5. Поняття алгоритму

Алгоритм-це опис предмету,вирішування того чи іншого завдання.Алгоритмом називається кінцевий набір правил,розташованим у певному логічному порядку,що дозволяє вирішувати будь-яку однотипну задачу.

Способи подання алгоритмів

Для подання алгоритмів застосовуються різні способи. Кожний з них наадє певні засоби для опису дій, які треба виконати, та встановлення послідовності їх виконання.     У повсякденному житті найчастіше застосовується словесний спосіб. Алгоритм подається як послідовність окремих занумерованих пунктів, кожний з яких містить команду на виконання певної дії. Команди записуються словами. Записом алгоритму можна вважати формулу, тому що з неї випливає порядок здійснення обчислень для здобуття числового результату. Якщо виконується серія розрахунків за однаковими формулами, то для запису алгоритму іноді використовується розрахункова таблиця, де визначаються всі етапи обчислень і фіксуються проміжні результати

Поширеним способом наочного подання алгоритму є блок-схема. Вона складається з геометричних фігур, які з*єднані напрямленими лініями. Зміст дій описується всередині геометричних фігур. Порядок виконання дій задається лініями. Для подання алгоритму застосовуються геометричні фігури двох видів - прямокутники та ромби. У прямокутниках записують дії, які мають виконуватися, в ромбах - умови, які треба перевіряти. перевірка умов потрібна для вибору тих чи інших подальших дій. Якщо прямокутник має один вхід і один вихід, то у ромба вхід один, а виходів - два. Коли перевіряється умова, записана в ромбі, то існує два можливих варіанти: умова або виконується, або ні. На ці випадки ("так" і "ні") і є два виходи з ромба, які спрямовують подальші дії виконавця алгоритму залежно від результату перевірки умови.

    Для того, щоб алгоритми, подані блок-схемами, було зручно читати та виконувати, введено допоміжні елементи: овали, які застосовуються для позначення початку або кінця алгоритму, та паралелограми - для введення або виведення даних.

6.Основні функції субд

Більш точно, до числа функцій СУБД прийнято відносити наступні:

Безпосереднє управління даними у зовнішній пам'яті

Ця функція включає забезпечення необхідних структур зовнішньої пам'яті як для зберігання даних, що безпосередньо входять в БД, так і для службових цілей, наприклад, для прискорення доступу до даних в деяких випадках (звичайно для цього використовуються індекси). У деяких реалізаціях СУБД активно використовуються можливості існуючих файлових систем, в інших робота проводиться аж до рівня пристроїв зовнішньої пам'яті. Але підкреслимо, що в розвиненій СУБД користувачі в будь-якому випадку не зобов'язані знати, чи використовує СУБД файлову систему, і якщо використовує, то як організовані файли. Зокрема, СУБД підтримує власну систему іменування об'єктів БД.

Управління буферами оперативної пам'яті

СУБД звичайно працює з БД значного розміру; принаймні цей розмір звичайно істотно більше доступного об'єму оперативної пам'яті. Зрозуміло, що якщо при зверненні до будь-якого елемента даних буде проводитися обмін із зовнішньою пам'яттю, то вся система буде працювати з швидкістю пристрою зовнішньої пам'яті. Практично єдиним способом реального збільшення цієї швидкості є буферизація даних в оперативній пам'яті. При цьому, навіть якщо операційна система проводить загальносистемну буферизацію (як у разі ОС UNIX), цього недостатньо для цілей СУБД, яка має в своєму розпорядженні набагато більшу інформацію про корисність буферизації тієї або іншої частини БД. Тому в розвиненій СУБД підтримується власний набір буферів оперативної пам'яті з власною дисципліною заміни буферів.

7.Поняття про комп'ютерні віруси та їх класифікація. Антивірусні програми та їх застосування. Профілактика зараження комп'ютерними вірусами.

Комп'ютерним вірусом називається невелика програма (розміром не більш як 500 байт), що самостійно запускається, багато­разово копіює свій код і впроваджує його у файли, системні області дисків, обчислювальні мережі тощо. Створені в такий спосіб копії вірусу зберігають здатність до подальшого самовідтворення і поширення. Об'єкти, у які впроваджуються комп'ютерні віруси, називаються середовищем існування вірусів. Залежно від середовища існування розрізняють такі типи вірусів:

• Файлові віруси — впроваджуються у файли, що виконуються (ехе, соm, bat), у системні файли Іо.sys і Мsdos.sys, у файли драйверів, що завантажуються (sys, drv, vxd), у файли бібліотек (dll), а також у файли інших типів. Після впровад ження файлові віруси починають розмножуватися при кожному запуску файла.

• Завантажувальні віруси - заражають завантажувальний сектор диска (Вооt-сектор) або системний завантажник вінчестера. Вірус такого типу заміщає собою програму в завантажувальному секторі, потрапляє в оперативну пам'ять і одержує управління відразу при завантаженні операційної

системи.

• Файлово-завантажувальні віруси — здатні впроваджуватися як у файли, так і в завантажувальні сектори. До таких вірусів належать, наприклад, стеле-віруси і найнебезпечніші екземпляри поліморфних вірусів .

• Макровіруси — впроваджуються у файли документів Word та інші файли, підготовлені в додатках, що мають свою мову макрокоманд (наприклад, Ехсеl). Формально ці віруси є файловими, але заражають вони не файли, що виконуються, а файли даних. Небезпека макровірусів не стільки в їхній руйнівній дії, скільки в поширеності й численності документів, підготовлених у популярних системах World і

Ехсеl.

• Мережні віруси — поширюються по комп'ютерній мережі Особливість цих вірусів полягає в тому, що вони заражають тільки оперативну пам'ять комп'ютерів і не записуються на носії інформації. Якщо який-небудь з окремих комп'ютерів вимикається, то вірус перечікує цей час на інших ввімкнених комп'ютерах мережі.

Можлива класифікація вірусів не тільки за середовищем їх існування, а й за іншими характеристиками, наприклад, за способом зараження, руйнівною здатністю, алгоритмом роботи. За способом зараження розрізняють резидентами і нерезидентний віруси. Резидентні віруси потрапляють в оперативну пам'ять і можуть виявляти свою активність аж до вимикання чи перезавантаження комп'ютера. Нерезиденти віруси, навпаки, у пам'ять не впроваджуються й активні тільки обмежений час, пов'язаний виконанням певних задач.

Для захисту від вірусів розробляються спеціальні антивірусні програми, що дають змогу виявляти віруси, лікувати заражені файли і диски, попереджати підозрілі дії. Залежно від виконуваних функцій антивірусні програми поділяються на такі види.

- Програми-детектори До таких програм належить відома і популярна в минулі роки програма Aidtest розроблена Д. Лозинським. Детектори більш пізніх розробок містять евристичний аналізатор, здатний виявляти віруси, що ще не були відомі авторам детектора. Прикладом евристичного детектора є потужна антивірусна програма DrWeb І. Дани- лова, що також дає змогу боротися з поліморфними вірусами. .

• Програми-ревізори. Ці програми контролюють всі уразливi для вірусної атаки компоненти комп'ютера. Вони запам'ятовують відомості про стан файлів і системних областей дисків, а при наступних запусках порівнюють їхній стан з початковим.

• Програми-сторожі. Програма резидентно розміщується в пам'яті комп'ютера й автоматично перевіряє на наявність вірусів файли, що запускаються, дискети, що вставляються в дисковод. У разі виявлення вірусу програма-сторож може видавати попереджувальне повідомлення, а також може за­

побігти шкідливим діям вірусу.

• Антивірусні комплекси. Сучасні антивірусні програми є комплексами, що поєднують у собі функції детектора, реві зора і сторожа. До таких комплексів належить відома у світі програма Norton Antivirus а також пакет AVP. Останній створений у Росії в лабораторії Є. Касперського і найпопулярніший у країнах СНД.

З вірусами можна боротись не тільки після їхньої появи, а й певними профілактичними заходами..

• Перед використанням сторонніх дискет обов'язково перевіряйте їх на наявність вірусів. Не запускайте неперевірені файли, що отримані з мережі, по електронній пошті.

• Необхідно регулярно виконувати копіювання істотної інформації на зовнішні носії. Під час копіювання на гнучкі диски бажано мати дві резервні копії через невисоку надійність цих носіїв.

• Завжди майте під рукою завантажувальну дискету із записаною на неї антивірусною програмою. Ця дискета має бути захищена від запису.

• Періодично перевіряйте всі диски вашого комп'ютера і пам'яті за допомогою свіжих версій антивірусних програм.

Вчасно поновлюйте свої антивірусні програми, щоб встигнути за "творцями" нових вірусів.

10. Архіватори - це спеціально написані програми що дозволяють зберігати певну інформацію на ПК займаючи при цьому найменше місця, а це в свою чергу призводить до найефективнішої роботи ПК.

Архіватори є двох типів :

v Архіватори, що працюють в режимі командного рядка. Суть роботи з даними архіваторами полягає у тому, щоб вводити команди, що відповідають назві виконуючого файлу програми. При цьому дуже важливо не забути про завдання відповідних параметрів.

Архіватори даного типу працюють у текстовому режимі операційної системи. Щоб краще зрозуміти як відбувається дана операція приведемо приклад.

Отже, НАПРИКЛАД: в режимі сеансу MS-DOS даний тип архіваторів працює дуже ефективно. Відповідну команду архівування можна задавати також через командний рядок програмної оболонки (Оболонки Windows Commander)

v Архіватори-оболонки - це програми із зручним інтерфейсом, що полегшує виконання будь-яким користувачем операцій над архівами.

Дані архіватори є і з графічним інтерфейсом для операційної системи подібних до Windows.

Взагалі робота з архіваторами підвищує комп'ютерну грамотність користувач і дозволяє уникнути загромадженості вінчестера.

Робота по стисненні даних ведеться безперервно, бо стиснення даних дуже важливий напрямок у роботі кожного зацікавленого у цьому.

Хоча архіватори залишаються все ж таки перспективними засобами стиснення інформації бо в основі їх функціонування лежать логарифмічні перетворення, що включають у себе безліч комбінаційно-кодувальних операцій.

11. Поняття робочої книги та робочого листа в табличному процесорі MS EXCEL. Особливості роботи з робочими листами (додавання нового робочого листа, перейменування, знищення листа, зміна кількості листів у новій робочій книзі).

Робочий лист електронної таблиці Excel має окремий ярличок з назвою у нижній частині листа. На ярличку можна розмістити відповідну до змісту даної таблиці назву. Сукупність робочіх листів об'єднаних в одному файлі створює робочу книгу. Використання робочої книги дає можливість швидкого знаходження потрібної інформації при переміщенні по її листам

Робоча книга Excel може містити до 225 робочіх листів, а кожний лист може складитись з 16384 рядків і 256 стовбців. Прехрещення рядка і стовбця називається клітиною, яка має певні координати (наприклад, А1 - це ячейка у верхньому лівому куту робочого листа).

Назви аркушів розміщені на ярличках унизу кожного робочо го аркуша. Переміщуватися по аркушах можна, натискаючи ми шкою потрібний ярличок або використовувати кнопки перемі щення між аркушами, що розташовані ліворуч від ярличків.

У новому файлі містяться три робочі аркуші, але за бажанням їхню кількість можна змінювати (додавати нові аркуші або вида ляти непотрібні).

Для додавання можна:

• натиснути правою кнопкою мишки на ярличок аркуша, лі воруч від якого потрібно вставити новий аркуш, вибрати пункт Лист Microsoft Excel і натиснути кнопку на Ok, або

• вибрати пункт меню Вставка/Лист і новий аркуш вставить ся ліворуч від активного.

Для перейменування аркуша можна на ярличку аркуша:

• двічі натиснути на ліву кнопку мишки, увести нове ім'я і Enter, або

• натиснути на праву кнопку мишки, вибрати з динамічного меню пункт Переименовать, увести нове ім'я і Enter.

Для переміщення / копіювання поточного аркуша можна:

• захопити лівою кнопкою мишки ярличок аркуша і перетягти його на нове місце — відбудеться переміщення, або

• натиснути праву кнопку мишки на ярличку, вибрати з дина мічного меню пункт Переместить/Скопировать і вибрати місце для переміщення, або

• вибрати з головного меню пункт Правка/Переместить/ Скопировать лист... і вибрати місце для переміщення.

Якщо потрібно копіювати аркуш, то при перетягуванні треба утримувати клавішу CTRL, а в двох останніх випадках позначити мишкою покажчик Создавать копию і натиснути Ok.

Для видалення аркуша можна:

• натиснути на праву кнопку мишки, з динамічного меню ви брати пункт Удалить, або

• вибрати пункт меню Правка / Удалить лист.

12. Файл – це сукупність даних, записаних на зовнішній носій, яка має певне ім’я.

Англійське слово file перекладається буквально як "шпилька для наколювання паперів". Справді, дані збираються ("підколюються") в один інформаційний блок і оформлюються у вигляді іменованого файла.

Ім'я файла найчастіше характеризує внутрішній зміст файла. Ім'я файла містить у собі дві частини: власне ім'я і розширення. Ці дві частини розділені крапкою. За символи в іменах файлів допускаються латинські літери (як великі, так і малі), цифри і спеціальні символи: – _ # $ % & @ ! ( ) {} ~ ‘ ^.

13. Параметри форматування абзацу встановлюються командами групи команд Абзац командної вкладки Главная, на вкладках діалогового вікна Абзац (відкривається вимикачем цієї групи команд), координатної лінійки і комбінаціями клавіш.

Ділові папери часто містять переліки (списки), вони є марковані і нумеровані. У маркованих списках пункти мають рівну значимість, у нумерованих – різні за значимістю. Створювати марковані і нумеровані списки можна за допомогою кнопок Маркеры, Нумерация, Многоуровневый список групи команд Абзац. Ці кнопки відкривають відповідні бібліотеки, де можна визначати формат номера та маркера, створювати багаторівневі списки.

Стильове форматування. Стилем називають групу параметрів, що має ім’я. Стиль форматування може містити багато різних параметрів абзаців і символів, він зберігається разом з документом.

Стильове форматування робить підготовку документів більш простою: користувач оперує готовими стилями, що економить час і уніфікує оформлення документів організації. Стильове форматування здійснюється за інструментів групи команд Стили командної вкладки Главная.

Нумерація сторінок встановлюється за допомогою команди Номер страницы групи команд Колонтитулы. Ця команда відкриває галерею де можна вибрати формат номера, його положення на сторінці а також спосіб його вирівнювання.

Перенос слів. Перенос слів здійснюється за допомогою команди Расстановка переносов групи команд Параметры страницы командної вкладки Разметка страницы. Ця команда дає можливість розставити переноси в словах, розділах, або в цілому по документу. При вирівнюванні тексту по ширині це дає можливість уникнути “рідких” стрічок і досягти більш привабливого вигляду документа. Перенос може здійснюватись автоматично (програма автоматично розставляє переноси в документі в відповідності до вказаних параметрів) і примусово – для кожного переносу потрібно дати підтвердження або відмовитись від нього.

DTP-можливості редактора Word

Настільні видавничі системи (DeskTop Publishing або DTP) – це комплекс програм, призначений для редагування і верстки книг, журналів, газет, рекламних оголошень тощо. Верстку невеликих документів можна здійснювати за допомогою текстових редакторів середнього і вищого класу, які надають більшість можливостей DTP-систем. До таких редакторів належить і Word.

Багатоколонна верстка. У Word існує можливість верстки тексту в декілька колонок у межах полоси набору. У газетах і багатьох журналах полоса набору розбивається на декілька колонок, текст послідовно вводиться в них з переходом до наступної колонки після заповнення поточної.

Для розбиття тексту на колонки можна скористатись командою Колонки групи команд Параметры страницы командної вкладки Разметка страницы. Текст на колонки можна розбити як перед набором, так і безпосередньо в процесі форматування. Слід мати на увазі, що команда Другие колонки… має більш широкі можливості: крім розбиття тексту на колонки, можна задавати їх розмір, відстань між колонками, встановлювати роздільник (лінія між колонками).

Графічні об’єкти в документі. Ілюстрації підвищують наглядність багатьох текстових документів. У текст можна вставляти малюнки бібліотеки графіки Microsoft, малюнки, створені в інших програмах, малюнки SmartArt, діаграми, а також прямокутники, фігурні стрілки, виноски, та ін.

Розмір і форма малюнка змінюються за допомогою спеціальних маркерів, які з’являються після виділення об’єкта (для виділення потрібно клацнути його мишею). При цьому також відкривається командна вкладка Работа с рисунками/Формат за допомогою команд якої можна змінювати параметри малюнка (установлювати тінь, форму малюнка, його положення стосовно тексту, та ін.)

У процесі оформлення документа важливо правильно встановити точний розмір малюнка, відстань між текстом і малюнком, його положення по відношенню до тексту, особливо коли одна сторінка містить декілька малюнків. Ці та інші параметри можна задати за допомогою команд командної вкладки Работа с рисунками.

WordArt. WordArt – колекція стилів тексту, що можна додавати до документів Word для створення декоративних ефектів, таких як затінений чи дзеркальний текст. За допомогою цього засобу можна створити фігурний текст (наприклад, заголовок) або простий логотип.

Для створення об’єкта WordArt потрібно скористатись командою WordArt групи команд Текст командної вкладки Вставка:

Створений надпис є графічним об’єктом, отже переміщення, зміна розмірів проводяться в такому ж порядку, як і для малюнків ClipArt іншої графіки.

Таблиці Word 2007 надає можливість користувачам застосовувати удосконалені, а також зовсім нові засоби створення і обробки таблиць. Для створення нової таблиці призначена команда Таблица командної вкладки Вставка.

Кнопка відкриває прототип таблиці, де визначається число стрічок і стовбців; при виборі команди Вставить таблицу… з’являється діалогове вікно, де потрібно задати кількість стовбців і стрічок таблиці.

Всі клітинки таблиці порожні і мають однаковий розмір, у подальшому користувач має можливість змінити структуру таблиці і розмір її елементів відповідно до об’єму інформації, що буде в ній міститись.

У Word передбачено два альтернативних способи редагування і форматування таблиць: за допомогою миші і за допомогою інструментів командних вкладок Работа с таблицами/Конструктор, Макет.

Вибір того чи іншого способу залежить від користувача. У більшості випадків використання миші прискорює роботу, при цьому внесення змін за допомогою миші більш наглядне. Якщо необхідно доповнити таблицю новими даними або видалити зайві, об’єднати декілька клітинок, вставити або видалити стрічки або стовбці, доцільно застосовувати команди контекстного меню таблиці.

Вставка стрічок і рядків здійснюється за допомогою групи команд Строки и столбцы командної вкладки Макет або контекстного меню таблиці; при цьому потрібно виділити стрічки (стовбці) таблиці і викликати контекстне меню.

Зміна ширини стовбця. Ширину стовбця легко змінити за допомогою миші. Для цього слід розмістити вказівку миші на обмежувальній лінії (вигляд вказівки миші при цьому зміниться) і при натиснутій лівій кнопці перетягнути в потрібному напрямку.

Зміна висоти стрічки. Висота стрічки залежить від об’єму і параметрів форматування введеної інформації, а також від відстані між абзацами в клітинці. У деяких випадках необхідно задати висоту стрічки, що відрізняється від встановленої за замовчуванням. Для цього слід виконати дії, аналогічні зміні ширини стовпця.

Розділення і об’єднання клітинок. Таблиця часто має заголовок (шапку), який має бути загальним для декількох стовбців. Найпростішим способом у даному випадку є об’єднання декількох клітинок для отримання клітинки більшої величини. Для об’єднання клітинок потрібно їх виділити і скористатись командою Объединить ячейки командної вкладки Макет (аналогічна команда міститься і в контекстному меню таблиці). Для розділення клітинки таблиці на декілька призначена команда Разбить ячейки.

Видалення клітинок, стрічок, стовбців. Для видалення клітинок, стрічок, стовпців необхідно виділити відповідну ділянку і скористатись командами Удалить групи команд Строки и столбцы командної вкладки Макет (або командами контекстного меню).

Виділені ділянки не можна видалити за допомогою клавіш Delete або Backspacе. Ці клавіші використовують для видалення тільки вмісту клітинок.

Розбивка таблиць. Таблицю можна розділити на частини. Це може бути необхідно, якщо між частинами таблиці повинен міститись текст або малюнок або таблиця розміщується на декількох сторінках. Для розбивки таблиці потрібно встановити курсор у першій стрічці другої частини таблиці і натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Shift+Enter або скористатись командою Разбить таблицу командної вкладки Макет.

Форматування таблиць. Форматування таблиці, як і будь-якого абзацу, здійснюється за допомогою інструментів командної вкладки Главная. Word також має засіб автоматичного форматування таблиць – це група команд Стили таблиц командної вкладки Работа с таблицами/Конструктор. Вона відкриває галерею, де потрібно вибрати потрібний формат – у результаті Word автоматично виконає форматування таблиці відповідно до вибраного зразка. ●

15. Основи роботи з табличними процесорами

Запуск Excel

Програма установки Excel поміщає команду виклику Excel безпосередньо в меню

Програми.

Запуск Excel можна здійснити використовуючи меню:

Пуск – Програми – Microsoft Excel.

Зручніше запускати Excel, клацнувши по піктограмі файлу, з яким недавно

працювали:

Пуск > Документи > клацання мишкою по піктограмі файлу, сожданного пакетом

Microsoft Excel.

Пункт Документи викликає меню, в якому накопичується імена документів, що

відкривалися і редагувалися пользоавтелем при роботі з Windows (до 15 останніх файлів).

Або ж безпосередньо за місцем знаходження Файлу Нп. Робочий стіл / файл.Excel.xls

(усі файли.Excel мають розширення .xls та своєрідну піктограму)

- Чи клацнувши по ярлику програми

Якщо імя файла невідоме, або не відоме його місце розташування, то його

шукають з допомогою програми Провідник, заповнивши параметри для пошуку.

Відкрити файл можна за результататами пошуку, клацнувши на потрібному файлі у

переліку знайдених, за заданими критеріями.

Excel належить до пакету програм Microsoft Offise тому викликати його можна і з

допомогою команди Открить .., Создать…, документ Microsoft Offise.

Або просто Пуск /Програми/ Microsoft Offise/ Excel.

Вихід з Excel

Вихід з Excel використовуючи основне меню здійснюється так:

Файл > Вихід

Інакше процес виходу з Excel можна виконати:

1. Клацнути на кнопці закриття у верхньому правому кутку вікна Excel (або

натиснути комбінацію клавіш Alt+ F4).

2. Клацнути на кнопці Ні, щоб повторно не зберігати файл. При цьому

повернемося на робочий стіл або у вікно іншого запущеного застосування.

3. Клацнути на кнопці Пуск і вибрати пункт Завершення роботи.

4. Якщо необхідно завершити роботу, то клацнути на кнопці Так і потім при появі

відповідного повідомлення вимкнути комп'ютер.

Табличний процесор Excel фірми Microsoft призначений для введення, зберігання, обчислення і виведення великих обсягів даних у вигляді, зручному для аналізу і сприйняття інформації. Усі дані зберігаються й обробляються у вигляді окремих або зв'язаних таблиць. Одна або кілька таблиць складають «робочу книгу», У цьому випадку таблиці називаються робочими аркушами цієї книги, аркуші можна видаляти, доповнювати або переміщати з однієї робочої книги в іншу. Фізично на диску зберігається вся книга у вигляді окремого файла з розширенням «xls».

Можливості Excel дуже високі (обробка тексту, управління базами даних). Програма настільки потужна, що в багатьох випадках перевершує спеціалізовані програми-редактори або програми баз даних. Таке різноманіття функцій може спочатку навіть відлякувати, але в міру набуття досвіду користувач зможе оцінити майже безмежні можливості Excel.

За майже двадцятилітню історію табличних розрахунків із застосуванням персональних комп'ютерів вимоги користувачів до подібних програм істотно змінилися. Спочатку основний акцент у такій програмі, як, наприклад, VisiCalc, робився на обчислювальні функції. Сьогодні положення змінилося. Поряд з інженерними й бухгалтерськими розрахунками організація і графічне зображення даних набуває все більшого значення. Крім того, різноманіття функцій, пропоноване такою обчислювальною й графічною програмою, не повинне ускладнювати роботу користувача. Програми для Windows створюють для цього ідеальні передумови.

16. Режими роботи табличного процесора

Режим, у якому знаходиться табличний процесор в кожний конкретний момент, відображається в рядку стану (внизу вікна, ліворуч).

1) режим готовності - в Рядку стану з'являється індикатор Готово;

2) режим введення даних-в Рядку стану з'являється індикатор Введення;

3) режим редагування - індикатор Правка;

4) командний режим - в Рядку стану з'являються підказки;

5) запис макросу - підключення мікропрограми на Visual Basic.

Функціями в Microsoft Excel називають об'єднання декількох обчислювальних операцій для розв’язання визначеної задачі. Функції в Microsoft Excel являють собою формули, що мають один або декілька аргументів. В якості аргументів указуються числові значення або адреси вічок.

Excel містить більше ніж 400 вбудованих функцій. Функція має ім'я і список аргументів у круглих дужках. Аргументами можуть бути числові та текстові константи, клітинки, діапазони клітинок. Деякі функції доступні лише тоді, коли відкрита відповідна надбудова. Для відкриття надбудови слід виконати команду Сервис/Надстройки і у діалоговому вікні Надстройки вказати надбудови, які треба відкрити.

Ввести функції у формулу можна вручну або з використанням майстра функцій. Для роботи з майстром функцій слід натиснути кнопку Мастер функций панелі інструментів Стандартная або виконати команду Встав-ка/Функции. При цьому відкривається діалогове вікно Мастер функций — шаг 1 из 2 (мал. 13.16), в якому можна вибрати категорію функцій. При виборі категорії в поле Функций виводиться список функцій даної категорії. У цьому списку можна вибрати потрібну функцію. У рядку стану виводиться короткий опис функції.

Після вибору функції слід натиснути кнопку Далее, у результаті чого відкриється вікно діалогу Мастер функций — шаг 2 из 2 (мал. 13.17), в якому можна вказати аргументи функції.

Після натискування кнопки Готово формула вставляється в активну клітинку.

Наприклад:

=СУММ(А5:А9) – сума вічок А5, А6, А7, А8, А9;

=СРЗНАЧ(G4:G6) – середнє значення вічок G4, G5, G6.

Функції можуть входити одна в іншу, наприклад:

=СУММ(F1:F20)ОКРУГЛ(СРЗНАЧ(H4:H8);2);

Для уведення функції у вічко необхідно:

¬ виділити вічко для формули;

¬ викликати Мастер функций за допомогою команди Функция меню Вставка або кнопки ;

¬ у діалоговому вікні, що з'явилося (мал.1), вибрати тип функції в переліку Категория і потім потрібну функцію в переліку Функция;

¬ натиснути кнопку ОК;

¬ у полях Число1, Число2 та ін. наступного вікна увести аргументи функції (числові значення або посилання на вічка);

¬ щоб не указувати аргументи з клавіатури, можна натиснути кнопку , яка знаходиться праворуч поля, і виділити мишею ділянку вічок, що містять аргументи функції; для виходу з цього режиму слід натиснути кнопку , яка знаходиться під рядком формул;

¬ натиснути ОК.

Уставити у вічко функцію суми СУММ можна за допомогою кнопки .

Обробка числової інформації за допомогою електронних таблиць (на прикладі табличного процесора Microsoft Excel)

Одним з основних призначень комп’ютера є організація обчислень. Для цього існують такі можливості:

а) використання калькулятора;

б) використання готової проблемно-орієнтованої програми;

в) створення власної програми;

в) використання табличного процесора (системи обробки електронних таблиць).

Кожна з наведених можливостей має свої переваги та недоліки. Так, наприклад, використання калькулятора дозволяє проводити нескладні обчислення, і не вимагає, як правило, спеціальної підготовки. Але функціональний набір та коло завдань, що розв’язуються, обмежені. Проблемно-орієнтовані програми дозволяють розв’язувати досить широке коло завдань, але позбавляє користувача модифікувати проведення обчислень та одержувати результати, не передбачені програмою. Створення власної програми дозволяє реалізувати потреби користувача в розв’язанні завдань але вимагає досконалого знання мови програмування

17. Робочий стіл Windows, та його основні елементи.

Робочий стіл– графічне поле, на якому розташовані об’єкти Windows та елементи керування Windows.

Робочий стіл складається із піктограм та панелі задач. На робочому столі ми можемо встановити всі необхідні ярлики до найбільш використовуючих програм, для швидкого їх запуску. На робочому столі після встановлення ос стандартними є ярлики Мого комп’ютера, корзина, входящі, мої документи та мережеве оточення.

Панель задач служить для швидкого доступу до установлених програм на даному комп’ютері. На панелі задач міститься індикатор мови, яка в даний момент використовується, також на панелі є годинник та деякі інші програми. Для налаштування властивостів пенелі задач потрібно на панелі задач, але не не значку натиснути одноразово ПКМ, після цього зявиться контекстне меню у якому для властивостів потрібно вибрати пункт свойства, після цього на екрані зявиться вікно у якому проводяться всі налаштування панелі задач: тут можна вказати відображення панелі задач поверх всіх вікон, автоматично забирати з екрану панель задач, встановити дрібні значки у головному меню, відображати час, або не відображати, також тут можна створити, або знищити пункти головного меню пуск. Також у раніше активізованому меню містяться пункти, які полегшують розміщення вікон на робочому столі: пункт вікна каскадом- розміщує відкриті в даний момент вікна каскадом, вікна зверху вниз-розміщує вікна зверху вниз, вікна зліва направо- розміщує вікна зліва напараво, звернути всі вікна- згортає всі вікна на панель задач. Також на панелі задач міститься кнопка пуск, активізувавши її одним натисканням ми бачимо деяких встановлених програм на даному комп’ютері.

Вікна ос Windows складаються із заголовка(часто виділена полоса вгорі вікна, на якій міститься назва даного вікна) кнопок управління вікном: звернути – для мімізування вікна, яке мімізується на панель задач; розвернути – для розвертання даного вікна до найбільшого розміру; закрити – для закриття даного вікна, меню вікна:файл-служить для деяких дій із виділеним файлом, або файлами: створити ярлик, видалити, створити та ін, вид-для налаштування виду даного вікна, правка-для деяких інших дій над файлами типу кпіювати, вставити, вирізати, вибране-служить для добавляння в папку вибране текучого файлу, справка-служить довідкою), також у вікні містяться кнопки меню, які часто мають спільні функції із меню вікном, та вміст даного вікна – папки, програми та файли. Також вікно може містити полоси прокручування у випадку коли вікно обмежує відображення свого вмісту.

Піктограми служать для діалогу користувача та комп’ютера. Піктограми бувають різного виду та властивостів. При двійному натиску на піктограмі відбувається основна дія на яку призначена дана піктограма, при одному натиску на піктограмі ЛКМ на екран виводиться контекстне меню, у якому ми бачимо додаткові функції піктограми:(залежить від призначення даної піктограми) начастіше зустрічається таке меню. Перший зверху пункт меню виконує основну операцію властиву даній піктограмі, в даному випадку открыть другий пункт виконує друк документу(пункт властивий тільки текстовим файлам), третій-создать створює новий документ(властивий тільки для редакторів, створює новий документ текучого формату), четвертий-быстрый просмотр дозволяє швидко переглянути вміст текучого документу, пятий пунктWinRar, AntiViral Toolkit Pro-(у випадку, коли програма не встановлена на даному компютері пункту не існує) служить для діалогу із даними програмами, отправить-служить для швидкого копіювання даного обєкту у вказане пізніше місце,вырезать-вирізає даний обєкт, копировать- копіює даний обєкт, создать ярлык- створює ярлик для даного обєкту,удалить-видаляє даний обєкт, переименовать- переіменовує даний обєкт, свойства- висвітлює властивості даного обєкту.

18. .Обробка інформації в табличному процесорі Excel.

Електронні таблиця - це двовимірна матриця, в рядках і стовпцях якої розташовані клітини, в кожній з яких може зберігатися деяка інформація. В клітини електронної таблиці можна занести текст, числа, формули.

Формули - це вираз, що починається зі знака рівності і складається з числових величин, адрес клітинок, функцій, імен, які з'єднані знаками арифметичних операцій. До знаків арифметичних операцій, які використовуються в Ехсеl відносяться: додавання; віднімання; множення; розподіл; зведення в степінь.

Деякі операції у формулі мають вищий пріоритет і виконуються в такій послідовності:

зведення в степінь і вирази в дужках;

множення і ділення;

додавання і віднімання.

Результатом виконання формули є значення, яке виводиться в комірці, а сама формула відображається в рядку формул. Якщо значення в осередках, на які є посилання в формулах, змінюються, то результат зміниться автоматично.

Для внесення змін у формулу клацніть на рядку формул або клавішу F2. Потім внесіть зміни і натисніть кнопку Введення в рядку формул або клавішу Еntеr. Якщо ви хочете внести зміни в формулу безпосередньо в клітинці, де вона записана, то двічі клацніть мишею на клітинці з цією формулою. Для скасування змін натисніть кнопку Скасування в рядку формул або клавішу Еsс.

Переміщення та копіювання формул

Після того як формула введена в комірку, ви можете її перенести, скопіювати або поширити на блок комірок. При переміщенні формули в нове місце таблиці посилання у формулі не змінюються, а осередок, де раніше була формула, стає вільною. При копіюванні формула переміщується в інше місце таблиці, при цьому абсолютні посилання не змінюються, а відносні посилання змінюються.

Функції Ехсеl

Функції Ехсеl - це спеціальні, заздалегідь створені формули для складних обчислень, в які користувач повинен ввести лише аргументи.

Функції складаються з двох частин: імені функції і одного або декількох аргументів. Ім'я функції описує операцію, яку ця функція виконує, наприклад, СУММ.

Аргументи функції Ехсеl - задають значення або клітинки, використовувані функцією, вони завжди укладені в круглі дужки.Відкриває дужка ставиться без пропусків відразу після імені

Діаграми в Ехсеl

Діаграма - графічне зображення залежності між величинами. Діаграми є наочним засобом представлення даних робочого листа. Діаграму можна створити на окремому аркуші або помістити в якості впровадженого об'єкта на лист з даними.

Представлення даних на діаграмі

Діаграма зв'язана з даними, на основі яких вона створена, і оновлюється автоматично при зміні даних.

Створення діаграми

Щоб створити діаграму, необхідно, перш за все, ввести дані для діаграми на лист. Потім виділіть будь осередки, які містять вихідні дані діаграми. Далі в меню Вставка виберіть команду Діаграма або натисніть кнопку Майстер діаграм на панелі інструментів. У будь-якому випадку Ехсеl виведе на екран перше вікно майстра діаграм. За допомогою чотирьох вікон діалогу майстер діаграм збере всю інформацію, необхідну Ехсеl для побудови діаграми.

Створення діаграми за один крок. Найшвидший спосіб для створення листа діаграми, який використовує стандартний тип діаграми, виділіть необхідні дані і натисніть клавішу F11. В цьому випадку лист діаграми - це лист книги, який містить лише діаграму.

19. На IBM-сумісних персональних комп'ютерах використовуються операційні системи корпорації Microsoft Windows, вільно розповсюджуєма операційна система Linux. На персональних комп'ютерах фірми Apple використовуються різні версії операційної системи Mac OS. На робочих станціях і серверах найбільше поширення одержали операційні системи Windows Server і UNIX.

Операційні системи різні, але їх призначення й функції однакові. Операційна система є базової й необхідної складової програмного забезпечення комп'ютера, без неї комп'ютер не може працювати в принципі.

Сучасні операційні системи мають складну структуру, кожний елемент якої виконує певні функції по керуванню комп'ютером.

Керування файловою системою. Процес роботи комп'ютера в певному змісті зводиться до обміну файлами між пристроями. В операційній системі є програмні модулі, що управляють файловою системою.

Командний процесор. До складу операційної системи входить спеціальна програма — командний процесор, — яка запитує в користувача команди й виконує їх.

Користувач може дати команду запуску програми, виконання якої-небудь операції над файлами (копіювання, видалення, перейменування), виводу документа на друк і так далі. Операційна система повинна цю команду виконати.

Графічний інтерфейс. Для спрощення роботи користувача до складу сучасних операційних систем, і зокрема до складу Windows, входять програмні модулі, що створюють графічний користувацький інтерфейс. В операційних системах із графічним інтерфейсом користувач може вводити команди за допомогою миші, тоді як у режимі командного рядка необхідно вводити команди за допомогою клавіатури.

Сервісні програми. До складу операційної системи входять також сервісні програми, або утиліти. Такі програми дозволяють обслуговувати диски (перевіряти, стискати, дефрагментировать і так далі), виконувати операції з файлами (архівувати і так далі), працювати в комп'ютерних мережах і так далі.

Довідкова система. Для зручності користувача до складу операційної системи звичайно входить також довідкова система. Довідкова система дозволяє оперативно одержати необхідну інформацію як про функціонування операційної системи в цілому, так і про роботу її окремих модулів.

20. Табличний процесор Excel дає змогу користувачу оперувати з такими об'єктами: робочі книги, аркуші, клітинки, діапазони клітинок, стовпці, рядки. Робота з будь-яким об'єктом завжди починається з його виділення. При цьому задається місцеположення даних, які стають доступними для введення, виведення й опрацювання.

Виділення об'єктів Excel

Для виділення будь-якої клітинки робочого аркуша, наприклад, клітинки А1, достатньо помістити в неї курсор і натиснути ліву кнопку миші. Поява жирної рамки навколо клітинки свідчить про те, що вона стала робочою і до неї можна вводити дані або формулу. Посилання на виділену клітинку відображається в панелі імені робочого аркуша.

Введення тексту і його форматування

Більшість електронних таблиць починаються з текстових даних, які під час введення автоматично вирівнюються системою по лівому краю клітинок і набираються тим шрифтом, який задається користувачем кнопками Шрифт і Розмір шрифту в панелі інструментів.

Текст вводиться до робочої клітинки з клавіатури, а в пам'ять комп'ютера - при натисненні клавіші Enter або подвійним натисканням на ліву кнопку миші. Текст можна редагувати, вирівнювати по лівому краю, по центру або по правому краю за допомогою піктограм-кнопок в панелі інструментів, так само як і у MS Word.

Для розміщення в одній клітинці довгих заголовків таблиці або довгих фраз текст розділяють на кілька рядків за допомогою клавіш Alt+Enter. Можна також об'єднати кілька клітинок в одну. Для цього їх треба виділити і скористатись піктограмою групи Вирівнювання - Об'єднати та розташувати в центрі. Або виділити клітинки, натиснути правою кнопкою миші на них та скористатись послугами спадного меню Формат клітинок - Відображення - Об'єднання клітинок. Вікно Формат клітинок має шість вкладок: Число, Вирівнювання, Шрифт, Межі, Заливка, Захист

Автозаповнювання клітинок

Автозаповнювання - гнучкий і зручний інструмент автоматичного введення числових і текстових даних, що змінюються в межах заданого інтервалу.

До таких даних належать порядкові номери, послідовність цілих чисел, дати, дні тижня, місяці року та ін.

Автозаповнювання реалізується однойменною програмою і виконується користувачем таким чином:

- до вибраного елемента таблиці вводять перше значення початкового інтервалу, наприклад, "Понеділок";

- покажчик миші поєднується з маркером заповнення і перетворюється на чорний хрестик;

- "буксуванням" нового покажчика виділяють діапазон клітинок стовпця або рядка, який за розміром відповідає заданому інтервалу даних.

Перехід до режиму автозаповнювання здійснюється послугою Основне - Редагування - Заповнити - далі за вибором самого користувача.

21. Операці́йна систе́ма — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.

Функції операційної системи

Головні функції:

Виконання на вимогу програм користувача тих елементарних (низькорівневих) дій, які є спільними для більшості програмного забезпечення і часто зустрічаються майже у всіх програмах (ввід і вивід даних, запуск і зупинка інших програм, виділення та вивільнення додаткової пам'яті тощо).

Стандартизований доступ до периферійних пристроїв (пристрої введення-виведення).

Завантаження програм у оперативну пам'ять і їх виконання.

Керування оперативною пам'яттю (розподіл між процесами, організація віртуальної пам'яті).

Керування доступом до даних енергозалежних носіїв (твердий диск, оптичні диски тощо), організованим у тій чи іншій файловій системі.

Забезпечення користувацького інтерфейсу.

Мережеві операції, підтримка стеку мережевих протоколів.

Додаткові функції:

Паралельне або псевдопаралельне виконання задач (багатозадачність).

Розподіл ресурсів обчислювальної системи між процесами.

Організація надійних обчислень (неможливості впливу процесу на перебіг інших), основана на розмежуванні доступу до ресурсів.

Взаємодія між процесами: обмін даними, синхронізація.

Захист самої системи, а також користувацьких даних і програм від дій користувача або програм.

Багатокористувацький режим роботи та розділення прав доступу (автентифікація, авторизація

22. 22.1 Електронні таблиці та їх призначення - Електронна таблиця –­ це вид прикладних програм, призначених для опрацювання інформації у табличній формі;  система обробки даних, поданих у вигляді прямокутної таблиці, яка складається з рядків і стовпців. ЕТ Microsoft Excel для Windows XP є одна із найпопулярніших у світі табличних таблиць. Вона здатна розв’язати багато складних фінансово-економічних задач, виконувати інженерні розрахунки, математичне моделювання процесів, статистичну обробку даних, нараховувати заробітну плату та виконувати інші складні обчислення.

22.3Вмістимим клітинки може бути: число, текст або формула. Значення клітинки - це виведення на екран представлення чисел, текстових констант, а також результатів обчислення формул. Під формулою розуміють сукупність операндів, з’єднаних знаком операцій. Операндами можуть бути: числові і текстові константи , адреси клітин та функцій. В ході обчислень числові та текстові константи використовуються безпосередньо, а замість адресів клітин підставляються їх значення, замість функцій - обчислені ними значення. Адреси клітинок, що відіграють роль операндів і аргументів функцій, можуть бути абсолютними і відносними. Відносна адреса вказує на положення (зміщення) адресованої клітинки відносно тієї клітинки у вмістимому якої вона використовується. Абсолютна адреса вказує на точне місце знаходження клітинки в таблиці і записується зі знаком “$“ перед іменем стовпця і іменем рядка. Наприклад, $С $9. При редагуванні об’єктів електронної таблиці (копіювання, вставка, знищення, перенос) відносні адреси відповідним чином корегуються, а абсолютні адреси не змінюються.

22.4Введення текстів, чисел і формул.

Введення тексту і чисел. Введення даних здійснюють безпосередньо в поточний

осередок або в рядок формул, розташований у верхній частині вікна програми безпосередньо

під панелями інструментів.

Місце введення відмічається текстовим курсором. Якщо почати введення натисненням

алфавітно-цифрових клавіш, дані з поточного осередку замінюються текстом, що вводиться.

Якщо клацнути на рядку формул або двічі на поточному осередку, старий вміст осередку не

віддаляється і з'являється можливість його редагування. Дані, що вводяться у будь-якому

випадку, відображаються як в осередку, так і в рядку формул.

23. Засоби зберігання інформації

Зі зміною носіїв інформації змінилися і методи нанесення інформації.

Засоби зберігання інформації можна розділити на:

1. Рукописні і друкарські.

2. Машинні: 3. Спеціальні: кіно, відео, фотографія і т. п.

До перших відносяться папірусі, манускрипти та книжки. До других – перфокарти та перфострічки.

Найбільш сучасні: магнітні стрічки, магнітні диски та лазерні диски.

Сучасні засоби передачі інформації використовують класичну схему Шеннона:

Джерело інформації » Передавач » Канал зв*язку » Приймач » Адресат.

Каналом зв'язку може служити радіо, телефонна, оптично-волоконна, супутникова або інша лінія зв'язку. За допомогою каналів зв'язку комп'ютери об'єднують в комп'­ютерні мережі.

23.1 Носії інформації - матеріальний об'єкт або середовище, призначений для зберігання даних. Останнім часом носіями інформації називають переважно пристрої, призначені для зберігання файлів даних укомп'ютерних системах, відрізняючи їх від пристроїв для введення-виведення інформації та пристроїв для обробки інформації.

Носій – фізичне середовище, у якому зберігаються повідомлення.

У «докомп'ютерні» часи інформацію зберігали на папері, фотокартках, кіноплівці, магнітній стрічці тощо.

З появою перших комп'ютерів знайшли широке використання перфокарти і перфострічки, які використовуються до цього часу в телеграфних апаратах, а також в автоматичних верстатах.

Перфокарта - це аркуш тонкого картону стандартних розмірів. В певних місцях перфокарти пробивають дірочки. Перфокарти з пробитими дірочками пропускали через спеціальний пристрій. Задана у вигляді дірочок інформація перетворювалася в систему елек-тричних сигналів, які надходили до інших пристроїв комп'ютера.

Перфострічка - це стрічка цупкого паперу стандартної ширини, на яку заноситься інформація пробиванням дірочок у відповідних позиціях на 5-й або 8-й доріжках.

Звичайно, за дірочками, нанесеними на перфокарти або перфострічки, стоїть цілком певна інформація.

Магнітні стрічки і магнітні диски для зберігання інформації почали використовувати з розвитком обчислювальної техніки. Замість пробивки дірочок намагнічувались невеличкі області в потрібних місцях. Магнітні стрічки або диски встановлювались в спеціальні пристрої, де зчитувалася записана на них інформація і надходила до інших пристроїв комп'ютера.

Магнітні картки містять закодовану інформацію в кредитних, телефонних та реєстраційних картках, а також перепустках і «ключах» для кодових замків.

Компакт-диски (оптичні диски або CD) - це диск із спеціальної пластмаси із дзеркальним покриттям з того боку, з якого записується і зчитується інформація.

Форми і способи подання інформації

Інформація буває досить різноманітною і може призначатися як для живих організмів, так і для різних машин. Приклади:

• «Фас!» - інформація для собаки;

• сигнал точного часу - інформація для людини;

• ключ від квартири - інформація для механічного замка. Існують такі форми подання інформації: символьна, текстова, графічна. Є інші форми, наприклад, звукова, відео.

24. Системи опрацювання графічних зображень. Створення і редагування графічних зображень за допомогою графічного редактора.

Зміна параметрів графічних об'єктів у середовищі графічного редактора. Графічні формати Інтернету. Приклади.

Зображення поділяються на растрові й векторні. Растрове зображення являє собою набір пікселів, тобто кольорових точок, розташованих на правильній сітці — растрі. Векторне представлення полягає в описі елементів зображення за допомогою математичних формул. Для цього зображення розкладається на прості об'єкти — примітиви (лінії, еліпси, кола, багатокутники, зірочки тощо).

Прикладна програма, призначена для створення й опрацювання графічних зображень на комп'ютері, називається графічним редактором.

Комп'ютерна графіка використовується при конструюванні, в архітектурі, створенні рекламних роликів, у видавничій діяльності.

Основні функції графічного редактора:

- Забезпечення створення зображень;

- Редагування зображень;

- Збереження у зовнішній пам'яті;

- Отримання записів на папері, кіноплівці.

Графічні програми зазвичай використовуються разом зі сканерами, кольоровими принтерами, цифровими фотоапаратами та іншою апаратурою одержання й опрацювання зображень. Для роботи з растровими (точковими) зображеннями призначені растрові редактори (Adobe Photoshop, Согel Photo Раіnt, Раіnt та ін.). Для створення векторних зображень існують векторні редактори (СогеlDRAW, Аdobe Illustrator, Хага та ін.).

Відомо багато форматів для запису графічних зображень у файл. Існують растрові формати, які використовуються для збереження растрових зображень (розширення файлів ВМР, РСХ, ТІFF, GIF, JPG та ін.); векторні формати (розширення СGМ, СDR, WMF, ЕМF); метафайлові формати, які підтримують обидва види графіки (WPG, СGМ).

Графічні редактори, як правило, мають змогу працювати з графічними файлами кількох форматів, конвертувати файли з одного формату в інший.

Середовище графічного редактора (ГР)

Інтерфейс більшості графічних редакторів організується таким чином. З лівого боку екрана розташовується набір піктограм (умовних малюнків) із зображенням інструментів, якими можна користуватися в процесі редагування зображень. У нижній частині екрана палітра, з якої користувач вибирає фарби необхідного кольору. Частина екрана, що лишилася, являє собою порожнє «полотно» (робоче поле). Над робочим полем знаходиться меню, що дає змогу змінювати режими роботи. На лівому краю палітри виводиться квадрат, забарвлений в фоновий колір. У ньому вміщуються ще два квадрати, з яких верхній забарвлено в перший робочий колір, а нижній — у другий робочий колір.

Як приклад розглянемо призначення графічних примітивів та правила роботи у графічному редакторі Раіnt для Windows.(розказати про призначення кнопок)

Рисунки на Web-сторінках бувають різні: маленькі кнопки, великі рекламні кнопки-«вивіски»(банери), елементи фону тощо. На відміну від тексту малюнки — досить об'ємні, «важкі» елементи, які впливають на швидкість завантаження сторінок. Мережа визнає малюнки тільки трьох форматів: GIF, PNG, JPG. Перші два формати ідеальні для створення невеликих оформлювальних елементів — кнопок, заголовків, «шапок», третій — для більшиих зображень (наприклад, фото).Формат GIF дає змогу «втиснути» в одну картинку одразу кілька.

25. Операційна система комп’ютера. Основні функції операційної системи.

Операці́йна система — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.

Операційна система звичайно складається з ядра операційної системи та базового набору прикладного програмного забезпечення.

До складу операційної системи входять:

•Ядро операційної системи, що забезпечує розподіл та управління ресурсами обчислювальної системи;

•базовий набір прикладного програмного забезпечення, системні бібліотеки та програми обслуговування.

•Ядро системи — це набір функцій, структур даних та окремих програмних модулів, які завантажуються в пам'ять комп'ютера при завантаженні операційної системи та забезпечують три типи системних сервісів:

•управління введенням-виведенням інформації (підсистема вводу-виводу ядра ОС);

•управління оперативною пам'яттю (підсистема управління оперативною пам'яттю ядра ОС);

•управління процесами (підсистема управління процесами ядра ОС).

•Кожна з цих підсистем представлена відповідними функціями ядра системи.

•Багатозадачні операційні системи також включають ще одну обов'язкову складову - механізм підтримки багатозадачності. Ця складова не надається в якості системного сервісу і тому не може бути віднесена до жодної з підсистем.

Головні функції:

•Виконання на вимогу програм користувача тих елементарних (низькорівневих) дій, які є спільними для більшості програмного забезпечення і часто зустрічаються майже у всіх програмах (ввід і вивід даних, запуск і зупинка інших програм, виділення та вивільнення додаткової пам'яті тощо).

•Стандартизований доступ до периферійних пристроїв (пристрої введення-виведення).

•Завантаження програм у оперативну пам'ять і їх виконання.

•Керування оперативною пам'яттю (розподіл між процесами, організація віртуальної пам'яті).

•Керування доступом до даних енергозалежних носіїв (твердий диск, оптичні диски тощо), організованим у тій чи іншій файловій системі.

•Забезпечення користувацького інтерфейсу.

•Мережеві операції, підтримка стеку мережевих протоколів.

Додаткові функції:

•Паралельне або псевдопаралельне виконання задач (багатозадачність).

•Розподіл ресурсів обчислювальної системи між процесами.

•Організація надійних обчислень (неможливості впливу процесу на перебіг інших), основана на розмежуванні доступу до ресурсів.

•Взаємодія між процесами: обмін даними, синхронізація.

•Захист самої системи, а також користувацьких даних і програм від дій користувача або програм.

•Багатокористувацький режим роботи та розділення прав доступу (автентифікація, авторизація).

26. Способи створення таблиць в MS Word .

Microsoft Word пропонує декілька способів створення таблиці. Вибір найкращого з них залежить від складності таблиці і вимог користувача.

1. Клацніть місце створення таблиці.

2. На панелі інструментів Стандартна клацніть Додати таблицю .

3. Кількість рядків і стовпців задається перетягуванням.

Можна виконувати будь-які з таких дій.

Використання команди "Додати таблицю"

Цю процедуру використовують, щоб вибрати розмір і формат таблиці перед її вставкою до документа.

1. Клацніть місце створення таблиці.

2. У меню Таблиця виберіть команду Вставити, а потім — команду Таблиця.

3. У групі Розмір таблиці виберіть кількість стовпців і рядків.

4. У групі Автодобір ширини стовпців виберіть параметри для настройки розміру таблиці.

5. Щоб використати вбудовані формати таблиці, натисніть кнопку Автоформат.

Виберіть потрібні параметри.

Створення складнішої таблиці

Можна створити складнішу таблицю, наприклад, таблицю, яка містить клітинки різної висоти, або таблицю з різною кількістю стовпців у рядку.

1. Клацніть місце створення таблиці.

2. У меню Таблиця виберіть команду Намалювати таблицю.

З'явиться панель інструментів Таблиці та межі, а вказівник перетвориться на олівець.

3. Щоб визначити зовнішні межі таблиці, намалюйте прямокутник. Потім намалюйте лінії стовпців та рядків усередині цього прямокутника.

4. Щоб видалити одну або декілька ліній, натисніть кнопку Ластик на панелі інструментів Таблиці і межі, а потім клацніть лінію, яку потрібно видалити.

5. Якщо закінчено створення таблиці, клацніть клітинку, а потім введіть текст або додайте малюнок.

Примітка Для автоматичного застосовування обтікання текстом малюйте таблицю за натисненої клавіші CTRL.

Створення таблиці усередині іншої таблиці

Для створення веб-сторінок використовуються вкладені таблиці. Уявіть

веб-сторінку у вигляді великої таблиці, яка містить інші таблиці. Текст і графічні елементи розміщуються у різних клітинках таблиці, що допомагає створити макет різних частин сторінки.

1. У меню Таблиця виберіть команду Намалювати таблицю.

З'явиться панель інструментів Таблиці та межі, а вказівник перетвориться на олівець.

2. Установіть олівець до клітинки, в якій потрібно розмістити вкладену таблицю.

3. Намалюйте нову таблицю. Щоб визначити зовнішні межі таблиці, намалюйте прямокутник. Потім намалюйте лінії стовпців та рядків усередині цього прямокутника.

4. Якщо закінчено створення вкладеної таблиці, клацніть клітинку, а потім введіть текст або вставте малюнок.