- •51. Поняття та правова природа адміністративної юстиції
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •59. Адміністративне право і адміністративно процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •64. Організаційно-правові засади управління митною справою
- •66. Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу і продовольства.
- •69.Організаційно правові засади державного управління у галузі зв’язку.
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичних відносин.
- •2. Спеціальної компетенції
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у галузі юстиції.
- •1. Міністерство юстиції України - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної правової політики.
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •88. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •89. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •90. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
Нормативно-правовою базою державного управління у сфері закордонних справ є положення таких документів:
* Віденська конвенція про дипломатичні зносини 18 квітня 1961р,
Віденська конвенція про консульські зносини 24 квітня 1963 р Ці конвенції створено для уніфікації підходів щодо міждержавних стосунків Держави, що є сторонами цих конвенцій (зокрема Україна), сподіваються, що консульські зносини сприятимуть розвитку дружніх відносин між державами незалежно від державного та суспільного ладу,
* Декларація про державний суверенітет України, прийняття Верховною Радою України 16 липня 1990 р Серед положень декларації необхідно вирізнити те, що державний суверенітет України - це верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади в межах п території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах Розділ X Декларації (Міжнародні відносини) свідчить про те, що Україна є суб'єктом міжнародного права, здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення своїх національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах
* Закон України від 20 вересня 2001 р № 2728-Ш «Про дипломатичну службу»
* Закон України від 28 листопада 2002 p. № 253-IV «Про дипломатичні ранги України». Дипломатичний ранг - спеціальне звання, що присвоюється державним службовцям в системі дипломатичної служби. Дипломатичні ранги від Надзвичайного і Повноважного Посла до аташе прирівнюються до рангів державних службовців відповідно від першого до одинадцятого рангу. Дипломатичні ранги Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу присвоюються Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України;
* Постанова Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 р. № 1427-ХП «Про проголошення незалежності України»;
* Указ Президента України від 2 квітня 1994 р. № 127/94 «Про Консульський статут України». Консульські установи України захищають за кордоном права та інтереси України, юридичних осіб і громадян України, сприяють розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розширенню економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв'язків і туризму. Консульські установи сприяють вихідцям з України та їх нащадкам у підтримці контактів з Україною;
Суб'єкти, повноваження яких визначено в Конституції України.
Верховна Рада України належить до суб'єктів державного регулювання у сфері закордонних справ за рахунок того, що до її повноважень належать:
* визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики;
* оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;
* затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;
* призначення за поданням Президента України Міністра закордонних справ України;
Президент України є важливим суб'єктом державного управління у сфері закордонних справ. Йдеться про те, що Президент України:
- представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
- приймає рішення про визнання іноземних держав;
- призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;
- вносить до Верховної Ради подання про призначення Міністра закордонних справ України;
- присвоює вищі дипломатичні ранги;
- приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні.
Кабінет Міністрів України впливає на державне управління закордонними справами за рахунок того, що до його повноважень віднесено:
* забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави,
* здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки України,
організація і забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.
Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших норматив-но-правових актах.
Міністерство закордонних справ України (далі - МЗС України) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері зовнішніх зносин України та координацію відповідних заходів, зокрема тих, що спрямовані на досягнення стратегічних цілей зовнішньої політики України.
Основними завданнями МЗС України є:
* участь у забезпеченні захисту національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства;
* забезпечення проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, наукових та інших зв'язків з іноземними державами, міжнародними організаціями;
* забезпечення дипломатичними засобами захисту суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торгово-економічних та інших інтересів;
Представництва МЗС України на території України існують для координації діяльності у сфері зовнішніх зносин і для підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів На сьогодні функціонують представництва МЗС України у Донецьку, Львові, Сімферополі, Одесі та Ужгороді Функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів виконує Дипломатична академія при МЗС України
Основними функціями дипломатичного представництва є
* представництво України в державі перебування та підтримання з цією державою офіційних відносин,
* захист інтересів України, прав та інтересів п громадян і юридичних осіб у державі перебування,
* ведення переговорів з урядом держави перебування,
* з'ясування всіма законними засобами становища і подій у державі перебування та інформування про них відповідних органів України,
* поширення в державі перебування інформації про становище в Україні та події міжнародного життя,
2. Консульські установи - це постійно діючі установи України в окремих територіях інших держав (консульських округах), які створюються для захисту прав та інтересів України, юридичних осіб і громадян України, сприяння розвиткові дружніх відносин України з іншими державами, розширення економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв'язків і туризму.
87.Організаційно-правові засади державного управління у галузі цивільної оборони.
Основоположним документом щодо захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій є Закон „Про цивільну оборону України". Відповідно до цього Закону громадяни України мають право на захист свого життя і здоров`я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха.
Систему цивільної оборони складають:
— органи державної виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов`язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;
— органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральних та місцевих органів державної виконавчої влади і адміністрації підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання;
— сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;
— фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
— системи зв`язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.
Основними завданнями МНС України щодо надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків є:
— розроблення і реалізація заходів щодо захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій;
— керівництво діяльністю органів управління, штабів, військ цивільної оборони і підпорядкованих спеціалізованих формувань;
— координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій усіх форм власності з розв`язання проблем захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
—визначення основних напрямів роботи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;
— державний нагляд і контроль за станом цивільної оборони і техногенної безпеки, готовністю дій у надзвичайних ситуаціях та проведення заходів щодо запобігання їм;
— координація робіт, пов`язаних з формуванням і реалізацією єдиної науково-технічної політики у сфері створення та впровадження сучасних інформаційних технологій, банків даних з проблем цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;
—- підготовка і перепідготовка кадрів цивільної оборони та з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, навчання населення дій у надзвичайних ситуаціях.