- •1. Поняття та види речових прав за законодавством України.
- •2. Ознаки речового права.
- •3. Речові права і право інтелектуальної власності.
- •4. Поняття та ознаки права власності.
- •5. Зміст права власності.
- •6. Здійснення права власності.
- •7. Загальні положення про набуття права власності.
- •11. Похідні підстави набуття права власності. Момент виникнення права власності у набувача.
- •12. Підстави припинення права власності.
- •2. Відмова власника від права власності
- •5. Припинення права власності у зв'язку із викупом майна у власника.
- •13. Право господарського відання та оперативного управління.
- •14. Поняття, зміст та особливості права приватної власності.
- •15. Право комунальної власності. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •16. Право державної власності. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст. Співвідношення понять право державної власності та право власності народу України.
- •19. Право спільної сумісної власності подружжя.
- •20. Право власності особистого селянського господарства.
- •22. Порядок здійснення права спільної часткової власності.
- •23. Право власності на житло.
- •24. Право довірчої власності.
- •25. Конституція України та цивільне законодавство про правове забезпечення захисту права власності.
- •26. Поняття та види способів захисту права власності та інших речових прав. Співвідношення понять охорона та захист речових прав.
- •27. Речово-правові засоби захисту права власності та інших речових прав.
- •28. Віндикаційний позов як спосіб захисту речових прав.
- •29. Негаторний позов як спосіб захисту речових прав.
- •30. Визнання права власності як спосіб захисту.
- •31. Позов про вилучення майна з опису як спосіб захисту права власності.
- •32. Зобов'язально-правові способи захисту права речових прав.
- •33. Визнання незаконним нормативного акту та дій органів влади та місцевого самоврядування, що порушують право власності.
- •34. Самочинне будівництво.
- •35. Право власності на земельну ділянку.
- •36. Поняття та види речових прав на чуже майно.
- •37. Особливості здійснення і захисту речових прав на чуже майно.
- •41. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
- •42. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови.
- •43. Володіння (посідання) в цивільному праві.
- •44. Характеристика авторського права в континентальній системі права і копірайту в англосаксонській системі
- •45. Цивільно-правове регулювання відносин, пов'язаних з творчою діяльністю. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності.
- •46. Об’єкти та суб’єкти авторського права.
- •47. Права суб’єкта авторського права.
- •48. Авторський договір: поняття, характеристика та види.
- •49. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст суміжних прав інтелектуальної власності.
- •50. Поняття, суб'єкти, об'єкти, зміст права промислової власності.
- •51. Правова охорона фірмових найменувань.
- •52. Правова охорона товарних знаків.
- •53. Правова охорона найменувань місць походження товарів
- •54. Поняття сімейного права. Співвідношення цивільного та сімейного права.
- •55. Принципи сімейного права.
- •56. Строки в сімейному праві.
- •57. Здійснення і захист сімейних прав та обов'язків.
- •1. Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
- •2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
- •58. Поняття сім ї. Підстави виникнення сімейних прав та обов'язків.
- •1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
- •2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
- •61. Фактичні шлюбні відносини.
- •62. Умови укладання шлюбу. Перешкоди для укладання шлюбу.
- •63. Порядок укладання шлюбу. Правові наслідки подачі заяви про реєстрацію шлюбу.
- •2 Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми правами та обов'язками.
- •3. Прийняття державними органами рацСу заяви за наявності всіх необхідних документів.
- •4. Заручини.
- •5. Реєстрація шлюбу.
- •64. Визнання шлюбу недійсним. Підстави, порядок, наслідки.
- •65. Особисті немайнові правовідносини подружжя.
- •66. Майнові правовідносини подружжя. Поняття, види, особливості.
- •67. Правовий режим майна подружжя.
- •68. Обов'язки подружжя по утриманню. Підстави, порядок виникнення та припинення.
- •69. Шлюбний договір. Поняття, зміст, порядок укладання, визнання недійсним, наслідки.
- •70. Поняття та види припинення шлюбу. Правові наслідки припинення шлюбу. Відмінність від визнання шлюбу недійсним.
- •71. Підстави та порядок розірвання шлюбу.
- •74. Особисті немайнові права та обов'язки батьків та дітей.
- •75. Підстави та порядок позбавлення батьківських прав. Відновлення батьківських прав. Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.
- •76. Майнові правовідносини батьків та дітей.
- •77, 79. Аліментні правовідносини батьків та дітей. Умови та порядок стягнення аліментів на дітей.
- •78. Аліментні правовідносини інших членів сім ї.
- •80. Поняття та підстави усиновлення (удочеріння).
- •81. Правові наслідки усиновлення. Таємниця усиновлення.
- •82. Дитячий будинок сімейного типу та прийомна сім я.
- •83. Патронат.
- •84. Поняття спадкування. Суб'єктний склад відносин спадкування.
- •85. Час та місце відкриття спадщини. Юридичні наслідки відкриття спадщини.
- •86. Склад спадкового майна.
- •87. Особливості спадкування окремих об’єктів.
- •88. Спадкування за законом. Порядок розподілу спадкового майна.
- •89. Поняття та види заповітів. Недійсність заповіту.
- •90. Виконання заповіту.
- •91. Заповідальний відказ. Право на обов'язкову частку у спадщині.
- •92. Здійснення права на спадкування. Оформлення права на спадщину.
- •93. Відмова від спадщини. Поняття та наслідки.
- •94. Відповідальність спадкоємців за зобов'язаннями спадкодавця.
- •95. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія. Відумерлість спадщини.
- •96. Спадковий договір.
43. Володіння (посідання) в цивільному праві.
Володіння як самостійне речове право являє собою фактичне володіння речами, поєднане з наміром володіти цими речами для себе.
Таким чином, володіння включає 2 елементи: об'єктивний (фактичне володіння майном) і суб'єктивний (намір володіти ним для себе).
При цьому фактичне володіння речами має бути стабільним (тобто існувати протягом достатньо тривалого часу) і безперервним.
Передусім володіння поділяється на законне і незаконне.
Законне володіння — те, яке має правову підставу (титул).
Незаконне володіння не має під собою достатньої правової основи. У свою чергу воно поділяється на добросовісне і недобросовісне.
Добросовісний незаконний володілець не знає і не повинен знати про незаконність володіння річчю. Недобросовісний - знає або повинен знати про те, що володіє річчю незаконно.
Володіння припиняється втратою одного з елементів — об'єктивного (втрата фактичного володіння майном) або суб'єктивного (відмова від володіння, тобто припинення наміру володіти майном для себе).
Захист законного володіння здійснюється таким же чином за допомогою тих же позовів, що і право власності.
Спеціальні можливості захисту законного володіння від недобросовісного незаконного володільця встановлені ст. 400 ЦК, яка передбачає, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно не лише власнику, але будь-якій особі, яка має на нього інше право відповідно до договору або закону або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку, зацікавлена особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Під правом володіння чужим майном мається на увазі тільки те володіння, яке виникає на підставі договору з його власником або з інших підстав, встановлених законом (ст. 398 ЦК). Іншими словами, це таке володіння, яке має під собою правову підставу або "титул". Тому воно нерідко також іменується "титульним володінням".
Суб'єктом права володіння чужим майном є особа, яка фактично тримає його у себе. При цьому право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Це не означає виникнення відносин спільної власності, а свідчить лише про те, що надання одній особі права володіння на певне майно не позбавляє власника або уповноважену ним особу права надати таку можливість й іншій особі.
Об'єктом права володіння може бути будь-яка річ, стосовно якої можливе встановлення права власності.
Зміст права володіння охоплює право на власну поведінку володільця щодо певного майна (здійснення права володіння), право вимагати від інших осіб не перешкоджати такій поведінці, право звернутися за захистом до суду або інших державних органів.
У свою чергу, зміст права на здійснення права володіння охоплює:
1) право мати майно у фактичному володінні;
2) право користування майном;
3) обмежене право розпорядження майном. "Фактичний володілець" за певних умов може мати:
— право залишити собі доходи, отримані від майна, що належить іншій особі (ч. 2 ст. 390 ЦК);
— право на відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна (ч. З ст. 390 ЦК);
— право залишити собі здійснені ним поліпшення майна (ч. 4 ст. 390 ЦК).
Підставами виникнення права володіння є:
1) договори з власником або іншою особою, якій майно було передано власником. Сторонами такого договору є володілець і власник або особа, якій власник передав майно разом з повноваженнями на передачу права володіння цим майном іншій особі;
2) односторонні правочини, наприклад заповіт, якими спадкодавець передає спадкоємцям своє право володіння;
3) юридичні вчинки. Наприклад, суб'єкт, якому передали на зберігання знайдену річ, на законних підставах володіє нею протягом часу, поки триває пошук власника речі (ст. 337 ЦК);
4) правові акти суб'єктів публічного права;
5) рішення суду.
Можливе також виникнення права володіння з інших підстав, встановлених законом.
Право володіння припиняється у разі:
1) відмови володільця від володіння майном;
2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою;
3) знищення майна;
4) вилучення речі з цивільного обігу;
5) поєднання в одній особі володільця і власника речі. Право володіння у цьому разі припиняється, оскільки право володіння майном є однією з правомочностей власника.