
- •2.Становлення української літературної мови як державної. Закон про мови в Укр
- •4. Закономірності, особливості, мовні засоби і підстилі офіційно-ділового стилю
- •6.Використання канцеляризмів, штамів, кліше у професійному мовленні
- •7. Використання термінологічної лексики в текстах офіційно-ділового мовлення
- •19. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів.
- •20. Комунікативні ознаки культури мови.
- •23. Гендерні аспекти спілкування.
- •24. Культура усного фахового спілкування.
- •27. Загальна характеристика документації щодо особового складу.
- •28. Види заяв. Заява про прийняття на роботу та її реквізити.
- •31. Резюме та його реквізити. Зразок
- •32. Наказ про особовий склад наказ № ______
- •33. Загальна характеристика інформаційних документів.
- •34. Звт та його реквізити. Зразок
- •35. Протокол та його реквізити. Зразок
- •36. Основні вимоги до написання доповідних записок. Зразок
- •37. Основні вимоги до написання пояснювальних записок. Зразок
- •38. Листи. Особливості створення ділових листів. Зразок
- •39. Телеграма та телефонограма, реквізити. Зразок
- •40. Загальна характеристика розпорядчих та організаційних документів.
- •41. Наказ та його реквізити. Зразок
- •50. Доручення та його реквізити. Зразок
- •51. Розписка та її реквізити. Зразок
- •54. Претензійні листи та їхні реквізити. Зразок
конфиденциально
корректировки
студентов
24. Культура усного фахового спілкування.
Усне мовлення - це слухове сприймання певної інформації. За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо. В усному мовленні вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми. Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто - неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв'язок речень переважно безсполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Речення усної мови часто не вкладаються в звичайні синтаксичні рамки. За характером спілкування усне мовлення - діалогічне, має ряд лексичних особливостей. В усному мовлення широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності. До усного ділового мовлення ставляться такі вимоги: точність у формулюванні думки, не двозначність; логічність; стильність; відповідність між змістом і мовними засобами; відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення; відповідність між мовними засобами та стилем викладу; вживання сталих словосполучень; різноманітність мовних засобів; нашаблонність у побутові висловлювання; доречність; виразність дикції; відповідність інтонації мовлене вій ситуації 25. Презентація як різновид публічного мовлення.
На кожну презентацію потрібно спеціально запросити людей.
Презентацію проводить організатор (ведучий), який має в найдохідливішій формі розповісти про предмет презентації.
Презентацію потрібно готувати. Для цього необхідно:
— визначити її цілі;
- персональний склад запрошених: керівник організації; особа, відповідальна за підготовчу роботу; спеціаліст із предмета презентації; спеціаліст із запрошеної аудиторії;
- визначити, в якому приміщенні буде проходити презентація;
- підготувати допоміжні матеріали, сувеніри.
На презентацію рекомендують запрошувати 50—200 осіб, зазначаючи, що чим менше людей, тим менш офіційною буде зустріч, тим легше встановити з ними діалогічне спілкування і впливати на них.
Е. Джей виділяє такі компоненти в структурі виступу:
— приємні фрази для встановлення контакту; цим можна привернути увагу присутніх;
— розповідь про власний досвід, пов'язаний з предметом презентації;
— з'ясування за допомогою запитань, наскільки аудиторія знайома з предметом презентації;
— пояснення, чому саме цих людей запрошено;
— накреслення ходу проведення презентації і чітке визначення часу, необхідного для цього;
— визначення проблеми;
— з'ясування за допомогою запитань, як аудиторія зрозуміла сказане;
— використання аудіовізуальних та інших допоміжних засобів (таблиць, схем, діаграм);
— формулювання пропозиції присутнім;
— показ того, що саме може втратити кожен із присутніх, якщо не підтримає запропоновану ідею;
— вручення запрошеним підготовлених матеріалів (буклетів, проспектів, схем тощо) та маленьких сувенірів;
— з'ясування того, чи мають присутні якісь запитання і відповіді на запитання;
— подяка присутнім за те, що вони надали можливість представити їм нову ідею, а також сподівання на подальше спілкування і взаємодію.
Організаторам презентації рекомендують не шкодувати зусиль при підготовці. Це допоможе зацікавити присутніх фірмою, ЇЇ продукцією тощо
26. Поняття документа. Класифікація та види документів. Документ — основний вид ділового мовлення, що фіксує та передає інформацію, підтверджує її достовірність, об’єктивність.
Документ — це матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.
Документи виконують офіційну, ділову й оперативну функції, оскільки вони — писемний доказ, джерело відомостей довідкового характеру.
Відтворюють документи на папері, фотоплівці тощо.
Види документів:
за найменуванням — заяви, листи, телеграми, довідки, службові записки, інструкції, тощо;
за походженням — службові (офіційні) та особисті;
за місцем виникнення — внутрішні і зовнішні;
за призначенням — організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, щодо особового складу;
за напрямком — вхідні й вихідні;
за формою — стандартні (типові) й індивідуальні;
за строками виконання — звичайні (31 день), термінові (7 днів), дуже термінові — з позначенням «дуже терміново» (визначений строк виконання);
за ступенем гласності — секретні й несекретні;
стадіями створення —
- оригінал — це основний вид документа, перший і єдиний його примірник;
- копія — точне відтворення оригіналу (помітка «Копія»);
- дублікат — другий примірник оригіналу при його втраті; дублікат як і оригінал мають однакову юридичну силу;
- витяг (виписка) з документу — відтворення деякої частини документу.
за складністю — прості й складені;
за строками зберігання — постійного (75 років), тривалого (понад 10 років) і тимчасового (до 10 років) зберігання;
за технікою відтворення — рукописні й відтворені механічним способом;
за носієм інформації — оформлені на папері, диску, фотоплівці тощо.
Організація роботи з документами та діяльність щодо їх створення називаєтьсяділоводством.
Документи створюють з затвердженою формою, тобто відповідно до формуляр-зразка.
Кожний документ складається з окремих елементів, які заниваються реквізитами.
Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається формуляром. Формуляр-зразок — це модель побудови однотипних документів.
Бланк — друкована стандартна форма документа з реквізитами, що містять постійну інформацію (довідка).
Реквізити документу:
Доповідна записка — це письмове повідомлення на ім’я керівника установи, організації, в якому описується певний факт, певна подія, повідомляється про виконання окремих завдань, службових доручень.
Доповідна записка укладається з ініціативи її автора або за вказівкою керівника.
За місцем виникнення:
— внутрішні — адресуються керівникові установи або підрозділу, де працює укладач;
— зовнішні — адресуються керівникові вищої організації.
Поділяються на інформаційні, звітні, ініціативні.
Різновидом ініціативної доповідної записки є пропозиція — довідково-інформаційний документ, що містить конкретні пропозиції з певних питань.
Пояснювальна записка — це письмове пояснення ситуації, що склалася, фактів, дій або вчинків працівників на вимогу керівника.
Реквізити:
1. Посада прізвище та ініціали керівника, якому подається доповідна записка 2. Назва документа 3. Заголовок 4. Зміст записки 5. Посада, прізвище та ініціали особи, яка подає записку, її підпис 6. Дата складання документа.
В межах установи оформлюється на звичайному аркуші паперу.
Аркуш: А4, поля: ліве — 35 мм, праве — 8 мм, верхнє, нижнє — 20 мм, нумерація починається з другої сторінки.