15. Право комунальної власності. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст.

Стаття 327. Право комунальної власності

1. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

2. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Право комунальної власності — це право територіальної громади володіти, користуватися, розпоряджатися тощо майном, що належить їй, яке здійснюється безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Суб'єктом права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст тощо.

Згідно зі ст. 140 Конституції України і ст. 1 Закону «Про місцеве самоврядування» територіальна громада — це жителі, об'єднані постійним мешканням в межах села, селища, міста. У містах з районним поділом громади районів також діють як суб'єкти права власності.

Об'єктами права комунальної власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Це може бути різноманітне рухоме і нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, підприємства, установи, організації і т.д.. Однак коло об'єктів права комунальної власності вужче, ніж коло об'єктів права державної власності. Зокрема, в комунальній власності не може знаходитися майно, що є об'єктом виняткової власності держави (наприклад, єдина енергосистема країни тощо).

16. Право державної власності. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст. Співвідношення понять право державної власності та право власності народу України.

Стаття 326. Право державної власності

1. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

2. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

3. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Право державної власності може бути визначене як влада (повноваження) держави використовувати (володіти, користуватися, розпоряджатися, управляти тощо) майно, котре їй належить.

Суб'єктом права державної власності є держава Україна, яка виступає представником спільних інтересів народу.

Коло об'єктів права державної власності не обмежене. Держава може бути власником будь-яких речей, в тому числі тих, що вилучені з цивільного обігу і обмежені у обігу. Отже, у державній власності знаходиться майно, у тому числі грошові кошти, яке належить дер­жаві Україна. Вилученими з цивільного обігу вважаються об'єкти, які не можуть бути предметом пра-вочинів.

Згідно з частиною 2 ст.326 від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. До них, насамперед, належить глава держави — Президент України, який виступає від імені держави в різних правовідносинах, у тому числі здійснює право державної власності. Нарівні з Президентом право державної власності здійснює Верховна Рада України. Вона затверджує державний бюджет України і здійснює контроль за його використанням.

Право державної власності здійснює також Кабінет Міністрів, який керує державною власністю (ст. 116 Конституції України). Однак діяльність його у цій сфері обмежена певними рамками.

Право державної власності може також здійснювати Фонд державного майна України та інші уповноважені органи, у тому числі державні підприємства і установи.

Здійснюючи зазначені функції, органи державної влади діють не як суб'єкти права власності, а як представники власника: вони діють не від власного імені і не в своєму інтересі, а від імені і в інтересі держави в цілому, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в якій є її народ. Через органи державної влади здійснюється воля не цих органів, а самого народу, який може висловити свою волю, безпосередньо здійснити свою владу (ст. 5 Конституції України). Державні органи, які уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Стаття 324. Право власності Українського народу

1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

2. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

3. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

17 – 18, 21. Поняття та види права спільної власності. Суб'єкти, об'єкти, зміст, підстави виникнення.

Право спільної власності – право власності декількох осіб на той самий об’єкт, яке надає можливість спільно володіти, користуватися, розпоряджатися речами, придбати у приватну власність речі, придбання яких в індивідуальному порядку є складним/недоцільним.

Учасники спільної власності – співвласники (множинність суб’єктів) – мають право щодо володіння, користування, розпорядження спільною річчю і обов’язок погоджувати свою поведінку щодо володіння, користування, розпорядження спільною річчю з іншими співвласниками.

Види:

• спільна часткова власність – з визначенням часток кожної з осіб (основний вид, діє презумпція спільної часткової власності).

Підстави виникнення:

- спільне створення, перероблення речі;

- одержання плодів, доходів від спільної речі;

- спільне присвоєння загальнодоступних плодів природи;

- придбання за договором.

Підстави припинення:

- при відчуженні частки одного співвласника на користь іншого;

- при переході частки у спадщину від одного співвласника до іншого;

- при реалізації майна, що знаходиться у спільній частковій власності;

- у разі поділу / виділу майна.

• спільна сумісна власність – без визначення часток: частки заздалегідь не визначені, а визначаються лише при припиненні правовідносин спільної власності; майно придбається:

• подружжям під час шлюбу /

• в результаті спільної праці членів сім’ї, якщо інше не передбачене письмовою угодою між ними /

• майно членів фермерських господарств, якщо інше не передбачене письмовою угодою між ними /

• приватизована квартира відповідно до письмової угоди повнолітніх членів сім’ї.

Підстави виникнення: у випадках, передбачених законом / договором.

Підстави виникнення: поділ / виділ майна.