36. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку.

Важливу роль у збалансуванні грош. обороту, а також попиту і пропоз. на гр. ринку відіграють заощадження та інвестиції. Заощадження сімейних домогоспод. у закритій економіці є єдиним джерелом надходження коштів на гр. ринок.

Взаємозв’язок заощаджень та інвестицій:

1. Заощад. сімейних домогоспод. є єдиним джерелом чистих інвестицій у закритій ек. сис-мі. Якщо формування заощадж. уповільнюється , починаються скорочення інвестицій. Така ситуація виникає в умовах тривалої інфляції, коли нас-ня перестає робити нові заощадження і витрачає попередні під загрозою втратити їх через інфляцію.

2. Зростання обсягу заощадж. створює верхню межу нарощування інвестицій у секторі „фірми”. Проте зростання обсягу інвестицій не досягає цієї верхньої межі. Частину коштів, що надійшли на гр. ринок за потоком заощадж., мобілізує уряд для держ. закупівель. Тільки скорочення бюджетного дефіциту дає можливість максимально наблизити фактичний обсяг інвестицій до його верхньої межі та навіть перевищити її за рахунок інших джерел. Певна частина коштів, що надходять на гр. ринок по каналу “заощадження”, використовується для поповнення запасу гр. і не спрямовується в інвестиції. Ця частина функціонує як гр. і трансформується через ринок гр. Решта заощадж. використовується як капітал.

3. Заощадж. нас-ня, що надійшли на гр. ринок і не мобілізовані урядом для своїх потреб та не осіли в гр. запасах, мають бути позичені сектором ”фірми” для інвестування. Взаємозв’язок заощаджень та інвестицій:

Ір = З-Дп,

де Ір - інвестиційні рес., що надходять у розпорядження фірми,

З- заг. маса заощаджень, що надійшла на гр. ринок,

Дп - сума приросту держ. позик, розміщених на гр. ринку.

37. Сутність, призначення та основні елементи грошової системи.

Гр. система – це форма організації елементів гр. обороту, приведених до певної єдності на законодавчій основі. Гр. система базується на основі закону, відповідно її основне призначення полегшення у забезпеченні умов нормального функціонування гр. обороту, сталості гр. одиниці та еластичності гр. маси у відповідності до потреб реальної економіки. Гр. система складається із трьох взаємопов’язаних сфер: готівковий оборот; безготівковий оборот; валютний оборот. Гр. система встановлюється на основі традицій, у кожній країні своя гр. система.

Призначення та особлива місія грош. системи у функціонуванні держави зумовлюють важливу роль істор. чинника, традицій, нац. особливостей, ек. розвитку країни в її формуванні.

При нормативно-правовому підході до грошової системи в її складі можна виділити такі елементи:

– найменування грош. одиниці (часто пов'язується з історією країни);

– масштаб цін (являє собою величину грошової одиниці даної країни);

– види та купюрність грош. знаків (визначає вищий зак. орган, який надає їм статус законного платіжного засобу, тобто покладає на державу відповідальність за їх забезпечення);

– регламентація безготівкових грош. розрахунків (здійснюється по банківських рахунках і не виходить за межі банківської системи);

– регламентація готівкового грош. обороту (держави не обмежуються техн. заходами щодо посилення захисту купюр від підробки чи боротьби з фальшивомонетниками, а вдаються до регламентації і контролю операцій з готівкою);

– регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями (викор-ся для захисту і забезпечення сталості нац. валюти);

– регламентація режиму банківського процесу (забезпечує регулювання ціни грошей на грош. ринку з метою впливу на їх масу в обороті, а отже – на сталість грошей);

– держ. органи, які здійснюють регулювання грош. обороту та контроль за дотриманням зак-ва

Грош. система забезпечує правову і організаційну базу для розроблення та реалізації грош.-кредитної політики в країні.

38. Хар-ка основних видів грошових систем та їх еволюція.

У результаті еволюції товарного госп-ва та властивих йому ек. відносин грошові системи поступово змінювалися, набували різних форм, які можна класифікувати за кількома критеріями

Залежно від форми, в якій функціонують гроші, виділяють такі види грошових систем:

– система металевого обігу, коли грош. метал безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей, а банкноти залишаються розмінними на метал;

– система паперово-кредитного обігу, при якій в обігу перебувають лише нерозмінні на грошовий метал знаки грошей – казначейські білети або банкноти.

Металеві грош. системи виступали у формах біметалізму та монометалізму. В XVI–XVIII ст. грошові системи часто базувалися на біметалізмі.

Біметалізм – це грошова система, в якій роль заг. еквівалента законодавчо закріплялася за 2 металами – золотом і сріблом, банкноти підлягали розміну на обидва метали.

Різновид:

1. система паралельної валюти

2. «система подвійної валюти»

3. «кульгаючої» валюти

Монометалізм – грошова система, за якої роль заг. еквівалента виконує 1 метал: золото (золотий мон-зм) або срібло (срібний мон-зм), при цьому в обігу функціонують монети та знаки вартості, розмінні на грошовий метал. Золотий мон-зм існував у кількох формах: золотомонетного стандарту, золотозливкового стандарту і золотодевізного стандарту.

Системи паперово-кредитного обігу являють собою грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не мають внутр. вартості. Розрізняють паперово-грошові системи та системи кредитних грошей, не розмінних на золото.

Грошові системи залежно від ступеня втручання держави в ек. віднсини можуть бути ринковими та неринковими. Неринковим грошовим системам притаманне переважання адмін. неринкових методів регулювання грош. обігу. Для ринкових грош. систем хар-ним є переважання ек. методів та інструментів регулювання грош. обігу.

За хар-м регулювання нац. валютної системи грош. системи можуть бути відкритими та закритими. Для відкритих грош.систем хар-ним є min втручання держави у регулювання валютних відносин всередині країни. Закриті грош. системи хар-ся наявністю значної кількості валютних обмежень.