- •1. Філософія як специфічний тип знання. Філософія та наука
- •2. Матерія як філософська категорія.
- •3. Філософія Стародавньої Греції (досократичний період).
- •4. Рух, простір, час.
- •5. Філософські погляди Сократа.
- •6. Проблеми свiдомостi в фiлософi
- •7. Філософія Платона.
- •8. Структура свідомості. Самосвідомість. Проблема ідеального.
- •9. Вчення Платоа про державу
- •10.Проблема пізнання у філософії.
- •11. Аристотель як систематизатор античної філософії і логіки.
- •12.Наукове пізнання та його методи
- •13. Філософія еллінізму. Епікуреїзм. Скептицизм. Стоїцизм.
- •14. Проблема істини. Критерії істини
- •15. Фiлософiя Середньовiччя.
- •16. Діалектика як методологія пізнання
- •17. Класична німецька філософія.
- •18. Основні підходи до розуміння суспільства.
- •19. Філософська система Гегеля
- •20. Суспільство як система соціальних відносин. Типологія соціальних відносин
- •21. Агностицизм філософії і. Канта
- •22. Соціальна структура суспільства
- •23. Фiлософськi погляди л.Фейербаха.
- •24. Політика як регулятивний механізм функціонування та розвитку суспільства
- •25.Проблема людини у філософії Французського Просвітництва (фп).
- •26. Держава як елемент політичної системи.
- •27. Г.Сковорода - родоначальник української класичної філософії.
- •28. Закони діалектики. Сучасні інтерпретації законів діалектики.
- •29. Філософія Нового часу
- •30.Cутність і структура моралі
- •31.Натурфілософія доби Відродження.
- •32. Філософія особистості. Свобода особистості та відповідальність.
- •34. Категорії діалектики. (Форма і зміст, сутність і явище, причина і наслідок).
- •35. Емпірична філософія ф.Бекона.
- •36.Етика - як галузь філософського знання.
- •37. Раціоналізм. Р. Декарт
- •38. Особистість як суб'єкт історичного процесу
- •39. Філософія Фоми Аквінського.
- •40. Категорії діалектики. (Система та елемент. Ціле та частина. Одиничне та загальне).
- •41. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії.
- •42. Культура и цивилизация.
- •43. Київська релігійно-філософська школа. П. Юркевич.
- •44. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •45. Основні риси філософії Нового часу.
- •46. Аксіологія про природу та типологію цінностей.
- •49. Екзистенційна філософія(е.Ф.)
- •50. Основні категорії етики. Сенс життя.
- •52. Поняття, відношення між п
- •53. Проблема буття в філософії. Основні форми буття.
- •54. Види понять. Операції над поняттями.
- •55.Поняття «культура» в історії філософії.
- •56. Соціальна мобільність і соц..Стратифікація.
- •57. Основні етапи розвитку середньовічної філософії(апологетика, патристика, схоластика).
- •58. Судження як форма мислення. Види суджень.
- •60. Умовиводи(«у»), їх види
7. Філософія Платона.
/427-347рр.до н.е./ Виступив у ролі творця першої послідовної системи ідеалізму,яка одержала назву-лініі Платона. Він перший визначив філософію як науку,що будується на абстрактних поняттях. Навчався у Кратіла та Сократа.Заснував свою школу в Афінах-Академію.Збереглася значна частина творчої спадщини Платона,яка складає-ться з 31 діалогів “Апогія Сократа”і 13 листів.
Вчення про буття. Основа платонівського розуміння буття грунтується на ідеалістичному розв"язанні основного питання філософії. Первинним у бутті виступають ідеї, абстрактні поняття, які носять назву - універсалій. З точки зору Платона, ідеї вічні, незмінні, досконалі і тому становлять буття у найбільш можливій повноті свого вияву. Що ж до матерії, то вона являє собою "нульове буття", або небуття, ніщо. Ідея та матерія активно співіснують; і взаємодіють. Результатом цієї взазмодії є і речі "навколишнього чуттєвого змінного світу. Але речі навколишнього світу не є чимось "чисто" матеріальним, бо "чиста" матерія це ніщо. Ідеї, за Платоном, є не що інше, як речі, тільки позбавлені просторово-часової обмеженості, очищені від матерії, увічнені і досконалі.Речі повсякденного світу виступають у ролі чогось менш досконалого і становлять копію якогось оригіналу,його "тінь". Цим оригіналом є ідея.
Теорія пізнання. Згідно з вченням Платона процес пізнання являє собою процес пригадування/по гр. "амнезис"/ душі.Такою здатністю наділена тільки людська душа, яка до переселення в тіло існує в царстві ідей. Вселяючись у тіло, душа забуває про те, що споглядала, але за певних умов вона здатна пригадати забуте. Розглядаючи шлях пізнання, Платон використовує притчу про печеру: "Люди перебувають ніби у підземному помешканні, подібному до печери на стінах якої очі бачать гру тіней. Змушені бачити усе життя лише тіні, не бачачи реальних предметів, люди звикають, вва-жати ці тіні справжніми предметами. Тіні - це результат сприймання світу почуттями. Пізнання ж істинної дійсності - світу ідей можливе лише за допомогою розуму. Методами пізнання, з точки зору Платона, є діалектика та математика. Діалектика як здатність ставити запитання і давати відповіді на них. Математика /особливо геомет-рія/,здатна вивести людину із світу почуттів та невизначеності у світ ідеального сущого.
Людина та суспільство. Людина та суспільство у вченні Платона існують як єдине ціле. Індивідуа-льна добродійність,суспільна справедливість - це два основних полюси людського життя,котрі по-винні бути узгоджені між собою. Звідси необхід-ність відповідного суспільного укладу буття, за ідеал якого править узгодженість окремої людсь-кої добродійності з державним ладом в цілому.
Розглядаючи форми державності,Платон визначає дві "правильні" - монархію та аристократію, сюди відносить і демократю,якщо остання дотримується законів; і чотири ''неправильні" - беззаконну демо-кратію, тимократію, олігархію і тиранію. Першу модель ідеальної держави Платон розробляє у діалозі "Держави". За своїми основними рисами ідеальна держава у Платона - це поліс. Його поліс - це "правління кращих" /аристократія/.
Цінними для сьогодення є ідеї Платона про те, що держава не повинна бути узурпатором, а має працювати на благо суспільства, і керувати нею повинні чесні і кваліфіковані люди/філософи/. Саме в цьому напрямі йдуть зараз дискусії про роль держави в суспільстві та її морально-професійний склад.