19. Право спільної сумісної власності подружжя.

Майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю: придбане в період перебування в зареєстрованому шлюбі / в період проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу і є результатом їх праці (подружжя спільно проживає і веде спільне господарство).

Можуть бути встановлені інші правила щодо визначення майна, що належить особам на праві спільної сумісної власності – подружжя може укласти шлюбний договір, в якому визначається правовий режим майна: спільна сумісна / спільна часткова / особиста власність кожного.

Майнові обов’язки подружжя: стягнення може бути накладене на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним з подружжя в інтересах сім’ї

20. Право власності особистого селянського господарства.

Особисте селянське господарство – форма організації індивідуального виробництва на основі приватної власності, побудоване на праці членів сім’ї (не є юридичною особою).

Виходячи з того, що особисте селянське господарство є сімейно – трудовим об’єднанням, майнові відносини в ньому ґрунтуються на праві спільної власності подружжя, якщо інше не встановлено шлюбним договором. Якщо особи, що ведуть спільне селянське господарство, не перебувають у шлюбі, майно, утворене працею цих осіб, є спільною частковою власністю, якщо інше не встановлене угодою між ними.

Об’єкти: житлові будинки, квартири, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, худоба, земельні ділянки, насадження на них, засоби виробництва, вирощена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, інші об’єкти виробничого та споживчого призначення.

При поділі / виокремленні майна, зверненні на майно стягнення за боргами учасника визначається частка учасникак спільної власності, розмір якої визначено мірою його трудової участі, якщо інше не передбачено законодавством. За відсутності доказів того, що частка когось з учасників спільної сумісної власності у придбанні майна була більшою / меншою, частки визначаються рівними.

22. Порядок здійснення права спільної часткової власності.

Здійснюється співвласниками за їх згодою: право кожного із співвласників по володінню, користуванню, розпорядженню своєю власністю і обов’язок погоджувати свою поведінку з іншими співвласниками.

Учасники можуть також визначити порядок користування спільною річчю (черговість, приміщення у квартирі) самостійно / через суд.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння, користування частини спільного майна в натурі, що відповідає його частці / матеріальної компенсації, якщо майно не є подільним.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння, користування майном відповідно до їх часток посвідчується нотаріально, вона є обов’язковою і для особи, яка придбає згодом частку у праві спільної часткової власності

23. Право власності на житло.

Стаття 379. Поняття житла

1. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Стаття 380. Житловий будинок як об'єкт права власності

1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Стаття 381. Садиба як об'єкт права власності

1. Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

2. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 382. Квартира як об'єкт права власності

1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

2. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Стаття 383. Права власника житлового будинку, квартири

1. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

2. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Стаття 384. Права житлово-будівельного (житлового) кооперативу та їх членів на квартиру в будинку кооперативу

1. Будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.

2. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її.

3. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Стаття 385. Об'єднання власників житлових будинків, квартир

1. Власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир (житла).

Таке об'єднання може бути створено також власниками житлових будинків.

2. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.