- •1. Поняття та види речових прав за законодавством України.
- •2. Ознаки речового права.
- •3. Речові права і право інтелектуальної власності.
- •4. Поняття та ознаки права власності.
- •5. Зміст права власності.
- •6. Здійснення права власності.
- •7. Загальні положення про набуття права власності.
- •11. Похідні підстави набуття права власності. Момент виникнення права власності у набувача.
- •12. Підстави припинення права власності.
- •2. Відмова власника від права власності
- •5. Припинення права власності у зв'язку із викупом майна у власника.
- •13. Право господарського відання та оперативного управління.
- •14. Поняття, зміст та особливості права приватної власності.
- •15. Право комунальної власності. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •16. Право державної власності. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст. Співвідношення понять право державної власності та право власності народу України.
- •19. Право спільної сумісної власності подружжя.
- •20. Право власності особистого селянського господарства.
- •22. Порядок здійснення права спільної часткової власності.
- •23. Право власності на житло.
- •24. Право довірчої власності.
- •25. Конституція України та цивільне законодавство про правове забезпечення захисту права власності.
- •26. Поняття та види способів захисту права власності та інших речових прав. Співвідношення понять охорона та захист речових прав.
- •27. Речово-правові засоби захисту права власності та інших речових прав.
- •28. Віндикаційний позов як спосіб захисту речових прав.
- •29. Негаторний позов як спосіб захисту речових прав.
- •30. Визнання права власності як спосіб захисту.
- •31. Позов про вилучення майна з опису як спосіб захисту права власності.
- •32. Зобов'язально-правові способи захисту права речових прав.
- •33. Визнання незаконним нормативного акту та дій органів влади та місцевого самоврядування, що порушують право власності.
- •34. Самочинне будівництво.
- •35. Право власності на земельну ділянку.
- •36. Поняття та види речових прав на чуже майно.
- •37. Особливості здійснення і захисту речових прав на чуже майно.
- •41. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
- •42. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови.
- •43. Володіння (посідання) в цивільному праві.
- •44. Характеристика авторського права в континентальній системі права і копірайту в англосаксонській системі
- •45. Цивільно-правове регулювання відносин, пов'язаних з творчою діяльністю. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності.
- •46. Об’єкти та суб’єкти авторського права.
- •47. Права суб’єкта авторського права.
- •48. Авторський договір: поняття, характеристика та види.
- •49. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст суміжних прав інтелектуальної власності.
- •50. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст права промислової власності.
- •51. Правова охорона фірмових найменувань.
- •52. Правова охорона товарних знаків.
- •53. Правова охорона найменувань місць походження товарів
- •54. Поняття сімейного права. Співвідношення цивільного та сімейного права.
- •55. Принципи сімейного права.
- •56. Строки в сімейному праві.
- •57. Здійснення і захист сімейних прав та обов'язків.
- •1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
- •2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
- •58. Поняття сім ї. Підстави виникнення сімейних прав та обов'язків.
- •1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
- •2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
- •61. Фактичні шлюбні відносини.
- •62. Умови укладання шлюбу. Перешкоди для укладання шлюбу.
- •63. Порядок укладання шлюбу. Правові наслідки подачі заяви про реєстрацію шлюбу.
- •2 Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми правами та обов'язками.
- •3. Прийняття державними органами рацСу заяви за наявності всіх необхідних документів.
- •4. Заручини.
- •5. Реєстрація шлюбу.
- •64. Визнання шлюбу недійсним. Підстави, порядок, наслідки.
- •65. Особисті немайнові правовідносини подружжя.
- •66. Майнові правовідносини подружжя. Поняття, види, особливості.
- •67. Правовий режим майна подружжя.
- •68. Обов'язки подружжя по утриманню. Підстави, порядок виникнення та припинення.
- •69. Шлюбний договір. Поняття, зміст, порядок укладання, визнання недійсним, наслідки.
- •70. Поняття та види припинення шлюбу. Правові наслідки припинення шлюбу. Відмінність від визнання шлюбу недійсним.
- •71. Підстави та порядок розірвання шлюбу.
- •74. Особисті немайнові права та обов'язки батьків та дітей.
- •75. Підстави та порядок позбавлення батьківських прав. Відновлення батьківських прав. Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.
- •76. Майнові правовідносини батьків та дітей.
- •77, 79. Аліментні правовідносини батьків та дітей. Умови та порядок стягнення аліментів на дітей.
- •78. Аліментні правовідносини інших членів сім ї.
- •80. Поняття та підстави усиновлення (удочеріння).
- •81. Правові наслідки усиновлення. Таємниця усиновлення.
- •82. Дитячий будинок сімейного типу та прийомна сім я.
- •83. Патронат.
- •84. Поняття спадкування. Суб'єктний склад відносин спадкування.
- •85. Час та місце відкриття спадщини. Юридичні наслідки відкриття спадщини.
- •86. Склад спадкового майна.
- •87. Особливості спадкування окремих об’єктів.
- •88. Спадкування за законом. Порядок розподілу спадкового майна.
- •89. Поняття та види заповітів. Недійсність заповіту.
- •90. Виконання заповіту.
- •91. Заповідальний відказ. Право на обов'язкову частку у спадщині.
- •92. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину.
- •93. Відмова від спадщини. Поняття та наслідки.
- •94. Відповідальність спадкоємців за зобов'язаннями спадкодавця.
- •95. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія. Відумерлість спадщини.
- •96. Спадковий договір.
24. Право довірчої власності.
Право довірчої власності було започатковано 19.06.2003 р. (шляхом внесення відповідних змін до нового Цивільного кодексу України) у зв'язку з прийняттям двох законів: “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” (19.06.2003 р.) і “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” (19.06.2003 р.).
Відповідно до ч. 2 ст. 316 ЦК України право довірчої власності визнається особливим видом права власності, яке виникає на підставі закону, договору управління майном. Проте, відповідно до вищезазначених законів, таке право виникає лише на підставі відповідного договору (договору управління майном), що укладається власником відповідного майна - установником; управителем (довірчим власником) як стороною за договором може бути належним чином створена організація - фінансова установа (ст. 1 Закону “Про іпотечне кредитування...”, ст. 1 Закону “Про фінансово-кредитні механізми...”); управитель як довірчий власник розпоряджається довірчим майном лише у визначених законом та договором межах (ст. 26 Закону “Про іпотечне кредитування...”, ст. 8 Закону “Про фінансово-кредитні механізми...”), а за власними зобов'язаннями (не пов'язаними з управлінням довірчим майном) відповідає майном, що належить йому на загальному праві власності. Відтак, право довірчої власності у сфері господарювання є похідним (його встановлення залежить від первісного власника майна - установника), обмеженим (межі використання довірчої власності встановлюються законом та договором) та додатковим правовим титулом майна (встановлюються зазвичай на договірних засадах зі створеною відповідно до закону господарською організацією, що має власне майно).
25. Конституція України та цивільне законодавство про правове забезпечення захисту права власності.
Стаття 386. Засади захисту права власності
1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
3. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Захист законних прав громадян є одним з найголовніших завдань держави. Так, відповідно до ст. 13 Конституції України, "держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання". Тобто, виступаючи гарантом реалізації законних прав, держава тим самим забезпечує одночасно і виконання громадянами обов'язків, покладених на них державою, а також власними договірними та іншими зобов'язаннями. Оскільки економічною основою кожного суспільства є власність у різних її формах, то одним із найголовніших об'єктів державного захисту виступає саме право власності. При цьому законодавство, зокрема Конституція, Цивільний кодекс надають усім власникам рівні умови для захисту права власності. У ст. 386 ЦК закріплено основні правові засади захисту права власності в Україні, які базуються на принципі рівності захисту права власності всіх його суб'єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад). Тут мається на увазі саме юридична рівність власників у виборі та застосуванні встановлених законом засобів захисту.
Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань.
Норма ч. 2 ст. 386 ЦК закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.
Частина 3 ст. 386 ЦК встановлює право власника на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди в разі порушення його прав.
Зазначене положення ґрунтується на конституційних нормах. Так, право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особі, закріплюється за особою в разі, якщо шкоду було заподіяно: збиранням, зберіганням, використанням та поширенням про неї і членів її сім'ї недостовірної інформації (ст. 32); порушенням права на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50); незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56) та ін.
Право на відшкодування моральної та майнової шкоди серед засобів захисту цивільних прав передбачають статті 22, 23 ЦК.
Частина 3 ст. 386 ЦК передбачає також можливість відшкодування майнової та моральної шкоди, що була заподіяна порушенням права власності. Зазначена норма закріплює таке право за всіма власниками, незалежно від того, якими діями було заподіяно шкоду праву власності власника, та які засоби захисту ним застосовувалися.