1. Ненаголошені е та и в суфіксах

Написання ненаголошених е та и в суфіксах рідко перевіряються наголосом: глибина – глибини, родимка – родимий.

Лише в суфіксах –ець- і –ень- голосний е при змінюванні слова випадає: палець – пальця, хлопець – хлопця, промовець – промовця (виняток: красень – красеня і красня).

1. У суфіксах –ик, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о), що стоять у кінці іменників, завжди пишемо и: братик, ударник, родич, житнище.

При творенні нових слів буква и в цих суфіксах зберігається: кошик – кошичок, палиця – паличка, рушник – рушничок.

Виняток становить лише слово далеч (бо далеко).

2. В інших випадках у словах із зменшено-пестливим значенням вживаються суфікси -ечк-, -еньк-, -есеньк-, у яких завжди пишемо е: стрічка – стрічечка, донька – донечка, рука – рученька, більший – більшенький, рідний – ріднесенький.

3. Можливе сплутування ненаголошених суфіксів –ин-, -ен-.

Ненаголошений суфікс –ин(а) виступає в іменниках жіночого роду: долина, довжина, мілина, городина, козаччина. Є він і в іменниках чоловічого роду типу харків’янин, росіянин, татарин (у множині суфікс –ин- у них випадає: харків’яни, росіяни, татари).

В інших випадках вживається суфікси –ен-, -ен(я), у яких пишемо букву е, а саме:

А) суфікс –ен- у дієприкметниках: утворений, зачинений, вражений, залишений.

Б) суфікс –ен(я) в іменниках середнього роду IVвідміни: зайченя, кошеня, цуценя, рученята.

В) суфікс –енн(я) в іменниках середнього роду, утворених від дієслів: звертання, мислення, попередження.

Г) суфікс –ен- в іменниках: імена, племена, письмена.

4. Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі іменників середнього роду –ив(о): мереживо, паливо, куриво, печиво. Виняток становлять слова марево, мрево та рідковживані маєво (майво) і сяєво (сяйво), у яких виступає суфікс –ев(о).

5. Завжди з буквою е пишуться суфікси –елезн(ий), -ер(о), -тель: довжелезний, п’ятеро, вчитель.

2. Не бажано відривати одну приголосну від кореня.

3. І.Реве Дніпро, й лани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять. ІІ.Добре знати зимою, що знов навесні ти побачиш обличчя трав, які повмирали під саваном білих снігів.ІІІ.Таке розкішне над нами небо і такі ми до безмежності молоді !

І. -безсполучниковеІІ.– складнопідрядне, ІІІ.-складносурядне.

Білет №13

1. Подвоєння букв внаслідок збігу

Подвоюються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них закінчується, а друга починається на ту саму букву: віддати (від+дати), беззвучний (без+звучний), піднісся (підніс+ся), годинник (годин+ник).

Подвоюється ч в іменниках, утворених від прикметників на -цьк(ий)(відбувається чергування ц і ч, к і ч): Німеччина (німецьк+ина), козаччина (козацьк+ина), Вінниччина (вінницьк+ина).

Виняток- Галичина (хоч галицький).

Подвоюються внаслідок різних збігів букви ще в словах бовваніти, ссати, ввесь, овва і похідних.

2. Мені потрібен мир навіки а не на п’ять хвилин. Опівночі айстри в саду розцвіли. Кожен колос зове його, наче батька, по імені, по-синівськи довірливо припада до плеча. Було ще не пізно – тільки починало смеркати.

3. Перше речення – слово «як» приєднує присудок до підмета. Наступні речення – підрядні (порівняльний зворот).

Білет №14