26. Швидкість обігу грошей, її сутність, порядок визначення, фактори впливу та роль в макроек. Стабілізації.

Швидкість обігу грошей – це частота переходу гр. від одного ек. суб’єкту до іншого. Швидкість обігу грошей вимірюється в оборотах. Існує загальний підхід до розрахунку швидкості обігу грошей виходячи із рівняння обігу Фішера:

V=P*Q/M

P - рівень цін Q – фіз.. обсяг товарів та послуг

М – маса

В даному випадку швидкість обігу грошей характеризую в першу чергу інтенсивність використання запасу грошей в гр. обороті для оплати товарів та послуг.

Швидкість обігу гр.. є показником інтенсивності руху грошей і відповідно вона не є абсолютною величиною, а має постійно змінюватись (уповільнюватися або прискорюватися)

Швидкість обігу грошей має різні наслідки зміни, які проявляються в зміні маси гр.., рівня відсоткової ставки, валютного курсу та рівня цін.

Найголовнішим, виходячи з даної формули, є взаємозв’язок між масою грошей та швидкістю їх обігу.

Для того, щоб компенсувати нестачу маси грошей достатньо прискорити швидкість обігу грошей. Швидкість обігу гр.. можна розрахувати і іншими способами і в кожному випадку будемо мати своє значення швидкості обігу гр..

V=HД/M1 – швидкість обігу гр. в оплаті нац. доходу.

На швидкість обігу гр.. впливає 2 гр. чинника:

1) чинник платоспроможного попиту, до них відноситься:

- попит на гроші

- розвиток структури споживання

- культурні потреби населення

Вони впливають пропорційно на швидкість обігу грошей.

2) Чинники, що діють з боку пропозиції, до них відносяться:

- розвиток суспільного виробництва (кількість та якість товарів)

- розвиток ринкових відносин

- розвиток ринкової інфраструктури

Різні економічні школи по різному ставились до швидкості обігу грошей:

1 Кількісна теорія гр.. Вважала, що від швидкості обігу грошей можна абстрагуватися, тому що швидкість є незмінною

2 Кейнсіанська. Вважала, що швидкість обігу гр.. впливає на ек. процеси, вона може змінюватися, є чутливою до відсоткової ставки, але її не можна прогнозувати.

3 Монетаристська теорія, засновник Фрідман. Він довів, що швидкість обігу гр.. змінна, її можна прогнозувати, і регулювати через зміну маси гр..

27. Закон грошового обігу.

Грошовий обіг не є простим повторенням обігу товарів і підпорядковується своєму специфічному закону. Сутність його полягає в тому, що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна, об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням: Мф=Мн, де Мф – фактична маса грошей в обігу, а Мн – об'єктивно необхідна для обігу їх маса. Якщо Мф перевищує Мн – значить в обігу з'явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше від Мн – їх нестача.

Якщо виходити з принципу моніз-му в трактуванні сутності грошей, єдності процесу їх обігу, то необхідно визнати, що величина Мн включає в себе всі форми грошей, які обслуговують потреби обігу, а вимоги закону грошового обігу поширюються на всю його сферу – готівкову і безготівкову.

Кількість грошей, у середньому необх. для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено пропорційна середній швидкості обігу грош. одиниці. Цю залежність можна виразити формулою: , де -– сума цін товарів, що реалізуються за певний період, – сер. кількість оборотів грошової одиниці за цей же період.

Якщо врахувати всі фактори, що діють на грошову масу, то величину Мн можна виразити так: , де – сума продажів товарів і послуг у кредит; – заг. сума платежів, строк оплати яких настав; – сума платежів, які погашаються шляхом зарахування боргів.

Величина Мн як об'єктивний центр, навколо якого змінюється Мф, за всіх умов визначається одними й тими ж факторами, що надає закону грошового обігу загального значення. Скрізь, де є гроші і грошовий обіг, об'єктивно діє і цей закон – закон вирівнювання Мф до рівня Мн.