компетенції
Рада національної безпеки і оборони України (РНБОУ) – це координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України
Служба безпеки України - це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує державну безпеку України.
При Службі безпеки України функціонує Антитерористичний центр
2. Спеціальної компетенції
Служба зовнішньої розвідки України - це державний орган, який здійснює розвідувальну діяльність у політичній, економічній, військово-технічній, науково-технічній інформаційній та екологічній сферах На Службу зовнішньої розвідки України покладається
* добування, аналітична обробка та надання розвідувальної інформації Президентові України, Голові Верховної Ради України, Прем'єр-міністрові України та іншим визначеним Президентом України споживачам,
* здійснення спеціальних заходів впливу, спрямованих на підтримку національних інтересів і державної політики України в економічній, політичній, військово-технічній, екологічній та інформаційній сферах, зміцнення обороноздатності, економічного і науково-технічного розвитку,
* участь у забезпеченні безпечного функціонування установ України за кордоном, безпеки співробітників цих установ та членів їх сімей у країні перебування, а також відряджених за кордон
Управління державної охорони України — це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує державну охорону органів державної влади України та посадових осіб,
На Управління державної охорони України покладаються завдання:
* здійснення державної охорони щодо органів державної влади України;
* забезпечення безпеки посадових осіб, визначених законодавством, за місцем їх перебування як на території України, так і за її межами;
* забезпечення безпеки членів сімей посадових осіб, визначених законодавством, які проживають разом з ними або супроводжують їх;
* охорони об'єктів, визначених законодавством;
Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України (Держспецзв'язку) - це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захисту інформації, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Основними завданнями Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України є:
* участь у формуванні та реалізація державної політики у сфері захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захисту інформації;
* забезпечення в установленому порядку урядовим зв'язком Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, інших посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів військового управління, керівників підприємств, установ і організацій у мирний час, в умовах надзвичайного та воєнного стану, а також у разі виникнення надзвичайної ситуації;
* забезпечення функціонування, безпеки та розвитку державної системи урядового зв'язку і Національної системи конфіденційного зв'язку;
Міністерство надзвичайних ситуацій України (далі - МНС) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, керівництво діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій, поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, рятувальної справи, техногенної та пожежної безпеки, створення та функціонування системи страхового фонду документації] профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
Основними завданнями МНС є:
* керівництво у мирний час та особливий період діяльністю єдиної системи цивільного захисту, з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, правового, радіаційного та комплексного медико-санітарного захисту громадян, які постраждали від радіаційних аварій і катастроф або брали участь у ліквідації їх наслідків, а також реабілітації радіоактивно забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи територій, проведення пошуково-рятувальних робіт, забезпечення техногенної і пожежної безпеки;
* ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, реабілітація радіоактивно забруднених територій і забезпечення захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання, організація і координація робіт та здійснення заходів щодо комплексного розв'язання проблем, пов'язаних із зняттям з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворенням об'єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему тощо (постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1539 Про затвердження