70. Ек. Межі кредиту. Кредитні відносини в умовах інфляції.

Межі кредиту – це такий рівень розвитку кредитних відносин в н/г, за якого попит і пропозиція на кредит балансуються при збереженні стабільної, помірної, доступної для переважної більшості нормально працюючих позичальників, про­центної ставки.

Сама ек. межа може розглядатися в кількох аспектах:

– залежно від рівня ек. системи – як мікроек. і макроек. межі кредиту;

– залежно від призначення говорять про кількісну і якісну межі кредиту.

Мікроек. межі кредиту визначають обсяги попиту на кредит окремих позичальників. Вони формуються під впливом ек. чинників:

• динаміки ринкової ставки позичкового процента;

• хар-ру коливання потреби позичальника в осн. й оборотному капіталі;

• стану забезпеченості позичальника власним капіталом та ефективності його використання;

• ефективності та окупності проектів, на реалізацію яких позич. кошти.

Мікроек. межа кредиту потенційно існує у кожного ек. суб'єкта, проте реально вона виявляється тільки тоді, коли він звертається на грош/ ринок за позичкою. Тому скільки є в даний момент позичальників, стільки існує індивіду­альних мікромеж кредиту. Всю сукупність їх можна розглядати як одну макроек. межу кредиту, яка визначає об'єктивний обсяг кредитних вкладень у н/г в цілому. Проте макроек. межа кредиту має відносну самодостат­ність і формується під впливом додаткових загальноек. чинників, таких як:

– обсяги і темпи зростання ВВП;

– структура і рівень розвитку фін. системи і стан дер­ж. фінансів;

– цілі і методи держ. грошово-кредитної політики;

– розвиток ринков. відносин тощо.

Рівень та динаміка інфляції теж певною мірою хар-­ють дотримання межі кредиту – їх зростання повинно свідчити про перевищення межі кредиту, а зниження – про стискування кредитування до об'єктивної межі. Проте показник інфляції може бути проявом і інших, некредитних, процесів, таких як зміна за­тратності і структури вир-ва, зміна дефіцитності бюджету та ін.

71. Сутність позичкового проценту, його функції та чинники, що впливають на рівень проценту.

Процент – сота частка будь-якого числа, що взяте за ціле. В умовах ринкової економіки його сутність полягає в тому, що позичковий процент є платою за користуван­ня позичковим капіталом, його ціною.

Норма позичкового процента – це відношення суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми капіталу, на­даного в позичку, помножене на 100.

Норма позичкового процента перебуває у певній залежності від норми прибутку.

Крім норми прибутку, на рівень норми % впливає багато інших об'єктивних і суб'єктивних чинників, а саме:

– розміри грошових нагромаджень та заощаджень у сусп-ві та товарно-грошова збалансованість вир-ва;

– масштаби вир-ва, рівень його спеціалізації та коопе­рування;

– співвідношення між внутрішнім і зовнішнім боргом держави;

– циклічність коливань вир-ва;

– сезонність умов вир-ва та реалізації продукції;

– темпи інфляції;

– своєчасність повернення кредиту;

– рівень кредитно-грош. регулювання економіки цент­р. банком з допомогою процентних ставок та інших влас­тивих йому інструментів, їх диференційованості;

– міжнародні чинники, особливо вільний перелив капіталів із країни в країну, передусім так званих «гарячих» грошей.

Отже, динаміка норми позичкового процента визначається стихійним ринковим механізмом під впливом багатьох факторів і певною мірою залежить від держ. грошово-кредитного ре­гулювання економіки.

Позичковий процент виконує функції розподілу прибутку та збереження позичкового капіталу.

Щодо розподільної функції, то прибуток, отриманий позичальником з викор-ням позичкового капіталу, розподіляється на 2 частини – позичковий процент і підпр. дохід. Функція збереження позичкового капіталу полягає в тому, що з допомогою % кредитору забезпечується повернення від по­зичальника як мінімум вартості, рівноцінної тій, яка була надана в кредит.