88. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.

* «Про оборону України»

* Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992

* ,Закон «Про державний кордон України»

* Закон «Про Прикордонні війська України»

Загальна система суб'єктів гарантування національної безпеки охоплює:

а) орган законодавчої влади — Верховна Рада і органи державного управління загальної компетенції — Кабінет Міністрів, місцеві державні

адміністрації;

б) органи державного управління спеціальної компетенції — Міністерство внутрішніх справ; Служба безпеки; Міністерство оборони; Державний комітет у справах охорони державного кордону; Міністерство юстиції; Національне бюро розслідувань; спеціалізовані управління і служби Міністерства закордонних справ; Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи тощо;

в) правоохоронні органи — органи прокуратури; суди загальної юрисдикції; Конституційний Суд; адвокатура;

г) громадські структури — адвокатура; Товариство сприяння обороні України; пункти охорони громадського порядку.

Координаційним органом з питань національної безпеки є Рада національної безпеки і оборони України.

Особливе місце посідає Служба безпеки (СБ) України. В інтересах національної безпеки держава покладає на органи СБ завдання захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

До завдань СБ України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції і організованої злочинної діяльності в сфері управління і економіки, інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави.

Важливі функції у сфері оборони покладено на Президента України — гаранта державного суверенітету й територіальної цілісності держави. Президент призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво та приймає рішення в сфері оборони держави, що надалі затверджуються законодавчим органом.

Президент України є головою Ради національної безпеки і оборони України, формує її персональний склад відповідно до Конституції України. Компетенцію та функції Ради національної безпеки і оборони України визначено Законом України від 5 березня 1998 р.1, Тимчасовим положенням «Про Раду національної безпеки і оборони України», затвердженим Указом Президента України від 30 серпня 1996 р.

89. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.

Серед нормативно-правових актів, які належать до адміністративного законодавства і присвячені регламентації всього різноманіття державної служби, необхідно вирізнити:

* закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ «Про державну службу»;

* закон України від 5 жовтня 1995 р. № 356/95-ВР «Про боротьбу з корупцією»;

* указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810-98 «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні»;

* указ Президента України від 14 квітня 2000 р. № 599/2000 «Про стратегію реформування системи державної служби в Україні»;

* указ Президента України від 5 березня 2004 р. № 278/2004 «Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу»;

* указ Президента України від 20 лютого 2006 р. № 140/2006 «Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні»;

Основними завданнями Головдержслужби України є:

* участь у формуванні та проведення разом з іншими державними органами єдиної державної політики у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;

* забезпечення функціонального управління державною службою;

* прогнозування і планування потреби державних органів та їх апарату в кадрах;

* розроблення заходів щодо підвищення ефективності державної служби, координація і контроль за їх виконанням;

* здійснення методичного керівництва проведенням конкурсного відбору, атестації державних службовців і заходів, спрямованих на запобігання проявам корупції серед державних службовців;

* організація підготування, перепідготування і підвищення кваліфікації державних службовців;