59. Адміністративне право і адміністративно процесуальне право: проблеми співвідношення.

Адміністративно-процесуальне право - це сукупність встановлених обов'язкових правил, які визначають процедури розгляду, вирішення конкретних адміністративних справ у сфері державного управління, адміністративної юрисдикції та інших галузей суспільних відносин.

Як правило, адміністративно-процесуальні норми реалізуються у формі і методами адміністративного процесу, яким є визначений законом порядок просування дій, спрямованих на досягнення певного юридичного ефекту. Ці дії офіційно встановлюються нормами адміністративно-процесуального права і групуються у окремі провадження. Кожне провадження у складі адміністративно-процесуального права - це сукупність процесуальних норм, об'єднаних спільною для них функцією.

За допомогою норм процедури вводяться до адміністративного процесу як окремі провадження. Під процедурою необхідно вважати офіційно встановлений або прийнятий за звичаєм порядок ведення, обговорення, розгляду, оформлення, виконання справ управлінського чи юрисдикційно-го характеру.

Тобто, можна прийти до висновку, що поняття "адміністративно-процесуальне право" ширше поняття "адміністративний процес", який є формою реалізації цього права у вигляді окремих проваджень. Співвідношення між адміністративно-процесуальним правом, нормою, процедурою та провадженням можна відобразити схемою: процедура - процесуально-правова норма - провадження (все разом) є не що інше як адміністративно процесуальне право.

Адміністративне право - самостійна галузь правової системи України, яка регулює суспільні відносини, що виникають у сфері державного регулювання і контролю, з приводу здійснення органами державного управління управлінських функцій, у сфері економіки, соціально-культурного будівництва, адміністративно-політичного устрою.

Поняття адміністративне походить від слова «адміністрація» (латинською мовою — управління). Тому адміністративне право інколи називають правом управління. Норми адміністративного права забезпечують реалізацію соціально-економічних і політичних прав громадян, зафіксованих у Конституції (наприклад, норми адміністративного права визначають порядок прийому у вузи). Адміністративне право регулює суспільні відносини в сфері управління народним господарством, освітою, охороною здоров'я, наукою, культурою і т. д.

60. Організаційно-правові засади державного управління у сфері економічного розвитку і торгівлі. Серед законів України, положення яких присвячені регулюванню питань захисту економічної конкуренції, необхідно назвати такі

1. від 26 листопада 1993 р № 3659-ХІІ «Про Антимонопольний комітет України»,

2. від 7 червня 1996 р № 236/96-ВР «Про захист від недобросовісної конкуренції»,

3. від 20 квітня 2000 p. № 1682-Ш «Про природні монополії»;

4. від 1 ] січня 2001 р. № 2210-Ш «Про захист економічної конкуренції».

5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р ,

6. Закон України від 13 жовтня 1992 р № 2673-ХІІ «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»,

7. постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2005 р № 1119 «Деякі питання ввезення (пересилання) товарів у спеціальні (вільні) економічні зони»,

Виконавчо-розпорядчі органи як суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.

Верховна Рада України є суб'єктом регулювання економіки України за рахунок того, що до її повноважень належать:

* прийняття законів (зокрема у сфері економіки);

* затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

* затвердження загальнодержавних програм економічного розвитку;

Також необхідно вказати, що з метою забезпечення необхідних умов для здійснення повноважень глави держави, згідно з чинним законодавством, функціонує Секретаріат Президента України, у складі якої діє Головна служба соціально-економічного розвитку.

Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади реалізує свій вплив на регулювання економіки України за рахунок того, що до його повноважень належать:

* забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України;

* забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики;

* розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного розвитку України;

Основними завданнями Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є:

* підготування пропозицій щодо формування державної промислової політики, а також розроблення механізмів її реалізації;

* розроблення та реалізація державних програм розвитку промисловості України;

* Серед інших центральних органів виконавчої влади, які відіграють значну роль у системі державного управління економікою України, є такі:

а) Державна податкова адміністрація України – центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики. Саме через оподаткування держава має змогу суттєво впливати на економічні процеси в середині країни, забезпечувати розвиток спеціальних (вільних) економічних зон, підтримувати невиробничі сфери;

б) Державна митна служба України - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи.

в) Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (Держпідприємництво України) - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. Держпідприємництво України є спеціально уповноваженим органом із питань ліцензування, державної регуляторної політики та дозвільної системи у сфері господарської діяльності;

г) Антимонопольный комітет України — центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування здійснюють регулювання у сфері економіки за рахунок головних управлінь економіки, як структурних одиниць відповідних обласних чи Київської міської державної адміністрації (у Севастополі функціонує управління економіки) та управлінь економіки районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій.

Органи місцевого самоврядування також беруть участь у регулюванні сфери економіки на відповідних територіях. це здійснюється за рахунок сільських, селищних, міських рад (представницьких органів місцевого самоврядування) та їхніх виконавчих органів (комітети, відділи, управління).

61. Організаційно-правове забезпечення управління житлово-комунальним господарством

Правове забезпечення діяльності підприємств і організацій ЖКГ представлено, в першу чергу законами: Конституція України; Житловий кодекс України, Цивільний кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення, закони України: “Про місцеві державні адміністрації”; “Про місцеве самоврядування в Україні”, «Про оренду державного та комунального майна»; Укази Президента України; постановах Кабінету Міністрів України тощо, закони України:

1. Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 - 2010 роки;

2. Про Загальнодержавну програму “Питна вода України”;

3. Про житлово-комунальні послуги;

4. Про міський електричний транспорт;

5. Про питну воду та питне водопостачання;

6. Про теплопостачання;

7. Про благоустрій населених пунктів;

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.- Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінрегіон України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної житлової політики і політики у сфері будівництва, архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства.

Основними завданнями Мінрегіону України є:

1) формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах:

удосконалення територіальної організації влади, адміністративно-територіального устрою, розвитку місцевого самоврядування;

будівництва, архітектури, містобудування, промисловості будівельних матеріалів, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів;

житлово-комунального господарства, житлової політики, благоустрою населених пунктів, квітково-декоративного насінництва та розсадництва, поводження з побутовими відходами, поховання, технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна;

архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства;

2) забезпечення технічного регулювання у сфері будівництва, містобудування, промисловості будівельних матеріалів, житлово-комунального господарства. 

Центральним органом державного управління будівництвом і житлово-комунальним господарством Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України (далі —Держбуд України). Він діє на підставі Положення про нього, затвердженого Указом Президента України від 9 грудня 1997 p.

Основними завданнями Держбуду України є: забезпечення проведення реформ у підвідомчих йому галузях господарства; забезпечення в них розроблення та реалізації заходів щодо енерго - та ресурсозбереження; впровадження екологічно безпечних технологій; здійснення заходів щодо комплексного планування територій, поліпшення архітектурно-планувального та інженерно-технічного рівня забудови населених пунктів, будинків і споруд; здійснення заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів, житлово-комунального господарства та міського електротранспорту; організація роботи по стандартизації та ін.

Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством на місцях покладено на відповідні управління та відділи місцевих державних адміністрацій. Так, при обласних державних адміністраціях діють управління містобудування та архітектури, управління житлово-комунального господарства та управління капітального будівництва, а в районних державних адміністраціях функцію управління забезпечують відділи містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства. Ці органи утворюються і діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України[6]. Вони здійснюють керівництво дорученими їм сферами будівництва і житлово-комунального господарства, несуть відповідальність за їх розвиток на підвідомчій їм території, координують діяльність підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації.

62. . Організаційно-правові засади державного управління у галузі регіонального розвитку і будівництва.

Правові та організаційні засади управління будівництвом і житлово-комунальним господарством закріплено в низці актів, серед яких головними є Закони України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 р.1 та «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 р.2, а також Указ Президента України «Про пріоритетні завдання в сфері містобудування» від 13 травня 1997 р.3.

63. Організаційно-правові засади державного управління у галузі екології та природних ресурсів.

нормативно-законодавчі акти:

—— Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. № 1264 -XII;

— Закон України "Про природно-заповідний фонд" від 16 червня 1992 p. № 2456-ХІІ;

— Закон України "Про охорону атмосферного повітря" від 16 жовтня 1992 p. № 2707-ХІІ;

— Закон України "Про екологічну експертизу" від 9 лютого 1995 p. № 46/95-ВР;

— Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 р. N" 40/95-ВР;

— Закон України "Про мисливське господарство та полювання" від 2 лютого 2000 p. № 1478-XIV;

— Закон України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18 січня 2000 p. № 2245-ІІІ;

— Закон України "Про тваринний світ" від 13 лютого 2001 р. № 2894-ІІІ;

— Закон України "Про Червону книгу України" від 7 лютого 2002 р. №3055-ІІІ;

— Закон України "Про питну воду і питне водопостачання" від 10 січня 2002 p. № 2918-Ш;

— Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. № 3852-ХІІ;

— Водний кодекс України від 6 червня 1995 p. № 213/95-ВР;

— Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-ІІІ;

— Кодекс України "Про надра" від 27 липня 1994 р. № 133/94-ВР.

До системи органів управління в галузі охорони навколишнього середовища належать:

1. Органи центральної державної виконавчої влади:

* Кабінет Міністрів України;

* Постійна урядова комісія з питань техногенної екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій;

* Рада національної безпеки.

* — уряд Автономної Республіки Крим.

3. Органи місцевої державної виконавчої влади:

* обласні державні адміністрації;Київська міська державна адміністрація;Севастопольська міська державна адміністрація;районні державні адміністрації;районні в м. Києві державні адміністрації; районні в м. Севастополі державні адміністрації;

Органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології:

* Міністерство екології та природних ресурсів України;

* Міністерство охорони здоров’я України.

* Органи спеціального поресурсного управління:

* Державний комітет України по земельних ресурсах;

* Державний комітет України по водному господарству;

* Міністерство соціальної політики України;

* Державний комітет лісового господарства України.

* Органи спеціалізованого функціонального управління:

* Міністерство надзвичайних ситуацій України

* Міністерство внутрішніх справ України;

* Державний комітет України стандартизації, метрології та сертифікації.

* Органи спеціалізованого галузевого управління:

* Міністерство палива та енергетики України

* Органи місцевого самоврядування

Органи державного управління з регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного середовища отримали такі повноваження:

Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на місцях:

* здійснюють комплексне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в країні, проводять єдину науково-технічну політику з питань охорони навколишнього природного середовища й використання природних ресурсів, координують діяльність міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій в цій галузі;

* ведуть державний контроль за використанням і охоро- ною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферно- го повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу й виключної (морської) економіч- ної зони держави, а також за додержанням норм екологічної безпеки;

* забезпечують роботу державної екологічної інформаційної системи;