63. Стадії та закономірності руху кредиту на мікро- і макрорівнях. Принципи кредитування.

Рух кредиту має часовий та просторовий вимір і здійснюється на основі руху оборотного та основного капіталу в процесі відтворення

Виділяють 5-ть стадій руху кредиту

1-а стадія – формування вільної вартості як джерела надання позичок;

2-а стадія – розміщення вільної вартості в позичку;

3-я стадія – викор-ня позичальником коштів, одержа­них у тимчасове розпорядження;

4-а стадія – вивільнення викор. позичальником кош­тів з його обороту;

5-а стадія – повернення позичальником вартості кредитору і сплата %.

На мікроек. рівні закономірностями руху кредиту є:

– зворотність руху вартості, що передана в позичку;

– тимчасовість перебування позиченої вартості в обороті позичальника;

– збереження позиченої вартості в процесі руху і повернення її до кредитора в повному обсязі;

– залежність маси наданої позички від наявних обсягів віль­них коштів.

На макроек. рівні закономірності руху кредиту проявляються в такому:

– кількісні параметри розвитку кредиту повинні бути адекватними динаміці об­сягів ВНП;

– оскільки кожна позичкова операція є двоякою – як вимога і як зобов'язання, заг. суми кредитних вкладень і позичених ресурсів у макромасштабах завжди балан­суються;

– зворотність і платність кредиту;

– платність кредиту і здатність приносити дохід обом його суб'єктам визначають таку закономірність міжгалузевого руху кредиту, як спрямування коштів з галузей і секторів економіки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі, види вир-ва.

Принципи кредитування: Цільове призначення; Строковість позички; Поверненість позиченої вартості кредитору; Забезпеченість; Платність користування позичкою. Усі принципи кредитування тісно пов'язані, оскільки випливають з сутності кредиту, і тільки в комплексі можуть за­безпечити її реалізацію.

64. Форми, види та функції кредиту.

Форми кредиту. Товарна і грошова форми кредиту є рівно­правними і рівнозначними, по суті, 2 проявами єдиної фор­ми кредиту – вартісної. Вони між собою внутр. пов'язані і доповнюють одна одну.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.

1) Залежно від суб'єктів кредитних відносин виділяють: банківський кредит, держ. кредит, міжгосп. кредит, міжнар., особистий кредит.

2) Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити: виробничий кредит; споживчий кредит.

3) За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у ко­ристування позичальнику, виділяються короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 5 років) та довгострокові (понад 5 років) кредити.

4) За галузевою спрямованістю виділяються: кредити в пром-сть; кредити в с/г; кредити в торгівлю; кредити в будівництво; інші кредити.

5) Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі види: кредит на формування вир. запасів; кредит у витрати вир-ва; кредит на створення запасів готової продукції; кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах.

6) За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений, пролонгований; реальний, сумнівний, безнадійний; платний, безплатний.

Функції кредиту. функції хар-ють сусп. призначення кре­диту, ту «роботу», яку він виконує в сусп-ві, тобто його роль.

Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність ек. суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності.

Функція кредиту, що реалізується в грош. сфері, полягає в тому, що кредит забезпечує найкращі передумови для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах по­вного задоволення потреб економіки в платіжних засобах і під­тримання достатньої для ек. розвитку стаб-сті грошей.

Сутність контрольно-стимулюючої функції полягає в тому, що в процесі кредитуван­ня забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди.

Функція капіталізації вільних грош. доходів полягає в трансформації завдяки кредиту грош. нагромаджень та заощаджень юр. і фіз. осіб у вар­тість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал.

65. Хар-ка банківського кредиту.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному кругообігу і обороту капіталу, а й його нагромадженню. Тому з позицій відтворення сусп. капіталу він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей. Позичка капіталу – це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей – це позичка, внаслідок якої лише забезпечся рух грошей як платіжного засобу, який не супров-ся розширенням вир-ва.

Кредитні відносини поділяються на 2 великі групи. Перша з них – це кре­дити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів і які він має намір вкладати у різні види активів. Другу групу становлять кредити, які надає банк своїм клієнтам. Їх можна класифікувати за багатьма ознаками.

За об'єктами кредитування банк. кредит поділяється на 3 групи: кредит в осн. капітал; кредит в оборотний капітал; на споживчі потреби.

У взаємозв'язку з джерелами погашення за хар-ром повернення розрізняють кредити: з одноразовим поверненням; з погашенням у розстрочку; з регресією платежів.

За термінами користування банк. кредит поділяється на короткостр. (до 1 року), середньостр. (від 1 до 3 років) і довгостр. (понад 3 ро­ки).

За сферами сусп. відтворення розрізняють кредити у сферу вир-ва, у сферу обігу та у сферу споживання.

За порядком надання кредит поділяється на прямий і непря­мий.

За методом надання розрізняють кредити, які позичальники отримують одноразово, перманентне або гарантовано.

За схемою надання розрізняють кредити, що надаються від­повідно до кредитної лінії, револьверні, контокорентні та овердрафт.

За формою залучення кредиторів до кредитних операцій банк. кредит буває двосторонній, консорціумний, паралельний.

За забезпеченістю повернення кредити бувають забезпечені та незабезпечені.

За ступенем ризику кредити поділяються на – стандартні та з підвищеним ризиком.

За строками повернення розрізняють кредити строкові, до за­питання, відстрочені та прострочені.

66. Хар-ка міжгосп. кредиту, його переваги та недоліки, в Україні.

Міжгосп. кредит – це кредит, який існує між функціонуючими суб'єктами госп-ня. Його видами є комерційний кредит, дебіторсько-кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасова фін. допомога, лізинг. Межі міжгосп. кредиту визнач-ся розміром резервних капіталів.

Комерційний кредит – це форма руху безпосередньо пром. капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грош. шляхом продажу товарів з відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Комерційний кредит виникає за побажанням і згодою сторін – продавця і покупця – і має строго визначений напрям і межі.

Дебіторська-кредит. заборгованість багато в чому подібна до комерційного кредиту, але відрізняється від нього тим, що виникає всупереч побажанням і волі сторін. Причиною її ви­никнення є розрив у часі між рухом натуральної і вартісної форм товару. Особливо негативний вплив на економіку має найгірший різновид міжгос­п. кредиту – прострочена дебіт.-кредит. заборгованість.

Аванс – грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою забезпе­чення, гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі.

Тимчасова фін. допомога надається окремим суб'єктам госп-ня, які опинились у скрутному фін. стано­вищі, їх вищестоящими організаціями та партнерами на засадах повернення і, як правило, без сплати процента.

Лізинг – підпр. діяльність, яка спрямована на інве­стування власних чи залучених коштів. В Україні він поки що перебуває на самій початковій стадії розвитку.

67. Хар-ка споживчого кредиту. Особливості його розвитку в У.

Споживчий кредит – кредит, який надається юр. чи фіз. особам на споживчі цілі. Він може надаватись як банками, та кредитними установами небанківського типу, а та­кож юр. і фіз. особами. В Україні кредитними установами небанківського типу, що надають споживчий кре­дит, є ломбарди (надають кредит під рухоме майно – дорого­цінності, антикваріат, одяг тощо), кредитні спілки, підпр-ва зв'язку (телеграми і телефонні розмови в кредит), торго­вельні організації (продаж товарів з розстрочкою платежу). Кре­дити своїм працівникам можуть надавати суб'єкти госп-ня за рахунок спец. фондів, які вони створюють у ре­зультаті розподілу прибутку, що залишається в їх розпоряджен­ні. Фіз. особи також можуть надавати кредит на споживчі цілі одна одній.

Окрім забезпечення соц. потреб населення, споживчий кредит відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення, який, у свою чергу, впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи процес реалізації продукції, приско­рюючи отримання прибутку і доходів держ. бюджету. Визначення державою умов надання споживч. кредиту допомагає регулювати грош. обіг у країні.

68. Хар-ка держ. кредиту. Особливості його розвитку в Україні.

Держ. кредит – це кредит, одним із учасників якого (позичальником чи кредитором) є держава. Його призначення – вирішувати загальнодержавні проблеми.

Суб'єктами ДК є держава або органи місцевого самоврядування, та внутрішні та зовнішні кредитори. Внутрішніми кредиторами є фізичні та юр особи-резеденти. Зовнішніми – уряди інших краін, іноземні приватні колективні, державні і банківські установи, а також між-нар. та регіональні валютно фінансові інститути. ДК може виступати в грошовій і натуральній формах. Натуральна форма ДК як правило застосовується в період хаосу і розладу грош. обігу. ДК реалізується через такі форми як:

1. позика, шляхом продажу держ. цінних паперів.

2. Запозичення Мін. Фінансів грошей із загально держ. фонду позичкового капіталу.

3. Організація грошово речових лотерей.

Потреба в держ. кредиті виникає через наявність бюджетного дефіциту. Якщо банківській кредит має цільове призначення то ДК має глобальне значення для погашення бюджетного дефіциту, куди конкретно потраплять ці гроші визначає уряд і ВРУ. Якщо банків. кредит опосередковує таку функцію грошей як засіб платежу, то ДК опосередковує ще і функцію грошей як засобу обігу.

Внутрішній держ. кредит може мати товарну і грошову форми. Товарну форму викор-ють при розладнаній грошовій системі. Другою формою ДК є передавання ощадними установами частини або всієї суми коштів населення, які розміщені в ощадних банках чи в інших ощадних установах держави. Сьогодні найпоширенішою формою держ. кредиту є викор-ня державою коштів позикового фонду. Ця форма держ. кредиту ек. не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.

69. Хар-ка міжнар. кредиту. Особливості його розвитку в Україні.

Міжнародний кредит – це переміщення позичкового капі­талу з однієї країни в іншу. Проте ознакою цього кредиту є належність кредитора і позичальника до різних країн.

Міжнародний кредит розрізняють фірмовий, банківсь­кий і урядовий кредити.

Фірмовий кредит – це комерційний кредит на між­нар. рівні, коли іноземний експортер продає товар вітчиз­няному імпортерові в кредит. Цей кредит є ризикованим для екс­портера, а тому він вимагає належних гарантій його погашення, що робить кредит дорогим.

Більш гнучким у міжнар. відносинах є банківський кре­дит, коли однією зі сторін кредитних відносин є банк. В Україні міжнар. банківські кредити в осн. отримують комер­ційні банки та спільні з іноземним інвестором підпр-ва. З появою довіри іноземних банків до укр. підпр-в мо­жливе отримання останніми таких кредитів.

Урядовий кредит може надаватись урядом однієї країни уря­ду іншої країни в межах укладеної між ними угоди, а також шляхом розміщення урядом своїх цінних паперів на зарубіжних фін. ринках. До міжнар. можна віднести й кредити, які надаються країнам міжнар. валютно-фін. ор­ганізаціями – Міжнар. валютним фондом. Міжнар. банком реконструкції та розвитку, Європейським банком рекон­струкції та розвитку та іншими подіб-ними організаціями. Їх кредитами користується Україна на потреби свого ек. розвитку та для підтримки стабільності на­ц. валюти.

Міжнародний кредит також поділяється на фін., який надається у грошовій формі, та комерційний, що на­дається в товарній формі.