13. Местонахождение (местожительство), почтовые и пла­тежные реквизиты сторон.

1. В этом  разделе указываются местонахождение (местожительство), полные почтовые и платежные реквизиты (№ счета, наименование и местонахождение банка) контрагентов договора (контракта).

2. По договоренности сторон в договоре (контракте) могут определяться дополнительные условия:

• страхование,

• гарантии качества,

• условия привлечения субисполнителей договора (контракта), агентов, перевозчиков, определение норм погрузки (размер таможенных сборов, различного рода защитные предостережения, с какого момента договор (контракт) начинает действовать, количество подписанных экземпляров договора (контракта), возможный  порядок внесения изменений в договор (контракт) и др.

В контракте могут присутствовать все перечисленные главы, могут быть некоторые главы объединены, могут некоторые главы опускаться и вводиться новые главы например о неразглашении коммерческой информации по данному контракту и т.д.

Содержанию контракта уделяют большое внимание. Контракты бывают полные и краткие в зависимости от тех целей, которые ставили перед собой их составители.

Вопрос №3 в чому полягає роль держави в управлінні зед

Державне регулювання ЗЕД в Україні

У всіх країнах без винятку, а особливо в державах з перехідною економікою, де економічні відносини нестабільні, державне втручання в розвиток ЗЕД являється об'єктивною необхідністю. Це пов'язано головним чином з метою захисту національних інтересів під час здійснення ЗЕД більш повного використання ЗЕД як фактора економічного зростання.

У період до перебудови економіка країни носила автаркічний (закритий) характер. Управління економікою (в тому числі ЗЕД) будувалось на монополії держави та переважно на адміністративних методах управління. В таких умовах безпосередній виробник не був зацікавлений у розвитку експортної діяльності. Прямі зв'язки між виробниками і споживачами були відсутні. Не було чіткої концепції ЗЕД, яка б відображала її мету, пріоритети та методи їх досягнення.

В умовах ринкових відносин(переходу до них) характер впливу держави на економіку країни, в т.ч. ЗЕД, докорінно змінюється. Цей вплив набуває форми державного регулювання, що означає створення відповідних умов, які сприятимуть ефективному розвитку економіки країни в цілому і її складових частин.

Таким чином, державне регулювання ЗЕД підприємства в умовах переходу до ринкової економіки повинно полягати в створенні умов і сприянні розвитку його зв'язків із зарубіжними партнерами.

Слід відзначити, що термін "регулювання" економіки, в т.ч. ЗЕД, в основному використовується в країнах СНД. У західних країнах і документах ГАТТ/CОТ по відношенню до зовнішньої торгівлі використовується термін "регламентування". Нами використовуються надалі обидва названі терміни.

Державне регулювання являє собою систему заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, покликаних удосконалювати ЗЕД в інтересах національної економіки.

Державне регулювання ЗЕД здійснюється методом розробки й реалізації державної зовнішньоекономічної політики. В сучасних умовах зовнішньоекономічна політика – це система заходів, спрямованих на найбільш сприятливий розвиток економічних, науково-технічних, виробничих зв'язків із зарубіжними країнами, поглиблення і розширення участі в МРТ з метою вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни.

Зовнішньоекономічна політика – складова частина внутрішньої економічної політики держави. Звичайно, вирішення загальних завдань зовнішньоекономічної політики в кожній країні має свої специфічні особливості.

Основні складові зовнішньоекономічної політики України:

• зовнішньоторгова політика;

• інвестиційна політика;

• політика науково-технічного співробітництва;

• валютно-фінансова політика;

• політика міграції робочої сили та ін.

Кожен з напрямів зовнішньоекономічної політики вирішує проблеми з урахуванням етапу розвитку країни та сучасних тенденцій розвитку світового господарства.

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється з урахуванням забезпечення збалансованості економіки й рівноваги внутрішнього ринку країни, стимулювання прогресивних ринкових структурних змін в економіці, створення сприятливих умов для входження економіки України до системи міжнародного розподілу праці, міжнародної економічної інтеграції, насамперед, інтеграції до Європейського Союзу.

Нині Україна вступає в новий, другий етап свого розвитку. Стратегічне завдання другого етапу системної трансформації суспільства можна сформувати таким чином: Україна повинна не декларативно, а за глибинним змістом державного буття стати сучасною європейською державою, яка б синтезувала кращі національні традиції і йшла в ногу з європейськими та світовими процесами, адекватно та ефективно відповідала на виклик глобалізації .

Розрізняють два типи зовнішньоторгової політики держави:

1 Фритредерство або вільна торгівля.

2 Протекціонізм.

Політика вільної торгівлі являє собою мінімальне втручання держави в зовнішньоекономічну діяльність, необмежений доступ на вітчизняні ринки іноземних товарів.

Політика протекціонізму передбачає втручання держави в зовнішньоекономічну діяльність, введення різних обмежень по відношенню до зарубіжних товарів з метою підтримки національного виробника.

Незважаючи на переваги політики вільної торгівлі, всі держави в тій чи іншій мірі використовують протекціонізм. У реальній дійсності в чистому вигляді жоден із цих підходів не використовується в тій чи іншій комбінації.

Фритредерство (англ. free trade — свободная торговля) — направление в экономической теории, политике и хозяйственной практике, провозглашающее свободу торговли и невмешательство государства в частнопредпринимательскую сферу жизни общества.

На практике свобода торговли обычно означает отсутствие высоких экспортных и импортных пошлин, а также немонетарных ограничений на торговлю, например, квот на импорт определённых товаров и субсидий для местных производителей определённых товаров. Сторонниками свободной торговли являются либеральные партии и течения; к противникам относятся многие левые партии и движения (социалисты и коммунисты), защитники прав человека и окружающей среды, а также профсоюзы.^{[источник не указан 1061 день]}

Одной из ранних теорий торговли был меркантилизм, возникший в Европе в XVI веке. В XVIII веке протекционизм был подвергнут резкой критике в трудах Адама Смита, учение которого можно считать теоретической основой свободной торговли. В XIX веке взгляды Смита получили более полное развитие в трудах Давида Рикардо.

Основным посылом развития «свободной торговли» явилась возникшая в XVIII веке необходимость сбыта избыточного импортированного в экономику капитала развитыми странами (Англия, Франция, далее США) с целью избежания обесценивания денег, инфляции, а также для экспорта произведённого товара в страны-участники и колонии.

Протекциони́зм — политика защиты внутреннего рынка от иностранной конкуренции через систему определённых ограничений: импортных и экспортных пошлин, субсидий и других мер. Такая политика способствует развитию национального производства.

В экономической теории протекционистская доктрина является противоположной доктрине свободной торговли — фритредерству, спор между этими двумя доктринами продолжается со времен Адама Смита. Сторонники протекционизма критикуют доктрину свободной торговли с позиций роста национального производства, занятости населения и улучшения демографических показателей. Оппоненты протекционизма критикуют его с позиций свободы предпринимательства и защиты прав потребителей.

Социально-политические преимущества протекционизма:

1. поддержание государственной безопасности страны;

2. защита более высокого уровня жизни и заработной платы в стране (защита богатых стран от наплыва дешевой рабочей силы и наплыва товаров, произведенных дешевой рабочей силой);

3. сохранение некоторых традиционных видов деятельности (национальные промыслы);

4. достижение определенных политических целей в отношениях с другими государствами.

Экономические аргументы в защиту протекционистских мер:

1. с помощью импортных пошлин страна может достичь улучшения условий торговли и увеличения экономического выигрыша;

2. поддержка национальной промышленности на этапе ее зарождения и становления;

3. повышение уровня занятости национальных ресурсов;

4. смягчение кризиса в отраслях, испытывающих экономические трудности;

5. ограждение национальной экономики от мировых кризисов. Реакцией на протекционистские меры государства в разные периоды развития национальной экономики стало появление и дальнейшее совершенствование принципа свободной торговли.

Критика протекционизма:

1. в долгосрочном периоде протекционизм подрывает основы национального производства, поскольку ослабляет конкурентное давление со стороны мирового рынка:

2. снижает благосостояние потребителей, поскольку из-за введения протекционистских мер происходит рост цен на товары;

3. усиливает международное соперничество государств и создает угрозу стабильности и безопасности мирового хозяйства.

Преимущества свободной торговли:

1. свободная торговля позволяет улучшить благосостояние торгующих наций в результате применения международной специализации производства и обменана основе принципа сравнительных преимуществ;

2. способствует повышению качества выпускаемой продукции вследствие роста международной конкуренции;

3. оптимизирует процесс распределения производственных ресурсов;

4. способствует международной концентрации производства и массовому выпуску товаров.