Білет №1
Значущі частини слова
Основа — це частина слова без закінчення. Щоб знайти основу і закінчення, треба зіставити між собою різні форми того самого слова. Незмінна частина слова буде основою, змінна — закінченням: холодний, холодного; земля, землі. Треба пам’ятати, що окремі звуки в основах слів можуть чергуватися.
Крім кореня, до основи можуть входити префікси, суфікси.
Корінь — це спільна частина споріднених слів, яка виражає їх загальне значення: водяник, підводний, водянистий. Щоб визначити корінь, треба зіставити між собою різні споріднені слова і виділити в них спільну частину: зв’язок, перев’язаний, відв’яжу, зав’язь.
Суфікс — це частина слова, яка стоїть після кореня і служить для утворення слів: мор-ськ-ий, сад-ів-ник, степ-ов-ик, пис-а-нн-я, уч-и-тель.
Префікс — це частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів: най-кращий, пре-красний, пра-дід, по-цілунок, с-питати.
Закінчення — це значуща частина слова, яка утворює нові форми слова і служить для зв’язку слів у реченні. Закінчення може бути повним (біл-ахат-астоял-а) і нульовим (зелен дуб стояв).
Закінчення буває лише у змінних словах. Не слід плутати слова з нульовим закінченням зі словами, які не мають закінчень.
1 - перше і з’єднує однорідні присудки тремтить і ронить; 2 - друге й теж з’єднує однорідні присудки лине й співає; 3. Речення складається з трьох простих речень.
Білет №2
Вживання м’якого знаку
М'який знак пишеться:
Після букв д, т, з, с, ц, л, н, які позначають м'які приголосні в кінці слова (молодь, юність, відстань, міць, біль, колись), та в середині слів перед літерами, що позначають тверді приголосні звуки (батько, донька, молотьба, сядьмо, спільний).
Для позначенням'якостіприголосних у середині складу перед о: льотчик, п 'ятьох, сьомий, тьохкати.
У прикметниковихсуфіксах-ськ{ий), -цьк{ий), -зьк(ий): український, .товариський, ризький, козацький, київський.
Після літери н у суфіксах -єтк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіиьк-, -юсіньк-: калинонька, серденько, тихесенький, рідкюсінький, повнісінький.
У буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: неньці, неньчин (із ненька), доньчин, доньці (із донька), ІОльці, Юльчин (із Юлька).
Після л перед літерами, щопозначаютьм'якіприголосні звуки: учительський, ковальський, сільський, їдальня.
II. М'який знак не пишеться:
Після літер, що позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, сім, розкіш, плач, річ, сімсот, змагаєшся.
Після букви р у кінці слова і складу: календар, бібліотекар, чотирма (але: Горький).
Міждвомаоднаковими буквами, щопозначаютьм'якіподовженіприголосні: навчання, стаття.
Міждвомалітерами на позначенням'якихприголоснихзвуків — м'якістьпершоговиникає як результат впливунаступногом'якогоприголосного: майбутнє,радість, гордість, кінця.
Після букви н перед шиплячими та перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о): менший, кінчик, тонший, селянський, громадянство.
У буквосполученняхлц, нц, лч, нч, якіпоходятьізлк, нк: матінці, матінчин (ізматінка),рибалчин, рибалці (ізрибалка).
Примітка.Якщом'якийинакуживається в початковійформі слова, то вінзберігається й в усіхінших формах, а також у похідних словах незалежновід характеру наступноюприголосного: різьба—різьбяр, тьма— тьмяний.
І – Удалечінь, павільйон, розповідь, орел, сюрприз, тьмяність, олівець, тракторист, інтерес.
ІІ – Слюсар, льотчик, освітлювач, вступ, апломб.
«У простоті слова – найбільша мудрість»