27. Будова та функціонування комп’ютера.

Навряд чи серед вас знайдеться людина, яка б жодного разу не бачила комп'ютера, та чи всі знають, що в нього всередині, й чи можуть розповісти, на яких принципах ґрунтується його робота? Дізнатися про це цікаво не лише через те, що комп'ютерна техніка — один із найвизначніших і найчудовіших витворів людського розуму. Сьогодні світ довкола нас комп'ютеризований — комп'ютери використовують майже в усіх сферах життя, і сучасна людина має досконало володіти цим інструментом. Щоб досягти такого рівня, передусім потрібно добре знати основні принципи будови та функціонування комп'ютерних систем.

Термін «комп'ютер» (від англ. to compute, computer — обчислювати, обчислювач) спочатку означав людину, яка виконує обчислення. Зараз так називають машини, хоча сучасні комп'ютери виконують багато завдань, безпосередньо не пов'язаних із математикою.

Комп'ютер — програмований електронний пристрій, який приймає дані, обробляє їх, відображує результати у вигляді інформаційних повідомлень і за потреби зберігає дані для їх подальшого вико-ристання.

У цьому означенні згадуються чотири інформаційні процеси:

• введення — передавання даних до комп'ютера;

• обробка — виконання операцій над даними;

• виведення — відображення результатів (передавання інформації користувачу);

• зберігання — зберігання даних, програм і результатів для подальшого використання.

Можливість виконання вказаних процесів є основною властивістю комп'ютерів. Проте не кожний із них виконує всі чотири процеси. Зокрема, комп'ютери, вбудовані в побутові пристрої, зазвичай не зберігають результати для їх подальшого використання. З іншого боку, не всі електронні пристрої можна вважати комп'ютерами. Наприклад, ним не е звичайний радіоприймач (оскільки він не програмований).

Як програмований пристрій, комп'ютер все робить за програмою, а отже, саме програми визначають, які завдання можна буде виконувати за його допомогою — математичні розрахунки, створення текстових документів, перегляд фотографій, відтворення музики тощо.

28. Windows XP

Windows XP (кодова назва при розробці — Whistler; внутрішня версія — Windows NT 5.1) — операційна система сімейства Windows NT від компанії Microsoft. Вона була випущена 25 жовтня 2001 року і є розвитком Windows 2000 Professional. Назва XP походить від англ. experience (досвід, враження, від прикметника професійний). Назва увійшла до практики використання, як професійна версія.

На відміну від попередньої системи Windows 2000, яка поставлялася як в серверному, так і в клієнтському варіантах, Windows XP є виключно клієнтською системою. Її серверним варіантом є випущена пізніше система Windows Server 2003. Windows XP і Windows Server 2003 побудовані на основі одного і того ж ядра операційної системи, в результаті їхній розвиток і оновлення йде більш-менш паралельно.

Системні вимоги операційних систем Windows XP Home і Professional editions такі

ФАЙЛОВА СИСТЕМА

Файлова система це частина операційної системи, що забезпечує запис і читання файлів на дискових носіях (магнітних, магнітооптичних, оптичних).

Визначає логічну й фізичну структуру файлу, ідентифікацію й супутні дані файлу.

Широко відомі наступні файлові системи:

- файлова система операційної системи MS-DOS, в основу якої покладена таблиця розміщення файлів — FAT (File Allocation Table); містить відомості про розташування всіх файлів (кожний файл ділиться на кластери відповідно до наявності вільного місця на диску, кластери одного файлу не обов'язково розташовані поруч). Файлова система MS-DOS має значні обмеження й недоліки, наприклад, під ім'я файлу приділяється 12 байт, робота із твердим магнітним диском великого обсягу приводить до значної фрагментації файлів;

- файлова система операційної системи OS/2, називана HPFS (High-Performance File System — швидкодіюча файлова система). Забезпечує можливість мати ім'я файлу до 254 символів. Файли, записані на диск, мають мінімальну фрагментацію. Може працювати з файлами, записаними в MS DOS;

- файлова система операційної системи Windows 95 має рівневу структуру, що дозволяє підтримувати одночасно кілька файлових систем. Стара файлова система MS-DOS підтримується безпосередньо, а файлові системи, розроблені не фірмою Microsoft, підтримуються за допомогою спеціальних модулів. Є можливість використовувати довгі ( до 254 символів) імена файлів.

29. Виконання обчислень у середовищі табличного процесора. Використання математичних функцій і операцій для опрацювання даних, поданих в електронній таблиці. Приклади.

Електронні таблиці Ехсеl мають у своєму розпорядженні потужні інструменти для опрацювання даних, основним серед яких є формули. Формули в Ехсеl являють собою вирази, які описують обчислення в комірках.

Запис формули починається зі знака рівності = або знака + чи — . Формула, що набирається, відображається в рядку формул. Завершується введення формули натисканням на клавішу Епter, переміщенням курсору в іншу комірку. Після цього запис формули в комірці зникає і з'являється результат її виконання або повідомлення про помилку. Для прикладу введіть в комірки А1, числа, а в комірку А4 залишіть формулу =А1 +А2+АЗ. Прочитайте результат підсумовування в комірці А4. Відредагувати введену формулу можна, як звичайний текст. Замініть формулу в комірці А4 на =СУМ(А1:АЗ). Результат підсумовування не зміниться.

За допомогою формул можна порівнювати дані в комірках, множити значення комірок, знаходити середні значення тощо.

У Ехсеl є чотири види операторів: арифметичні, текстові, оператори порівняння й оператори посилань (адресні оператори). Операції над числами виконуються за допомогою арифметичних операторів: + (сума), — (різниця), * (множення), / (ділення), ^(піднесення до степеня), % (обчислення відсотка). Під час роботи з текстом і числами застосовуються оператори порівняння: =,<,>,<=,>=,<> (не дорівнює).

Формули, що вписуються в комірки електронних таблиць, можуть містити в собі вбудовані функції. Вбудовані функції широко використовуються в Ехсеl для обчислень, полегшуючи процес опрацювання даних. Крім того, застосування цих функцій позбавляє від довгих записів і знижує ймовірність помилок.

При цьому аргументами функцій можуть бути самі дані, адреси об'єктів електронної таблиці, в яких зберігаються ці дані. Адреси, що використовуються в функціях і формулах, одержали назву посилань. Можливість використання в ЕТ посилань в формулах і/або функціях дає змогу автоматично виконувати обчислення при зміні значень даних елементів ЕТ, на які виконуються посилання.

Функції в ЕТ реалізовані за допомогою стандартних програм, які можна заздалегідь викликати за відомими іменами. Кількість різних функцій, які можна використовувати, досить велика, для зручності їх пошуку вони всі поділені на категорії: математичні, статистичні, текстові, логічні, фінансові, функції дати і часу тощо.

Використання всіх функцій та формул відбувається за однаковими правилами:

• кожна функція мас своє унікальне ім'я;

• при зверненні до функції після її імені в круглих дужках вказується список аргументів, відокремлених між собою крапкою з комою;

• введення до комірки формули слід починати із знака =.

Приклади:

=КОРІНЬ(А5)

=МАКС(Д6:В10;В2:Е4;С$:І8)

=СЕРЕДНЄ(АЦВ23)

=СУМА(А1 :А9)*СУМ А(В 1: В9)

Результат обчислення функції називається значенням, що повертається. Дужки, які обмежують список аргументів, завжди мають бути парними; пропуски перед дужками чи після них не

припускаються. Окремі аргументи в списку мають бути розділені комами.

Функція включається у формулу записом «вручну» або за допомогою майстра функцій, що спрощує введення функції. Викликається майстер через меню Вставка — Функция.

Діалог Мастер функций містить два списки: Категория і Функция. У першому списку треба вибрати категорію, у якій знаходиться потрібна вам функція, а в другому — саму функцію. Після вибору функції необхідно зважати на вказівки Мастера до одержання результату.

Перелічимо функції Ехсеl, призначені для роботи з математичними виразами.

До таких функцій належать тригонометричні функції (СОS, SIN, ТАN); зворотні тригонометричні (АСОS? АSIN, АТАN); модуль числа (АВS) логарифмічні (LOG, LOG10, LN); арифметичні (СУМ, ПРОИЗВЕД, ЧАСТНОЕ, ОСТАТ); степінь числа (СТЕПЕНЬ); квадратний корінь (КОРЕНЬ); визначник матриці (МОПРЕД), число п (ПИ) та інші.